Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №274/2843/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2843/26

Провадження № 2/0274/2351/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" травня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторного І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Айрапетян А. А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні: позивач, його представник адвокат Ковальчук А.О.,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_2 , в особі свого представника - адвоката Ковальчука Андрія Олександровича, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 27 вересня 2018 року Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 308.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27.09.2018 року. Спільних дітей подружжя не має. Спільне сімейне життя між сторонами фактично не склалося у зв`язку з різними поглядами на сімейне життя, розподіл сімейних обов`язків, ведення спільного господарства та взаємне ставлення у шлюбі. Між сторонами відсутні взаєморозуміння, взаємоповага та підтримка, а відповідачка не бажає розуміти сутність проблем, які виникали у сімейному житті подружжя.

Із плином часу стосунки між сторонами поступово погіршувалися, між ними стали виникали сварки, конфлікти та непорозуміння, що у підсумку призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Вони втратили почуття любові, взаємної поваги та прихильності одне до одного, мають різні життєві цінності та бачення подальшого сімейного життя.

На час звернення до суду сторони спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, проживають окремо, шлюбних відносин фактично не підтримують. Позивач вважає, сім`я фактично розпалася, їх шлюб носить виключно формальний характер, у зв`язку з чим виникла необхідність його припинення.

Позивач вказує, що причини, які спонукали його звернутися до суду із позовом про розірвання шлюбу, є істотними та обґрунтованими, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить його інтересам. Також зазначає, що надання строку для примирення не матиме позитивного результату, оскільки попередні спроби відновити подружні взаємини були безрезультатними.

Ухвалою судді від 07.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 року у задоволенні клопотання відповідачки про надання строку для примирення відмовлено. При вирішенні зазначеного питання суд врахував, що позивач категорично заперечував проти примирення, пояснивши, що не бажає продовжувати шлюбні відносини, має намір у подальшому створити іншу сім`ю.

Під час висловлення позицій у судовому засіданні сторони демонстрували наявність тривалого конфлікту, висловлювали взаємні претензії та докори. Відповідачка повідомила про випадок застосування до неї фізичного насильства з боку позивача, тоді як позивач зазначені обставини заперечив. Сторони також підтвердили, що з моменту пред`явлення позову вони спільно не проживають. Відповідачка вказувала на зради позивача.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що конфлікти між ним та відповідачкою виникали протягом тривалого часу. За його словами, фактично з січня 2026 року, після його мобілізації, вони припинили підтримувати нормальні сімейні відносини. Між ним та відповідачкою постійно виникали конфлікти та непорозуміння, а близько сорока днів тому він остаточно припинив спільне проживання з відповідачкою та проживає окремо. На розірванні шлюбу наполягав категорично.

Відповідачка проти розірвання шлюбу заперечувала та просила надати строк для примирення. Пояснила, що після випадку спричинення їй тілесних ушкоджень позивачем зверталася до військової служби правопорядку , однак із заявою до правоохоронних органів не зверталась. Також вона спонукала позивача до проходження лікування від алкогольної залежності та вважає можливим збереження сім`ї.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 27 вересня 2018 року Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 308 (а.с. 9).

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частиною першою статті 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з частиною другою статті 104 та частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється, зокрема, внаслідок його розірвання на підставі рішення суду за позовом одного з подружжя.

Відповідно до статей 110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. При розгляді справи суд з`ясовує фактичні взаємини сторін, дійсні причини подання позову, бере до уваги інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що між сторонами фактично припинені сімейні та шлюбні відносини, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, взаєморозуміння та взаємоповага між ними відсутні. Позивач наполягає на припиненні шлюбу, категорично заперечує можливість примирення та відновлення сімейних відносин.

При цьому суд враховує, що шлюб за своєю правовою природою є добровільним союзом жінки та чоловіка, а тому примушування особи до продовження шлюбних відносин всупереч її волі суперечило б як положенням національного законодавства, так і загальним засадам сімейного права.

Суд також враховує правову позицію, викладену у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відповідно до якої при вирішенні справ про розірвання шлюбу суд зобов`язаний з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини розірвання шлюбу та встановити, чи є можливим збереження сім`ї.

Оцінюючи доводи відповідачки щодо необхідності надання сторонам строку для примирення, суд виходить із положень статті 111 СК України, згідно з якою вжиття заходів щодо примирення подружжя є правом суду та застосовується лише у випадку, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства та фактичним обставинам справи.

Разом із тим суд враховує, що позивач послідовно та категорично наполягає на розірванні шлюбу, спільне проживання сторін припинено, шлюбні відносини фактично відсутні, а намір на примирення наявний лише у відповідачки. Сам по собі намір одного з подружжя зберегти сім`ю за відсутності відповідної волі іншого з подружжя не може бути достатньою правовою підставою для примушування сторін до подальшого перебування у шлюбі.

Крім того, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, відповідно до якого надання строку для примирення є правом, а не обов`язком суду, та вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних взаємин сторін.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що сім`я сторін фактично розпалася, шлюб носить формальний характер, а його подальше збереження суперечить інтересам позивача та не відповідатиме засадам добровільності шлюбу.

Інші доводи відповідачки не спростовують встановленого судом факту припинення сімейних відносин та відсутності у позивача волевиявлення на подальше перебування у шлюбі.

Позивач просив не стягувати з відповідачки понесені ним судові витрати, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для їх розподілу.

Керуючись статтями 141, 259, 263–265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 27 вересня 2018 року Бердичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 308.

Шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду.

Документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП невідомі.

Суддя І.Ю. Хуторна