Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №549/132/26 — Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/132/26

провадження №1-кп/549/20/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2026 року

Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі :

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

потерпілого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи кримінальне провадження №12026170580000076 від 03.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приозерне Ленінського району Кримської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який не є депутатом, участі в АТО та ООС не брав, військовозобов`язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

У С Т А Н О В И В:

17.01.2026, близько 12 год. 00 хв., в період дії воєнного стану в Україні, який відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введений на території України, та який неодноразово продовжувався, останній раз - Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 терміном на 90 діб, ОСОБА_4 , прибув на неогороджену територію колишнього цегельного заводу, який належить гр. ОСОБА_7 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи на території колишнього цегельною заводу ОСОБА_4 , виявив на території складське приміщення відкритого типу (навіс), яке не має ознак сховища, до якого був вільний доступ, а також виявив відсутність власника та зрозумів, що на території цегельного заводу нікого не має. Зайшовши під навіс ОСОБА_4 виявив дерев`яні балки округлої форми довжиною 4 метри кожна, якими було перекрию дах навісу та металеві скоби за допомогою яких кріпилися дерев`яні балки до опор складського приміщення, а також на землі металевий швелер, металевий кутик та металеву профільну трубу, які ОСОБА_4 вирішив викрасти.

Після цього, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, приблизно у вказаний час, перебуваючи в складському приміщенні, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом викрадення чужого майна, діючи умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за допомогою металевого лому демонтував: дерев`яні балки перекриття в кількості 10 штук округлої форми, довжиною 4 метра кожна, діаметром 15 см., вартістю 2200 гривень згідно висновку експерта № СЕ-19/117-26/4438-ТВ, металеві скоби в кількості 157 штук, довжиною 30 см. кожна, діаметром 10 мм., вартістю 2851 гривня 12 копійок, а також зібрав та склав до купи металевий швелер довжиною 2 м. шириною 12 см., вартістю 560 гривень 07 копійок згідно висновку експерта № СЕ-19/117-26/4441-ТВ, металевий кутик розміром 7х7 см., довжиною 1,55 м., вартістю 294 гривні 24 копійки згідно висновку експерта № СЕ-19/117- 26/4444-ТВ та металеву профільну трубу розміром 5х5 см., довжиною 1,4 м., вартістю 143 гривні 5 8 копійок згідно висновку експерта № СЕ-19/117-26/4439-ТВ, на загальну суму 6049 гривень 01 коп., належних ОСОБА_5 , які в подальшому ОСОБА_4 , таємно викрав, а саме перенісши дерев`яні балки перекриття в кількості 10 штук та металеві скоби в кількості 150 штук до себе додому за адресою АДРЕСА_1 , а решту викрадених речей, а саме металевий швелер, металеву трубу, металевий кутик та 7 металевих скоб ОСОБА_4 , заховав на території колишнього цегельного заводу.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненному, розкаявся, показав, що вчинив кримінальне правопорушення, оскільки потрібні були йому дрова, бо не заготував їх раніше та кошти на утримання дитини.

Потерпілий дав суду показання, що територія підприємства є великою, тому вслідкувати за всім немає змоги, у зв`язку з чим, було встановлено камери відеонагляду та майже одразу було виявлено факт крадіжки, обвинувачений завдану шкоду відшкодував шляхом повернення викраденого майна.

Враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до цих вимог закону суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та потерпілого, дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України доведена повністю, дії обвинуваченого ОСОБА_4 , суд кваліфікує за ч.4 ст.185 України, як таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану (крадіжка).

Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України строком на 5 років з можливістю застосування до нього ст 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суворо не карати ОСОБА_4 , призначити покарання з іспитовим строком з метою виправлення обвинуваченого, підтвердив, що обвинувачений відшкодував завдану йому шкоду.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Так суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, кваліфікується як тяжкий злочин.

Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючі обставини суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні.

Щодо особи обвинуваченого, то ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не заміжня, на утриманні має неповнолітню дитину, по місцю проживання характеризується посередньо, раніше не судимий.

Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні, повне визнання вини обвинуваченим та його щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, та готовність нести за це відповідальність, добровільне відшкодування завданих збитків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Санкція ч.4 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При призначенні покарання, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що усвідомив свою вину у вчиненому, його особисте ставлення до вчиненого, та обставини, що пом`якшують покарання і, за міркуванням суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих збитків потерпілому, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі та вважає за можливе призначити покарання ближче до нижньої межі санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення та застосувати до обвинуваченого положення ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов в межах даного кримінального провадження не пред`являвся.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний стосовно обвинуваченого ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 24.03.2026, залишити колишній до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Статтею 368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат відносяться витрати, пов`язані із залученням експертів.

Згідно із ч.2 ст.122 КПК України, залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України.

Частиною 2 ст.124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, а саме за виконання судових експертиз у сумі 8914,00 грн. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст.100, 118, 124, 129, 349, 369-374, 615 КПК України, ст.185 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, поклавши згідно з п.п.1, 2 ч.1, п.2,4 ч.3 ст.76 КК України такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Речові докази по справі:

-металеві будівельні скоби в кількості 7 штук, металевий швелер, металева профільна трубу, металевий кутик, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 під розписку після набрання вироком суду законної сили вважати повернутим законному власнику та дозволити розпоряджатися ними, як власнику.

- цвяходер, сокира належні гр. ОСОБА_4 передані на зберігання до камери зберігання при ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області після набрання вироком суду законної сили повернути власнику та дозволити розпоряджатися ними, як власнику.

- металеві будівельні скоби в кількості 55 штук передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 під розписку після набрання вироком суду законної сили вважати повернутим законному власнику та дозволити розпоряджатися ними, як власнику.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в розмірі 8914 грн 00 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , у виді особистого зобов`язання залишити без змін, до набрання даним вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд Полтавської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Роз`яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1