Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №357/503/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/503/25

Провадження № 2-др/357/68/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 заяву відповідача, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

13.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачки судові витрати у справі.

13.01.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено та передано до провадження судді Рижко Г.О.

15.01.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Рижко Г.О. постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

24.04.2025 судом постановлено ухвалу, про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

21.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено Розпорядження № 33 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку із Наказом суду від 06.11.2025 за № 115/в/г про надання судді Рижко Г.О. відпустки тривалістю на один рік, починаючи з 21.11.2025 по 05.11.2026.

24.11.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено та передано 25.11.2025 до провадження судді Бондаренко О.В.

26.11.2025 суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В. постановлено ухвалу, якою прийнято справу № 357/503/25 до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

04.05.2026 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.

07.05.2026 представник відповідача – адвокат Капустін Віталій Володимирович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», що зареєстрована судом 11.05.2026, мотивуючи тим, що 23.04.2026 відповідач в особі представника адвоката Капустіна В.В. керуючись ст. 141 ЦПК України, подала до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області письмову заяву про те, що докази на підтвердження розміру витрат, які вона понесла у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом. В межах надання професійної правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №339 від 04.12.2023, ним було надано консультацію, підготовлено клопотання про зупинення провадження у справі, клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про витребування доказів, письмові пояснення, клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, крім того він приймав участь у судових засіданнях у справі (підготовчому та при розгляді справи по суті) безпосередньо в суді першої інстанції. Всі надані адвокатом послуги були необхідними і достатніми для належного захисту прав та законних інтересів відповідача в суді. Факт надання послуг адвокатом, їх обсяг, а також факт їх оплати відповідачем, підтверджено належними доказами.Тому, просив долучити до матеріалів справи докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити у справі додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн. Також, просив розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 357/503/25 провести за відсутності ОСОБА_2 та її представника.

14.05.2026 позивач – ОСОБА_1 подав до суду заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, у які зазначив, що не погоджується із заявленою сумою витрат на правову допомогу у розмірі 19500,00 грн. Відповідно до ст.134 ЦПК разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Як вбачається з матеріалів справи, такий розрахунок не був поданий при поданні першого клопотання (заяви) стороною відповідача, про що наголошувала його представник адвокат Козін Т.В., а був поданий тільки 07.05.2026 через електронний суд. А тому, оскільки представником відповідача не витримана процедура подання таких документів, згідно норм ЦПК України, просив відмовити в задоволенні даної заяви, про відшкодування витрат на правничу допомогу. Крім того, вказана представником відповідача сума є надто завищеною, не співмірною з затратами часу та необґрунтованою. Саме відношення сторони відповідача до справи говорить про всілякі надумані дії, направлені на умисне затягування розгляду даної справи, коли розгляд неодноразово відкладався. На тих небагатьох засіданнях, де був присутній представник відповідача адвокат Капустін В.В. проводився розгляд його клопотань і заяв, засідання тривали протягом 20-25 хвилин, і знову переносились. На окрему увагу заслуговує чергова заява ОСОБА_4 , що міститься в матеріалах справи, про перенесення розгляду даної справи, призначеної на 08 липня 2025 року, у зв`язку із відпусткою, з 01 по 31 липня 2025 року. Він навіть зареєстрував цю заяву в ДПІ м Білої Церкви, щоб за цей період не сплачувати податки, як ФОП, а сам, в цей же період, працював у суді, зокрема приймав активну участь у засіданнях по справі №357/16405/23. Всі ці факти, наведені вище, і підтверджені матеріалами справи, дають повне право вважати дії сторони відповідача недобросовісними, спрямованими на відкрите умисне затягування розгляду даної справи, з метою скорішого отримання рішення в іншій справі. А тому вважає, що вказані витрати не є пропорційними до предмета спору, завищеними та не підлягають відшкодуванню. Тому, просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи, стороною відповідача не подавався відзив на позов, а були подані письмові пояснення у справі, у яких, відповідно до положень ст. 134 ЦПК України, не наведено попередній розрахунок судових витрат.

Водночас, у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, 14.06.2023 у справі 515/1060/19, від 21.09.2023 у справі № 910/1925/21 .

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Заява про стягнення витрат на правову допомогу разом з доказами їх понесення подана 07.05.2026, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, але враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Представник відповідача на підтвердження стягнення судових витрат надав: копію договору про надання правничої допомоги №339 від 04.12.2023, копію додатку до договору про надання правничої допомоги№339 від 04.12.2023, копію детального опису робіт від 06.05.2026, виконаних адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги №339 від 04.12.2023, копію акту приймання-передачі виконаних робіт від 06.05.2026 за договором про надання правничої допомоги №339 від 04.12.2023 та квитанцію до прибуткового ордеру №8 від 06.05.2026, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу складає 19500,00 грн.

Згідно п. 3.1 Договору за надання правової допомоги, клієнт сплачує адвокату гонорар за домовленістю.

Згідно Додатку від 04.12.2023 Договору про надання правничої допомоги №339 від 04.12.2023, сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг (виконаних робіт) адвокатом, зокрема: зустріч, усна консультація з вивчення документів – 500 грн за одну консультацію, складання позовної заяви– 2000 грн, складання відзиву на позовну заяву – 500 грн за одну сторінку, складання документів процесуального характеру – 500 грн за одну сторінку, участь у судовому засіданні безпосередньо в суді в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції – 2600 грн за засідання, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції – 1600 грн за одне судове засідання, ознайомлення з матеріалами справи – 500 грн за одне ознайомлення.

Згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 06.05.2026, сторони підтвердили послуги надані в обумовленому обсязі, всього на суму 19500,00 грн.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Так, від позивача, у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України, надійшла заява про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивач зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 19500,00 грн є необґрунтованими, завищеними до предмету спору, з урахуванням складності справи та обсягу послуг, виконаних адвокатом.

Так, суд враховує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані стороною відповідача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, у яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також врахувавши заперечення позивача, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 19500,00 грн, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Суд, враховуючи вищевикладене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з огляду на обставини справи, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн буде відповідати критерію справедливості та розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатом дій.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Додаткове рішення складено 22.05.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко