Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №363/1379/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"20" травня 2026 р. Справа № 363/1379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

20 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 03.03.2026), представник позивача – адвокат Пуга Я.Г. подала вказану вище позовну заяву, у якій просить стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 02.03.2026 до досягнення дітьми повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 31.05.2016 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб та у них народились діти – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 06.01.2026 рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/6206/25 шлюб було розірвано. Діти проживають разом з позивачем та повністю знаходяться на її утриманні, а відповідач з лютого 2025 року (з моменту припинення подружніх відносин та ведення спільного господарства) не бере участі в утриманні їхніх спільних дітей, яким повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Як відомо позивачу, станом на дату звернення до суду із вказаною позовною заявою відповідач не працює, офіційного джерела доходу – не має. Крім цього, відповідач має інших дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 01.12.2015 рішенням Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/4085/15-ц було стягнуто з відповідача на утримання дітей аліменти в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2015 до їх повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 та 03.07.2032. Вишгородським ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) здійснюється примусове виконання зазначеного рішення суду (ВП № 49878928). Інших осіб на утриманні відповідач не має.

Після виконання судом вимог частини восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників провадження та призначено до розгляду на 14.04.2026 о 10:00, про що повідомлено учасників у справі.

Судове засідання, призначене на 14.04.2026 о 10:00, не відбулося у зв`язку із відсутністю головуючого судді через тимчасову непрацездатність (лікарняний).

Наступну дату судового засідання визначено – 20.05.2026 о 12:00, про що повідомлено учасників провадження.

20.05.2026 позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання, призначене на 20.05.2026, повторно не з`явився. Як убачається із матеріалів справи, копію ухвали суду від 13.03.2026 про відкриття провадження у справі він отримав особисто 24.03.2026, проте, відповідно до статей 174, 178 ЦПК України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, поважності причин неявки у судові засідання, не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, до суду не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності учасників провадження, суд враховує заяву позивача про розгляд справи у її відсутності, а також належне повідомлення відповідача про розгляд справи та відсутність підстав, встановлених статтею 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наявність умов, визначених у частині першій статті 280 ЦПК України, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши докази на підтвердження обставин у їх сукупності, судом встановлено, що позивач – ОСОБА_7 та відповідач – ОСОБА_2 з 31.05.2016 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06.01.2026 у справі №363/6206/25, розірвано (а.с. 11, 15).

Під час перебування позивача та відповідача у шлюбі, у них народилися спільні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12, 12 на зв.)

Із доказів, наявних у матеріалах справи, судом встановлено, що місце проживання позивача та малолітніх дітей зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 13, 14). Тобто діти проживають разом з позивачем.

Як зазначає позивач, відповідач з лютого 2025 року (з моменту припинення подружніх відносин та ведення спільного господарства) не бере участі в утриманні їхніх спільних дітей.

З рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01.12.2015 у справі №363/4085/15-ц, ухваленого за результатом розгляду позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, з відповідача стягнуто щомісячно на користь ОСОБА_8 на утримання малолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти в розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2015 до їх повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно. (а.с. 16-17).

Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено у 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня – 2 817 гривні, дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 гривень.

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Оскільки, позивачем заявлено про необхідність стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у частці від доходу відповідача, як те передбачено частиною третьою статті 181 СК України, суд вважає за необхідне стягнути їх саме у вказаний спосіб.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини встановлено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Таким чином, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання їхніх спільних малолітніх дітей, суд враховує, що діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, а відповідно до вимог сімейного законодавства мають право на належне матеріальне забезпечення з боку обох батьків.

Разом із тим судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01.12.2015 з відповідача вже стягуються аліменти на утримання двох інших дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний враховувати, зокрема, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин задоволення позовних вимог у заявленому розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, за наявності чинного судового рішення про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/2 частини доходу на утримання двох інших дітей, фактично призвело б до стягнення на виконання аліментних зобов`язань усього доходу відповідача.

Такий розмір сукупного стягнення не відповідав би засадам розумності та справедливості, не забезпечував би належного балансу між правом дітей позивача на утримання та правами інших дітей відповідача, які також мають рівне право на належне матеріальне забезпечення з боку батька.

При цьому сам факт наявності інших аліментних зобов`язань не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дітей, які є предметом даного спору.

З урахуванням установлених обставин, принципу рівності прав усіх дітей на належне утримання, а також положень статей 7, 180, 182, 183 СК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення повноліття старшою дитиною.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому підлягають стягненню з 02.03.2026.Відповідно до статті 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Оскільки, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справах про стягнення аліментів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 гривень. Доказів того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, суду не надано.

Керуючись статтями 180–183, 191 СК України, статтями 2-5, 12, 13, 19, 76-89, 141, 174, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274-289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі

1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02.03.2026 і до досягнення повноліття старшою дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі

1331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_2 .

Суддя О.П. Лукач