Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №537/7864/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/461/2026

Справа № 537/7864/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневич В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року у розмірі 19395,58 грн., а також відшкодування сплаченої суми судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач вказав, що 01.07.2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №369529-КС-007 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 01.07.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 369529-КС-007 про надання кредиту. 01.07.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 369529-КС-007 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2165, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 01.07.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №369529-КС-007 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що Кредит надається строком на 16 тижнів. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,16272505 процентів за кожен день користування Кредитом.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з чим у неї, станом на 01.12.2025 року, утворилась заборгованість за договором № 369529-КС-007 про надання кредиту в розмірі 19395,58 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 11345,58 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1050,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також задоволено клопотання сторони позивача та витребувано від АТ «ПриватБанк» інформацію щодо випуску банківської карти № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та виписки про рух коштів по вказаній картці за період кредитування кредитними коштами з 01.07.2024 року по 21.10.2024 року.

27.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнає лише суму основного боргу – тіло кредиту. Нараховані штрафи, пеню та інші санкції не визнає. На даний момент не має можливості сплачувати так як має відкрите виконавче провадження по іншій справі. Просить суд врахувати її складний матеріальний стан та виключити з суми стягнення штрафні санкції.

05.03.2026 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі де позивач вказує, що посилання позичальника на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення нарахованих відповідно до умов договору процентів за користування кредитом. Звертають увагу на те, що позивач не нараховував та не заявляв до стягнення жодну неустойку у вигляді пені чи штрафів, жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до вимог ст. 625 ЦК України та не нараховував проценти за межами строку кредитування.

16.03.2026 року від відповідача надійшла заява згідно якої остання просить суд врахувати, що сума відсотків яка значно перевищує суму основного боргу є завищеною та неспівмірною із сумою основного боргу, що суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності. Просить суд врахувати її складне матеріальне положення та застосувати положення ст. 551 ЦК України, згідно якої, якщо розмір неустойки є явно завищений, суд має право зменшити її розмір. Розгляд справи просила провести без її участі.

23.03.2026 року від АТ «ПриватБанк», на виконання ухвали суду від 05.02.2025 року, надійшов лист згідно якого на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та долучено виписку про рух грошових коштів по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 за період з 01.07.2024 року по 21.10.2024 року.

26.03.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви де позивач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення відсотків з підстав аналогічних тим, що вказані у попередніх письмових поясненнях позивача направлених до суду.

В судове засідання ТОВ «Бізнес Позика» свого представника не направив, у позові заявляв клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки. Проте, у матеріалах справи є заява про розгляд справи за її відсутності. А також відповідач скористалася правом на подання відзиву.

Враховуючи викладене суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 369529-КС-007 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором.

Так, ТОВ «Бізнес Позика» 01.07.2024 року було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 369529-КС-007 про надання кредиту. 01.07.2024 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 369529-КС-007 про надання кредиту на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2165, на номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Позичальником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно п. 2.3., 2.7. Договору кредит надається строком на 16 тижнів, тобто до 21.10.2024 року.

Згідно п.2.4. Договору Стандартна процентна ставка становить 1,50000000 % в день - фіксована; Знижена процентна ставка становить 1,16272505 % в день - фіксована.

Пунктом 3.2.2. Договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснювалось згідно погодженого графіку платежів, наведеного у п.3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), унаслідок чого виникає прострочення кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування стандартної процентної ставки, починаючи з восьмого календарного дня від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

Згідно п.2.5. Договору комісія за надання кредиту 1050 грн нараховується одноразово при виданні кредиту в дату видачі кредиту.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , (яка Позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується наявними матеріалами справи, а саме підтвердженням ТОВ «Профіт Гід» згідно якого вбачається, що 01.07.2024 року перераховано ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 - 7000,00 грн згідно кредитного договору № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року, та випискою про рух грошових коштів по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 , де наявне надходження грошових коштів у сумі 7000,00 грн 01.07.2024 року.

Натомість ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 369529-КС-007 у повному обсязі не сплатила, що вбачається з виписки про рух коштів та розрахунку заборгованості, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором. Згідно наявного розрахунку заборгованості, станом на 28.11.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес позика» за кредитним договором № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року становить 19395,58 грн. Дана сума складається з простроченої заборгованості за кредитом - 7000,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками - 11345,58 грн. та прострочених платежів за комісією -1050 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, матеріали справи містять належні і допустимі докази укладення ТОВ «Бізнес позика» із ОСОБА_1 кредитного договору № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 7000,00 грн.

