Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №375/2972/25 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2972/25

Провадження № 2/375/274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Смик М.М.,

за участю секретаря судового засідання Киричок В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 25 жовтня 2008 року вона перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі. У цьому шлюбі народилось двоє дітей: сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначала, що сімейне життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні характери та погляди на сімейне життя; між ними відсутнє взаємопорозуміння та бажання зберегти сім`ю.

Також позивач вказувала на те, що діти проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач є фізично здоровим, працездатним, аліменти на інших дітей не сплачує, працює у логістичному центрі ТОВ «Епіцентр».

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений нею та ОСОБА_2 25 жовтня 2008 року, актовий запис № 94, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 грн щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 30 грудня 2025 року № 03-12-3014, яка передана судді 12 січня 2016 року, ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 19 березня 2026 року о 09 год 00 хв.

19 березня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи у зв`язку з сімейними обставинами.

Розгляд справи відкладено до 1 квітня 2026 року 13 год 00 хв.

1 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій міститься прохання про розгляд справи у її відсутності.

Того ж дня ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила долучити до матеріалів справи акт обстеження матеріально-побутових умов.

1 квітня 2026 року розгляд справи відкладено до 28 квітня 2026 року 12 год 00 хв у зв`язку з неявкою відповідача.

28 квітня 2026 року судом розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 21 травня 2026 року 13 год 00 хв.

Стислий виклад позиції учасників справи

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Позиція сторін у судовому засіданні

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, зокрема, зазначив, що проти розірвання шлюбу він не заперечує. Разом з цим, вказував на те, що під час перебування з позивачем у шлюбі у них народилось двоє дітей – син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Наразі син ОСОБА_3 проживає разом з ним та перебуває на його утриманні, а син ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. Факт проживання сина ОСОБА_5 разом з ним підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов. Посилаючись на зазначене відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів частково, а саме не заперечував щодо стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , який проживає разом з позивачем.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що з 25 жовтня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

У цьому шлюбі народилось двоє дітей: сини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

З витягу з реєстру територіальної громади, який сформований 26 березня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_2 .

З акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 26 березня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає на АДРЕСА_2 та має такий склад сім`ї: ОСОБА_2 – чоловік, ОСОБА_6 – син та ОСОБА_7 – син. У цьому ж акті зазначено, що ОСОБА_8 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , проте фактично проживає на АДРЕСА_2 .

З акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 1 квітня 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_3 разом з сином – ОСОБА_9 . У цьому ж акті міститься висновок про те, що син ОСОБА_6 , 2010 року народження, знаходиться на повному утриманні свого батька – ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь- кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що спільне життя сторін не склалося та припинено, спільного господарства сторони не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, жодна із сторін примиритись не бажає, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити.

Згідно частини другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини третьої статті 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ; інші обставини, що мають істотне значення (стаття 182 СК України).

У частині 2 статті 182 СК України зазначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина 1 статті 184 СК України).

Звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, позивач посилалась на те, що відповідач має постійне місце роботи, а тому може сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі.

Під час розгляду справи відповідач вказував на те, що він має можливості сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі на сина ОСОБА_4 , який проживає разом з позивачем, оскільки він офіційно працевлаштований.

Щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на сина ОСОБА_5 відповідач категорично заперечував, оскільки син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів позивач посилалась на те, що діти проживають разом з нею.

Як на підставу своїх вимог позивач долучила акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 26 березня 2026 року, з якого вбачається, що з ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 проживає син ОСОБА_4 . Відомості щодо проживання за вказаною адресою сина ОСОБА_5 у зазначеному акті не відображені.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що син ОСОБА_3 самостійно обрав проживання разом з ним, а тому син проживає з ним та перебуває на його утриманні, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 1 березня 2026 року.

Так, з акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 1 квітня 2026 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 проживають у квартирі АДРЕСА_3 . У цьому ж акті зазначено, що син ОСОБА_6 , 2010 року народження, знаходиться на повному утриманні свого батька – ОСОБА_2 .

Встановивши зазначені обставини, а також те, що відповідач, який є батьком дитини – сина ОСОБА_4 , має фінансову можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення цих вимог.

Разом з цим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, оскільки син ОСОБА_3 проживає разом з батьком – відповідачем у справі та перебуває на його утриманні, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, частиною 3 статті 160 СК України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Необхідно зазначити, що позивач звернулась до суду з відповідним позовом у грудні 2025 року і на момент подачі відповідного позову ОСОБА_9 було 15 років, а, відтак, ОСОБА_9 самостійно визначив своє місце проживання разом з батьком.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплаті судового збору за подання позову про розірвання шлюбу в розмірі 1 211,20 грн.

Необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплаті судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини, в сумі 1 211,20 грн, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на утримання дитини.

Керуючись статтями 4, 5, 12,13, 76-81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Шлюб, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 25 жовтня 2008 року, актовий запис № 94, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, – розірвати.

Стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи з 3 грудня 2025 року, до досягнення ним повноліття.

У іншій частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплаті судового збору в розмір 1 211,20 грн.

Стягнено зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , яка зареєстрована на АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , який зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Марина СМИК