Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №371/113/25 — Миронівський районний суд Київської області

"21" травня 2026 р. Єдиний унікальний № 371/113/25

Номер провадження № 1-кп/371/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Миронівка

Миронівський районний суд міста Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією, кримінальне провадження № 12025116220000007 внесене до ЄРДР від 14.01.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, безробітнього, не одруженого, не військовозобов`язаного, маючого базову середню освіту, на утриманні малолітніх дітей не маючого, останній раз судим вироком Білоцерківського міського суду від 12.02.2026 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України 7 років 1 місяць позбавлення волі

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 будучи раніше судимим вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.06.2024 за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, звільнений з місць позбавлення волі 20.11.2024 по відбуттю строку покарання, маючи не зняту і не погашену судимість у встановленому законом порядку, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову вчинив кримінальне правопорушення.

Так, 14.01.2025, приблизно о 12 год. 35 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинному пункті, що при в`їзді в с. Владиславка Обухівського району Київської області по вул. Центральна поблизу будинку № 303, де під лавкою на бетонному покритті помітив прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком із вмістом частини рослини коноплі та усвідомлюючи, що вказані частини рослини коноплі відносяться до нарковмісних рослин, обіг яких обмежений, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою власного вживання, шляхом паління, без мети збуту, взяв вищевказаний поліетиленовий пакет з пазовим замком зі вмістом частини рослини коноплі, та поклав його до лівої верхньої кишені куртки темно-синього кольору, чим здійснив незаконне придбання наркотичного засобу та рослини, обіг якого обмежений – канабісу та розпочав його зберігання.

Цього ж дня, 14.01.2025 приблизно о 12 год. 40 хв., ОСОБА_4 , зберігаючи при собі незаконно придбаний наркотичний засіб, та перебуваючи на зупинному пункті, що при в`їзді в с. Владиславка Обухівського району Київської області, був виявлений працівниками поліції для перевірки документів.

14.01.2025, в період часу з 14 год. 24 хв. до 14 год 38 хв., перебуваючи на зупинному пункті, що при в`їзді в с. Владиславка Обухівського району Київської області, на відстані приблизно 10 метрів від домоволодіння під АДРЕСА_3 , проведено затримання ОСОБА_4 , та здійснено його обшук, під час якого, у нього в верхній лівій кишені куртки темно-синього кольору, виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком, з вмістом наркотичного засобу та рослини, обіг якого обмежений – канабісу, який ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав з метою власного вживання, без мети збуту.

За результатом експертизи матеріалів, речовин та виробів встановлено, що надана на дослідження речовина рослинного походження є наркотичним засобом та рослиною, обіг якого обмежено – канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину, становить 24,58 г.

Канабіс, згідно зі списком №1 «Наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим Постановою Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 № 770, є наркотичним засобом та рослиною, обіг яких обмежено.

Згідно Таблиці № 1 наказу Міністерства Охорони Здоров`я України № 188 від 01.08.2000 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2000 за № 512/4733 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», маса канабісу для притягнення до кримінальної відповідальності становить від 5,00 г.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою провину визнав повністю, розкаявся, суду пояснив, що дійсно перебував на зупинці громадського транспорту, побачив пакет із вмістом речовини зеленого кольору, після його понюхав та одразу зрозумів, що це наркотичний засіб каннабіс, після чого положив цей пакет до кишені та зберігав його там аж до затримання співробітниками поліції.

У вчиненому щиро розкаюється, просив суд його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та вивчення доказів, які характеризують його особу.

Суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У ході кримінального провадження суд вважає за можливим визнати у відповідності до ст. 66 КК України-щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні та повне визнання своєї вини обставинами, що пом`якшують покарання за скоєне.

Обставин, що обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на обліку у лікаря психіатра та нарколога, ту обставину, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, з середньою освітою, на військовому обліку не перебуває, не працює.

Крім того, суд враховує, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2026 року обвинувачений був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України остаточно призначено 7 років 1 місяць позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили та станом на час розгляду справи ОСОБА_4 відбуває покарання за ним.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України до постановлення вироку Білоцерківським міськрайонним судом Київської області від 12.02.2026 року, то необхідно остаточне покарання обвинуваченому призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і попереднім вироком, врахувавши вимоги ст. 72 КК України.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченим слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, знову вчинив кримінальне правопорушення, відсутні обставини, що свідчать про позитивну особистість обвинуваченого, офіційного працевлаштування та стосовно сімейного стану, то суд вважає, що наведене характеризує обвинуваченого як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а тому суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі.

На думку суду, інші альтернативні види покарань не стануть дієвими для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого під час розгляду обвинувального акту, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності,

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути процесуальні витрати, пов`язані з проведення експертизи.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Арешт майна не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст. 309 КК України покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, з покаранням, призначеним вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.02.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 з урахуванням ст. 72 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років і 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.

Речовий доказ: прозорий поліетиленовий пакет із ZIP-застібкою в середині якого наявний прозорий поліетиленовий пакет із ZIP-застібкою зі вмістом сухої подрібненої рослинної маси зеленого кольору з морфологічними ознаками рослин роду коноплі, який поміщено до номерного поліетиленового пакету № INZ 1055934, який переданий в камеру зберігання речових доказів до ВП №2 Обухівського РУП, після набрання вироком законної сили – знищити.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 , відшкодування судових витрат за проведення експертизи, у сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок – вартість проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/111-25/3191-НЗПРАП від 14.01.2025 (одержувач платежу: ДКСУ по коду доходів 24060300, МФО 899998).

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Згідно з частиною другою ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1