Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №362/4020/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/4020/26

Провадження № 1-кп/362/523/26

ВИРОК

Іменем України

20.05.2026 м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (у режимі відео конференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12026111310000290 від 26.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Поліське Березнівського району Рівненської області, українець, громадянин України, неодружений, освіта середня, військовослужбовець, призваний за мобілізацією, перебуває на посаді механіка-водія-електрика відділення управління штабу батальйону взводу зв`язку танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», житель АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України

встановив:

26.03.2026 о 20:30 год. ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаходячись за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи намір на вчинення хуліганських дій, безпричинно, в умовах воєнного стану, з мотивів явної неповаги до суспільства, зневажаючи загальноприйнятими нормами моралі та ігноруючи існуючі в суспільстві норми правил поведінки, зокрема порушуючи право громадян на відпочинок, закріплене ст. 45 Конституції України та ст. 24 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність свого діяння, відкрито протиставляючи свою грубу поведінку громадському порядку, попередньо поставивши на підвіконня скляні пляшки, застосовуючи гладкоствольну вогнепальну зброю самозахисту, а саме власний самозарядний пістолет моделі «Форт 12РМ» № НОМЕР_2 калібру 9 mm Р.А., здійснив шість пострілів в напрямку відчиненого вікна, а саме вул. Військове містечко, 21, с. Данилівка Фастівського району Київської області. Грубе порушення громадського порядку в діях ОСОБА_4 виразилось в ускладненні забезпечення спокійної суспільно корисної діяльності, побуту і відпочинку мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Явна неповага до суспільства в діях ОСОБА_4 виразилась у відкрито виражених діях, які були очевидні для нього та інших осіб, нехтуванні громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності, добропорядності. Особлива зухвалість в діях ОСОБА_4 виразилась в грубому порушенні громадського порядку, яке супроводжувалося порушенням права людей на відпочинок, виражало явну неповагу до суспільства, викликало занепокоєння громадян у зв`язку із веденням на території України бойових дій, що є особливою нахабністю та грубістю.

Своїми умисними діями, які виразились у зневажливому ставленні до громадян, ігноруванні загальноприйнятих норм моралі та існуючих в суспільстві правил поведінки, порушенні права громадян на відпочинок, ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї.

Обвинувачений ОСОБА_4 при його допиті у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. Він повністю погодився з його кваліфікацією і фактичними обставинами, які викладені у обвинувальному акті щодо місця, часу, способу вчинення тощо. Щиро кається у вчиненому, наголосив, що таке у нього сталося вперше, зробив відповідні висновки.

Показання ОСОБА_4 є послідовними і логічними, не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, а тому суд вважає ці показання достовірними.

Учасники судового процесу просили суд розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Водночас суд роз`яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.

Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинуваченого відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинуваченого.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристики особи обвинуваченого, речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 доведена повністю поза розумним сумнівом, його дії вірно кваліфікованіза ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином, з грубим порушенням громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю та явною неповагою до суспільства, з застосуванням спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень предмету, тому таке кримінальне правопорушення носить високий ступінь суспільної небезпеки.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем у військовому званні «солдат», є учасником бойових дій, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, з посередніми характеристиками за місцем служби, має численні нагороди за сумлінне виконання службових обов`язків та високий професіоналізм під час виконання обов`язків із захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України, відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», на диспансерних обліках у лікарів нарколога та/або психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, його ступеня тяжкості, наявності двох обставин, які пом`якшують обвинуваченому покарання, та однієї обставини, яка його обтяжує, оцінюючи особу винного у загальносоціальному плані, який щиро розкаявся у скоєному, що виразилося в осуді своєї протиправної поведінки, враховуючи позицію прокурора, яка висловлена у судових дебатах щодо можливості призначення покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті, за якою обвинувачується, у виді позбавлення волі. На думку суду, вищенаведені обставини істотно знижують ступінь небезпечності винної особи для суспільства та вказують на те, що ОСОБА_4 не є антисоціальним елементом, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 залишається можливим без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов`язків. Водночас враховуючи все вищезазначене і зважаючи на те, що відповідно до санкції ч. 4 ст. 296 КК України додаткове покарання не є ні обов`язковим, ні не обов`язковим, а тому можливість його призначення у випадку, що розглядається, є дискрецією суду на основі ст. 55 КК України, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права на носіння та зберігання пристрою для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. На думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Судом установлено, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 було фактично затримано 26.03.2026 о 23:20 год. у порядку ст. 208 КПК України до обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув`язнення, починаючи, з 26.03.2026 по 28.03.2025 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Так, ухвалою слідчого судді 28.03.2026 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 20:00 год. до 06:00 год. ранку наступної доби. Строк дії ухвали до 27.05.2026 включно.

Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який є діючим військовослужбовцем, суд приходить до висновку про відсутність ризиків та підстав для застосування запобіжного заходу. Застосований ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2026 запобіжний захід підлягає скасуванню.

У силу ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за доцільне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2026 на тимчасово вилучене майно.

На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України належить застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення пістолет моделі «Форт 12РМ» № НОМЕР_2 , калібру 9 mm P.A.

Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України, розподіл процесуальних витрат - відповідно до ст. 124 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 96-1, 96-2, 100, 124, 174, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_4 здійснює командир військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - командир військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби, контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 26.03.2026 по 28.03.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 8022 (вісім тисяч двадцять дві) гривень 60 копійок.

Скасувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період доби з 20:00 год. до 06:00 год. ранку наступної доби, застосований 28.03.2026 ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області.

До набранням вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Скасувати арешт, що був накладений 30.03.2026 ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області по справі № 381/1849/26.

Застосувати спецконфіскацію щодо речового доказу – пістолету моделі «Форт 12РМ» № НОМЕР_2 , калібру 9 mm P.A., що переданий на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Фастівського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанції № 558, та конфіскувати вказане знаряддя злочину в дохід держави відповідно до ст.96-1 КК України, п.2 ч. 9 ст.100 КПК України.

Інші речові докази після набрання вироком законної сили: 2 патрони в демонтованому стані, 6 стріляних гільз, 27 патронів, які передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Фастівського РУП ГУ НП в Київській області відповідно до квитанції № 558, - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1