Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №357/6245/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6245/26

3/357/2308/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Оксана Вознюк розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Білоцерківського районного управління поліції в Київській області відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює автотехніком ВЧ НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РКНОПП: НОМЕР_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

У С Т А Н О В И Л А:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 15.04.2026 надійшли адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 розглядаються протягом трьох діб.

В судове засідання, призначене на 16.04.2026 на 11 год 15 хв, 04.05.2026 на 11:15 та 21.05.2026 на 11 год 00 хв гр. ОСОБА_1 не з`явився, надсилав клопотання про відкладення розгляду справи. Через канцелярію суду 20.05.2026 гр. ОСОБА_1 надіслав заперечення, в яких просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не є обов`язковою. Відтак, суддя вважає за можливе розглядати справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Дослідивши адміністративний матеріал суддя встановила таке.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП (у редакції, чинній на дату вчинення адміністративного правопорушення) передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачено, що діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення, 27.02.2026 о 00 год 43 хв року гр. ОСОБА_2 перебуваючи в Сумській області на месенджер «Telegram» писав образи, погрози, приниження, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, відносно своєї дружини гр. ОСОБА_3 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи (протокол серії ВАД №969452 від 09.03.2026).

До протоколу також долучено матеріали ЄО №12884 від 27.02.2026, а саме: форму виводу, заяву та пояснення ОСОБА_4 , фотокопії повідомлень, копія посвідчення ОСОБА_4 ,копія паспорту ОСОБА_4 , копія картки платника податків ОСОБА_4 , копія паспорту ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади відносно ОСОБА_1 , копія довідка з ВЧ НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія свідоцтва про зміну імені з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 , копії медичної документації відносно ОСОБА_4 документів та форму оцінки ризиків.

У своїй заяві від 27.02.2026 громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомила, що з червня 2024 року до теперішнього часу її чоловік ОСОБА_2 здійснює психологічний та фізичний вплив на неї. Зазначила, що 14.03.2025 року ОСОБА_2 здійснив щодо неї фізичне насильство, а саме схопив за руки та притиснув до стіни.

У своїх поясненнях ОСОБА_4 описує їх спільне з ОСОБА_2 сімейне життя від моменту одруження 11.11.2023 року, в якому описує причини та хронологію конфлікту. Зазначила, що конфлікт з чоловіком у неї почався після того, як мати чоловіка почала наполягати на тому, щоб вони з`їхали з її трикімнатної квартири, в яку вони приїхали жити за місяць до повномаштабного вторгнення з орендованої квартири, яка на праві власності належить їй. В ході тривалого кофлікту з боку чоловіка посилився психологічний тиск, який виражався в постійних сварках та погрозах відправити її у психіатричний диспансер, у словесних образах, криках в її бік та байдужістю. Повідомила, що її чоловік в кінці листопада 2024 року зібрався йти воювати та перебував в навчальному центрі ВЧ НОМЕР_1 НГУ, звідки почав продовжувати психологічний тиск на неї, через який у неї почалися проблеми зі здоров`ям, через що її госпіталізували до лікарні. Доповнила, що навіть по приїздах чоловіка додому з військової частини у відпустки між ними всерівно продовжувались скандали та конфлікти. Зазначила, що 24.02.2026 вони з чоловіком обговорили їхнє спільне сімейне життя, де вона повідомила йому про те, що буде подавати позовну заяву до суду на розлучення, після чого ОСОБА_2 знову почав провокувати на скандали. В подальшому, 27.02.2026 емоційний тиск чоловіка на неї продовжився вже разом з погрозами всіх повбивати, а саме її, її сина та людей з якими вона спілкується, через що ОСОБА_4 почала хвилюватись за здоров`я своє, сина та близьких людей через можливу реалізацію намірів чоловіка, на якому зареєстровано 3 види різної зброї. Доповнила, що таке психологічно-емоційного спілкування між нею та чоловіком негативно впливає не емоцйний стан їх спільної дитини та зазначила, що сім`я фактично перестала існувати, кожен з них має своє особисте життя і спільне господарство вони не ведуть. Шлюб між ними є лише формальним, подальше спільне життя неможливе і збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам. До своїх пояснень ОСОБА_4 додала скріншоти переписок з чоловіком з месенджеру «Telegram».

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 у своїх запереченнях зазначає, що факти, зазначені в протоколі, не відповідають дійсності. Домашнього насильства з його боку не було, фізичного чи психологічного тиску він не вчиняв. Зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували систематичність або цілеспрямованість дій та об`єктивних даних щодо спричинення ОСОБА_4 психологічної шкоди чи реальної загрози її заподіяння. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а тому провадження щодо нього підлягає закриттю.

Об`єктивна сторона домашнього насильства як правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, і чи підтверджується це матеріалами, долученими до протоколу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Водночас важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфікована працівником поліції за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, як домашнє насильство психологічного характеру вчинене відносно дружини.

Насильство в сім`ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Стосовно змісту протоколу та долучених документів, ОСОБА_1 у своїх запереченнях звернув увагу, що матеріали не містять доказів завдання шкоди здоров`ю потерпілої чи реальної загрози її заподіяння, а факти, зазначені у протоколі не відповідають дійсності.

Суддя звертає увагу, обставини описані у фабулі протоколу від 09.03.2026 не підтверджуються доказами долученими до нього.

Домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, передбачає не лише наявність конфлікту чи негативного спілкування між сторонами, а й такі умисні дії, наслідком яких є спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, створення атмосфери страху, емоційної залежності, неможливості нормального проживання чи вільного волевиявлення через поведінку кривдника.

Разом з тим, досліджені судом матеріали справи не свідчать про наявність саме таких ознак у діях ОСОБА_1 . Долучена до матеріалів справи переписка у месенджері «Telegram» підтверджує насамперед наявність тривалого конфлікту між подружжям, відсутність взаєморозуміння та неузгодженість позицій щодо сімейних відносин і виховання дитини, однак сама по собі не доводить факту вчинення домашнього насильства у розумінні ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Суддя також враховує, що листування у месенджері є формою дистанційного спілкування, яке здійснюється за взаємним волевиявленням обох сторін. Таке спілкування може бути припинене будь-якою зі сторін у будь-який момент шляхом блокування співрозмовника, припинення листування або обмеження доступу до засобів комунікації. Ця обставина має істотне значення для оцінки характеру правовідносин сторін та відмежування конфліктного спілкування між подружжям від домашнього насильства як форми протиправного контролю, примусу чи системного психологічного впливу.

Сам факт наявності емоційного листування, взаємних претензій чи сімейного конфлікту без належних та допустимих доказів спричинення шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи або створення умов, за яких вона була позбавлена можливості нормально та безпечно реалізовувати своє волевиявлення, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП..

Відтак обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в матеріалах справи, зокрема пояснення ОСОБА_4 та фотокопії переписки між подружжям не дають судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного насильства стосовно дружини.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись статтями 173-2, 221, 283-285, 294, 247 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяОксана ВОЗНЮК