Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №357/21611/25 — Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 357/21611/25

Провадження № 2/375/587/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Банах-Кокус О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Потапенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та утримання дружини до досягння дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, через свого представника - адвоката Анапович О.В., звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягувати з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти:

на утримання малолітніх дітей, а саме: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття,

на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Позовні вимоги обгрунтувано тим, що позивачка та відповідач перебувають у шлюбі з 28 жовтня 2020 року.

Від шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка Королівства Данія. У вересні 2024 року позивач завагітніла другою дитиною від відповідача, проте у зв`язку з істотним погіршенням сімейних стосунків, постійними конфліктами, відсутністю взаємної підтримки та фактичним припиненням подружніх відносин, на 10-му тижні вагітності сторони фактично припинили спільне проживання та ведення спільного господарства.

7 грудня 2024 року, з урахуванням триваючої збройної агресії проти України, реальної загрози безпеці життя та здоров`ю позивача і її малолітньої дитини, а також з метою забезпечення належних та безпечних умов проживання, своєчасного медичного супроводу та охорони здоров`я під час вагітності, позивач була вимушена виїхати за межі України - до Королівства Данія. На теперішній час Позивач постійно проживає на території Королівства Данія разом із своїми малолітніми дітьми.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, однак фактичні шлюбні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть, разом не проживають та не здійснюють взаємної допомоги і підтримки.

Відповідач систематично ухиляється від утримання своїх малолітніх дітей, відмовляється добровільно надавати грошові кошти на забезпечення їх базових потреб, у тому числі на придбання одягу, продуктів харчування, медикаментів, засобів гігієни, медичного обслуговування та інших витрат, необхідних для належного фізичного розвитку та охорони здоров`я дітей.

Істотних обставин, які могли б унеможливити виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків немає.

На теперішній час малолітні дитини повністю перебувають на утриманні позивача.

Позивач не має реальної можливості самостійно у повному обсязі забезпечувати себе та дітей, оскільки вона здійснює постійний догляд за двома малолітніми дітьми, одна з яких не досягла трирічного віку, що суттєво обмежує її можливість працювати та отримувати стабільний дохід.

Позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просить суд урахувати принцип добросовісності, розумності та справедливості при вирішенні питання про визначення розміру аліментів.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2026 року справу направлено за підсудністю для розгляду до Рокитнянського районного суду Київської області.

27 січня 2026 року матеріали справи надійшли до Рокитнянського районного суду Київської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Банах-Кокус О.В.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 18 березня 2026 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) учасників справи, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України та викликано відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади за посиланням: https://rk.ko.court.gov.ua.

У судове засідання позивач не з`явилася. 21 травня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача, в якій просить справу розглянути за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади за посиланням:https://rk.ko.court.gov.ua, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав. Відзив на позовну заяву не надходив.

Відповідно до частини 2статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували 28 жовтня 2020 року шлюб, актовий запис № 48, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 28 жовтня 2020 року.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 2 грудня 2020 року виконавчим комітетом Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України.

Відповідно до свідоцтва про народження (свідоцтво персональних даних) виданого 4 вересня 2025 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особистий номер НОМЕР_3 , яка є громадянкою України, що підтверджується довідкою № 61218/19-536-387 від 5 листопада 2025 року про реєстрацію особи громадянином України.

З витягу з реєстру територіальної громади від 22 грудня 2025 року № 2025/019098223 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована з 4 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу з реєстру територіальної громади від 22 грудня 2025 року № 2025/019098258 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований з 4 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Індивідуальні відомості Пенсійного фонду України від 23 грудня 2025 року про застраховану особу ОСОБА_1 вказують, що позивач отримувала доходи з різних джерел у 2019 та 2020 роках, з 2021 по 2023 роки отримувала виплати від Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації.

З виписки власника рахунку АТ КБ «Приват Банк»ОСОБА_1 за період з 01.11.2024-23.12.2025 вбачається, що остання отримала за вказаний період надходжень на її картковий рахунок у сумі 8416,74 грн, надходження від відповідача ОСОБА_2 - відсутні.

Листом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_4 від 30 квітня 2025 року № 2542 майор ОСОБА_9 повідомляє, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_4 № 359 від 20 грудня 2024 року ОСОБА_2 переведений 20 грудня 2024 року у розпорядження Командуючого Національною Гвардією України місто Київ.

З довідки про доходи від 29 квітня 2025 року № 2524 вбачається, що ОСОБА_2 у період з січня 2024 року по вересень 2024 року отримував доходи за основним місцем роботи - Військова частина НОМЕР_4 , за період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року доходи відсутні.

Позивач вважає, що відповідач має можливість утримувати своїх малолітніх дітей та позивача до досягнення дитиною трирічного віку, а тому повинен сплачувати аліменти.

У зв`язку із цим між сторонами виник спір, з метою вирішення якого позивач звернулася до суду.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Конвеції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із частиною 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Приписами частини 1 статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини 5 статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За нормою частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць

В судовому засіданні не встановлено обставин, за яких відповідач міг би бути звільнений від обов`язку утримувати свїх малолітніх дітей. Відповідач не надав заперечень проти визначеного позивачем способу та розміру стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Визначаючи розмір аліментів, які належить стягнути із відповідача, суд дійшов таких висновків.

Обов`язок утримувати своїх малолітніх дітей не залежить він майнового стану батьків.

З урахуванням вказаного, враховуючи найкращі інтереси дітей та їх потреби, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 грудня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, та допустити негайне виконання рішення у межах стягнення аліментів за один місяць.

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, слід зазначити наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються статтею 75, 84 СК України.

Згідно із частиною 1, 2 статті 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19).

Згідно зі статтею 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Факт того, що спільна дитина позивача та відповідача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір’ю, відповідачем не спростовано.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Доказів, які б свідчили, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, судом при розгляді даної справи по суті встановлено не було. З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років. За змістом частини першої статті 79 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернулись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Згідно з приписами пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до приписів частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано: договір-доручення про надання правової (правничої) допомоги № 4 від 23 квітня 2025 року, укладеного між адвокатом Анапович О.В. та ОСОБА_1 ; акт наданих послуг від 24 грудня 2025 року до договору-доручення № 4 про надання правової (правничої) допомоги; платіжна інструкція № 119М-СВСК-14ВО-6Н47 від 24 грудня 2025 року на суму 12000,00 грн; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9551/10 виданого 22 жовтня 2020 року; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2086317 від 26 грудня 2025 року.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому слід відзначити, що чинний ЦПК встановлює такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13 лютого 2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в статті 13 ЦПК України, суд вважає обґрунтованим розміром витрати позивача на професійну правову допомогу, наданих у цій справі - 3000,00 грн.

Згідно частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (за дві позовні вимоги) тана користь позивача витрати на надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, статтями 11, 27, 75, 79, 84, 104, 105,110, 111, 112, 180, 181,182, 184,191 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та утримання дружини до досягння дитиною трирічного віку - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 грудня 2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини, з котрою проживає дитина, яка не досягла трьох років, у розмірі 1/6 усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 26 грудня 2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reestr.court.gov.ua

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 21 травня 2025 року.

Суддя О.В. Банах-Кокус