Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №296/12601/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12601/25

2/296/728/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

21 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючої судді - Петровської М.В.,

за участю:

cекретаря судового засідання - Дзюман О.І.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Павлової Д.Д.,

свідка - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання батьківства, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої, просить:

- визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції м. Київ внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 №1103 від 10.06.2015, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, вказавши батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », по –батькові вважати « ОСОБА_8 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_4 та її син, ОСОБА_3 , починаючи з 2014 року проживали однією сім`єю у місті Києві без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час державної реєстрації народження дитини відомості про батька було внесено до актового запису виключно зі слів матері, відповідно до положень статті 135 Сімейного кодексу України. Після народження сина ОСОБА_4 продовжувала проживати у місті Києві. Однак, будучи громадянкою Республіки Білорусь та не маючи посвідки на постійне проживання на території України, 07 серпня 2025 року вона була депортована. З вказаного часу, малолітній ОСОБА_5 проживає разом з нею та її чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітній ОСОБА_5 перебуває виключно на її утриманні, забезпечується усім необхідним для життя, розвитку та виховання. Разом із чоловіком вона дбає про належні умови його проживання, надає повноцінне матеріальне забезпечення, приділяє увагу навчанню та дозвіллю, а також створює сприятливу атмосферу для гармонійного фізичного, морального та духовного розвитку дитини. Відповідно до висновку генетичного дослідження, ймовірність того, що позивачка є біологічною бабусею ОСОБА_5 , становить 99,999999 %. Даний факт також підтверджується кровним спорідненням із його батьком, що засвідчується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , долученим до матеріалів справи. Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що біологічним батьком малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2025 у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 12.04.2026, зазначеною у протоколі судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Павлова Д.Д. в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Позивачка додатково пояснила, що наразі син ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Коли він та ОСОБА_4 проживали в Україні, то намагалися внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_9 в графу "батько", проте, оскільки ОСОБА_4 не мала відповідних документів і перебувала на території України нелегально, відділ ДРАЦС заяву від них не приймав. Чому ОСОБА_4 записала батька дитини з власних слів, позивачці невідомо. Після народження ОСОБА_9 , приблизно через рік, ОСОБА_10 одружився з іншою жінкою, проте завжди визнавав ОСОБА_9 своїм сином. ОСОБА_9 до досягнення 4-х років проживав у її дочки ОСОБА_11 , а коли йому виповнилось 6 років, матір ОСОБА_12 здала його до дитячого будинку. На канікули позивачка завжди забирала дитину до себе.

Від відповідача ОСОБА_3 19.01.2026 надійшла заява, в якій розгляд справи просить проводити без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, клопотань та заяв від неї не надходило. Про розгляд справи повідомлялась шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, показання свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно наявних в матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00017394889 від 02.12.2016 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 та його батьками записані: ОСОБА_13 та ОСОБА_4 . Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Житомирі та його батьками записані ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_2 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ).

Мати дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - згідно рішення Дніпровського відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області № 6510130100018813 від 09.07.2025 примусово повернута до країни походження - Респібліки Білорусь.

05.08.2025 ОСОБА_4 залишила територію України, перетнувши кордон на пункті пропуску "Могилів-Подільський- Отач" (лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.2/10530-26 від 11.02.2026).

Згідно акту обстеження умов проживання, затвердженого начальником служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради О.В.Біблою 22.10.2025, ОСОБА_5 з липня 2025 року проживає разом з ОСОБА_1 (бабуся), ОСОБА_2 (дідусь), ОСОБА_14 (тітка, хрещена мати) за адресою: АДРЕСА_1 . Для виховання та розвитку дитини створено всі належні умови та відведено дитині окрему кімнату.

У відповідності до довідки, підписаної в.о.директора Тетяною Калінчук 18.02.2026, ОСОБА_5 навчається в 5-Б класі ліцею № 22 м. Житомира.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, cуд зазначає наступне.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Нормами статті 128 СК України визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

У статті 134 СК України законодавець закріпив порядок внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства. Так, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з імовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, наданий сторонами з метою підтвердити або спростувати факт оспорювання батьківства» (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/01, &34, від 07 травня 2009 року).

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Cправи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч.2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Згідно п.2.13.1 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до висновку про біологічну спорідненість № MGU 0705 від 05.07.2024 ТОВ "ГЕНКОД ДІАГНОСТИК" індекс спорідненості між ОСОБА_1 (бабуся), ІНФОРМАЦІЯ_6 , та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 0,9654 (96,54%).

Відповідно до висновку про біологічну спорідненість № MGU 0705 від 05.07.2024 ТОВ "ГЕНКОД ДІАГНОСТИК" індекс спорідненості між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (дідусь) та дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 0,6263 (62,63%).

Відповідач ОСОБА_3 згідно поданої заяви від 19.01.2026 визнає себе батьком дитини ОСОБА_5 .

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , показав, що є чоловіком позивачки. Йому відомо, що його син ОСОБА_2 та ОСОБА_4 певний час зустрічалися, які у них були відносини, йому невідомо. В 2015 році народився онук ОСОБА_9 , якого ОСОБА_12 записала на себе. До досягнення 4-х років онук проживав разом з його дочкою ОСОБА_11 , а потім ОСОБА_12 забрала його до себе і влаштувала у дитячий будинок в с.Черешеньки, Чернігівської області. Потім ця території була окупована російськими загарбниками, а тому він та позивачка забрали дитину до себе. Наразі потрібно вирішити питання з опікунством над дитиною та документами для навчання, проте цьому перешкоджає відсутність даних про кровну спорідненість з онуком. ОСОБА_15 ззовні дуже схожий на сина ОСОБА_16 , та останній ніколи не відмовлявся від нього, знав, що це його син. З матір`ю ОСОБА_9 після її депортації жодного контакту немає, вона покинула дитину. Наразі ОСОБА_9 проживає разом з ним та позивачкою, дочкою в м.Житомирі. Позивачка та він повністю утримують дитину та займаються її вихованням. Син ОСОБА_17 пересилає кошти для утримання дитини ОСОБА_9 .

Враховуючи вищевикладене, показання свідка, а також беручи до уваги визнання відповідачем позову та наявний в матеріалах справи висновок про біологічну спорідненість, яким встановлено високу ймовірність спорідненості позивачки щодо дитини - 96,54%, як бабусі дитини, суд вважає доведеним батьківство ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з чим позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вимогу про стягнення з відповідачів понесених судових витрат позивачка не заявляла, у зв`язку з чим керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, -

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 (громадянка Республіки Білорусь, відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , номер транзитного документу, виданого посольством Білорусі в Польщі №0125826, ідентифікаційний номер згідно даного документу №4140588Н073РВ5) про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м.Житомир, громадянина України, батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести зміни до актового запису №1103 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 10.06.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві, а саме: в графі «батько» зазначити: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження: м.Житомир, Житомирська область, Україна, громадянин України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 »; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено: 21.05.2026.

Суддя М. В. Петровська