Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №373/3552/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/3552/25

Провадження № 2/373/455/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ткалі І.М.,

в режимі відеоконфренціїї представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, пені, 3 відсотків річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 22 травня 2025 року між нею та відповідачкою було укладено нотаріально посвідчений договір про надання позики. За договором ОСОБА_3 отримала у позику 130 000 грн та зобов`язалася повернути суму позики не пізніше 22 червня 2025 року. Станом на дату звернення до суду, відповідач свій обов`язок щодо повернення коштів не виконала, жодних сум на виконання умов договору не сплатила. Пунктом 7 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення позичених коштів, Позичальник зобов`язана сплачувати позикодавцю пеню у розмірі 1% від позиченої суми за кожен день прострочення. Отже, починаючи з 23 червня 2025 року по день звернення з позовом, прострочення за договором становить 150 днів, а розмір пені складає 195 000 грн. Крім того, на суму простроченого грошового зобов`язання підлягають нарахуванню три проценти річних, що становить 1 602 грн та інфляційні втрати – 667 грн.

Ухвалою судду від 05 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 13 січня 2026 року.

13 січня 2026 року підготовче засідання не відбулося та справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці.

27 січня 2026 року підготовче засідання не відбулося та справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному.

05.02.2026 справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

19 березня 2026 року ухвалою суду підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду в судове засідання на 24.04.2026.

24 квітня 2026 року судове засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Представник позивача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв та клопотань до суду від неї не надходило.

Суд, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 22 травня 2025 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким позикодавець ( ОСОБА_4 ) передала належні їй на праві власності грошові кошти в національній валюті позичальнику ( ОСОБА_3 ).

Пунктом 2 Договору визначено, що одержання грошей підтверджується підписанням Договору.

За умовами Договору (п.4) сторони домовилися, що Позичальник зобов`язується повернути одноразово або частинами не пізніше 22.06.2025 року.

Також, за умовами Договору (п.7) у разі несвоєчасного повернення грошей за цим Договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі 1% від позиченої суми.

Договір позики посвідчений 22.05.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шинкарук А.І. та зареєстровано в реєстрі за № 736.

10.10.2025 під час реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , що зареєстрований Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за № 1646, ОСОБА_4 зміна прізвище на ОСОБА_6 .

Станом на дату подання позову відповідач свої зобов`язання зі сплати боргу не виконала.

Будь-яких інших укладених між сторонами правочинів, які б вносили зміни до договору позики від 22.05.2025 в матеріалах справи не міститься та сторони про них суд не повідомляли.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті).

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження укладання договору позики, позивач надала нотаріально посвідчений договір позики від 22.05.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У пункті 2 Договору сторони визначили, що факт одержання грошей позичальником підтверджується підписанням Договору.

Таким чином, підписавши договір позики від 22.05.2025, який посвідчений нотаріально що, своєю чергою, свідчить про додаткову перевірку намірів сторін, відповідач підтвердила факт отримання грошових коштів від позивача.

Враховуючи положення укладеного договору позики щодо термінів повернення позики, строк виконання зобов`язання відповідача є таким що настав.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом статті 610 та статті 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Враховуючи, що матеріали справи не містять жодного доказу виконання відповідачем свого обов`язку перед позивачем щодо повернення позики, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 130 000 гривень боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки пені, 3% річних та інфляційного збільшення, слід зазначити наступне.

Так, позивач, звертаючись до суду з позовом, просила стягнути з відповідачки за порушення зобов`язання за договором за період з 23 червня 2025 року по 20 листопада 2025 року позики пеню у розмірі 195 000 грн, 3% річних у розмірі 1602 грн та інфляційне збільшення у розмірі 667 грн.

Укладаючи договір позики 22.05.2025, Сторони у пункті 7 Договору визначили, що у разі несвоєчасного повернення грошей за цим Договором Позичальник сплачує Позикодавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі 1% від позиченої суми.

Крім того, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань, як перед юридичними, так і перед фізичними особами. Окрім того, дія розповсюджується як на відповідальність, визначену статтею 625 ЦК України, так і на інші види відповідальності, визначені відповідними договорами: штрафи, неустойку, пеню та інші платежі, сплата яких передбачена згідно укладеного договору.

Строк дії таких обмежень триває включно із 24.02.2022 і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже, нарахування позивачкою пені, 3% річних та інфляційного збільшення за невиконання зобов`язань за договором позики, укладеним 22.05.2025 за період з 23 червня 2025 року по 20 листопада 2025 року, не відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак на користь позивачки з відповідачки підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 130 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача в порядку ч. 8 ст. 141ЦПКУкраїни зробила заяву про надання доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно, питання інших судових витрат судом не вирішується.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги у меншому розмірі 130 000 грн, що становить 37,9% від заявлених вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 240, 34 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22.05.2025 у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 34 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;.

Відповідач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 20.05.2026.

Суддя В.В.Хасанова