Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №370/2942/25 — Макарівський районний суд Київської області

"21" травня 2026 р. Справа № 370/2942/25

Провадження № 1-кп/370/167/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року с-ще Макарів

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-ще Макарів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111210000176 від 12.07.2025 по обвинуваченню,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липівка Макарівського району Київської області, громадянина України, українця, не одруженого, тимчасово непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2025 близько 02.00 години ОСОБА_4 знаходився в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , якій належить ОСОБА_5 та в якому на той час проходило застілля.

У цей час між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт в ході якого вони ображали один одного нецензурними словами. Під час конфлікту, в ОСОБА_4 виник умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості з мотивів помсти за словесні образи. Одразу після цього ОСОБА_4 перебуваючи в тому ж місці, реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості, діючи з прямим умислом, з мотивів помсти, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання,підійшов до ОСОБА_6 , який в той час сидів на ліжку, сів на нього зверху та наніс кулаками обох рук не менше п`яти ударів по обличчю ОСОБА_6 , спричинивши йому тілесні ушкодженняу вигляді травматичного перелому правого вилицево-альвеолярного, правого носо-альвеолярного контрфорсів, альвеолярного відросту верхньої щелепи проекційно зубам 18-11, переднє-латеральної та заднє-латеральної стінок правого верхнє-щелепного синуса, альвеолярного відростку нижньої щелепи проекційно зубам 33-31 зі зміщенням уламків, які згідно висновку експерта №102 від 03.09.2025 відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я на термін більше 21-го дня.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив усі обставини зазначені у обвинувальному акті стосовно його дій та дій ОСОБА_6 . Пояснив суду, що в ході досудового розслідування переосмислив вчинені дії, шкодує про вчинене, зробив відповідні для себе висновки на майбутнє.

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомлений до суду не з`явився, скерувавши до суду заяву про проведення судового розгляду справи без його участі, цивільний позов не заявляв, при обранні міри покарання просив суд не позбавляти волі обвинуваченого реально.

Заслухавши думку учасників судового провадження та враховуючи вище наведені обставини, суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності потерпілого .

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їхньої позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винну, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, зокрема: під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, у скоєному щиро розкаявся, вину визнав повністю, цивільний позов не заявлено, раніше не судимий, має постійне місце проживання у Київської області, с. Королівка, за місцем проживання скарг на його поведінку від мешканців будинку не надходило.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком 2 роки, але з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого (щиро каявся, вину визнав повністю, жалкує, що так сталося, має постійне місце проживання у Київській області, с. Королівка, цивільний позов не заявлено, раніше не судимий, за місцем проживання скарг на його поведінку від мешканців будинку не надходило), наявності пом`якшуючої та відсутності обтяжуючих обставин, промову прокурора в судових дебатах про те, що обвинуваченого можливо звільнити від відбування покарання з випробовуванням, суд дійшов висновку, що перевиховання й виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, вважає за доцільне застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Так, згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Зваживши всі наведені обставини, суд, з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК України, приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання із застосуванням ст. 75 КК України буде відповідати принципу необхідності і достатності для його виправлення, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засуджених).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки.

Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Встановлення у даному випадку судом іспитового строку на 1 (один) рік обвинуваченому ОСОБА_4 є виправданим із врахуванням особи обвинуваченого і буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення без реального відбування покарання.

Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Питання про долю речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 349, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1