Відповідач була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася на них, про що свідчить її електронний підпис одноразовим ідентифікатором паспорту споживчого кредиту, прийняття пропозиції укласти договір, договору № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Як було встановлено судом відповідач суму отриманих кредитних коштів - 7000 грн не повернула, а тому суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту обґрунтована та підлягає до задоволення.

Стосовно розміру відсотків, які позивач прохає стягнути та проти яких заперечує відповідач суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Нарахування банківською установою відсотків за кредитом можливе лише в межах строку кредитування.

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили термін дії договору до з 01.07.2024 року 21.10.2024.

Отже суд, має перевірити правильність нарахування процентів за користування коштами, починаючи з 01.07.2024 і до закінчення дії кредитного договору, тобто до 21.10.2024.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом з тексту кредитного договору, він укладений: 01.07.2024 (з моменту перерахування кредиту позичальнику) зі строком дії до 21.10.2024.

Згідно п.2.4. Договору Стандартна процентна ставка становить 1,50000000 % в день - фіксована; Знижена процентна ставка становить 1,16272505 % в день - фіксована.

Пунктом 3.2.2. Договору визначено, що у разі якщо повернення кредиту не здійснювалось згідно погодженого графіку платежів, наведеного у п.3.2.3. та додатку №1 до договору, унаслідок чого виникає прострочення кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування стандартної процентної ставки, починаючи з восьмого календарного дня від дня прострочення платежу та до закінчення терміну дії договору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором. Строк дії договору складає - 112 дні (16 тижнів).

Отже, проценти згідно умов договору підлягали б до обраховування наступним чином:

((7 000 (сума кредиту) х 1,16272505 % (ч.2 п.2.4. договору)) х 7 днів = 569,73 грн

((7 000 (сума кредиту) х 1,5%(ч.1 п.2.4. договору)) х 105 днів = 11025 грн.

Загальна сума за процентами становить 569,73 + 11130 = 11594,73 грн.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем було нараховано відсотки згідно з п.2.4 Договору за період з 01.07.2024 року по 22.07.2024 року в розмірі 1,16272505 % в день тобто за Зниженою процентною ставкою, а в період з 23.07.2024 року по 21.10.2024 року в розмірі 1,5 % в день, тобто за Стандартною процентною ставкою, що в цілому склало суму - 11345,58 грн.

Однак, на переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства (за період з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%), відсотки за користування кредитними коштами становлять 9494,73 грн, які слід нараховувати наступним чином:

За період з 01.07.2024 по 19.08.2024 за ставкою не більше 1,5 %, що з урахуванням умов Договору становить:

-з 01.07.2024 по 07.07.2024 року ((7 000 (сума кредиту) х 1,16272505 % (ч.2 п.2.4. договору)) х 7 днів = 569,73 грн;

-з 08.07.2024 року по 19.08.2024 року ((7 000 (сума кредиту) х 1,5%(ч.1 п.2.4. договору)) х 43 дні = 4515 грн.

За період з 20.08.2024 по 21.10.2024 року за ставкою не більше 1%, тобто ((7 000 (сума кредиту) х 1 % х 62 дні = 4340 грн.

Отже сума заборгованості за процентами за користування кредитом буде складати 569,73 грн + 4515 грн.+ 4340 грн. = 9424,73 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за Договором у сумі 1050 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.5 Договору передбачено комісію за надання кредиту в сумі 1050 грн.

16.10.2011 набрав чинності Закон України №3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст. 1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 4 ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Частиною 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу ст. 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Отже, суд приходить до висновку, що положення п.2.5 Договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором в сумі 1050 грн слід відмовити.

Щодо доводів відповідача про застосувати положення ст. 551 ЦК України, згідно якої, якщо розмір неустойки є явно завищений суд має право зменшити її розмір, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте, згідно матеріалів позовної заяви, позивачем не нараховувалася та не заявлялася вимога щодо стягнення з відповідача неустойки, а тому вказані доводи суд не бере до уваги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволеності позовних вимог (84,68%), що становить 2051,29 грн. судового збору.

На підставі вищевикладеного, та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 411, заборгованість за кредитним договором № 369529-КС-007 від 01.07.2024 року в розмірі 16424,73 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7000,00 грн та суми прострочених платежів по процентах – 9424,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 411, судовий збір в розмірі 2051,29 грн. на відшкодування понесених судових витрат.

В задоволенні решти вимог позовної заяви - відмовити.

Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич