Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №161/5274/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5274/26

Провадження № 2/161/3830/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Колісник А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що він є сином відповідача. 05.03.2009 року шлюб між його батьками розірвано. Після чого він залишився проживати з матір`ю, батько сплачував аліменти згідно рішення суду. На разі, позивач досягнув повноліття, навчається на 2 курсі факультету економіки та фінансів Інституту економіки Економічного університету в м. Кракові. Термін закінчення університету до 30.09.2027 року (денна форма навчання). Як студент він перебуває на утриманні матері, навчання на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати власний дохід, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги (щомісячна плата за проживання у гуртожитку становить близько 880 польських злотих, крім того, особа несе витрати на харчування, транспорт, інші щоденні потреби). ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем з 19.11.2016 року, проблем зі здоров`ям немає. В добровільному порядку матеріальну допомогу систематично не надає.

З огляду на наведене, позивач просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на його утримання як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення ним навчання.

Ухвалою суду від 27.03.2026 року у справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

17.04.2026 року на адресу суду надійшов відзив відповідача в якому ОСОБА_2 визнає позов частково, в розмірі стягнення 1/6 частки з його доходів щомісячно та просить зменшити термін стягнення аліментів до 30.09.2027 року. Вказує, що з дня досягнення сином повноліття ним здійснювались перерахування грошових коштів на його картковий рахунок та на рахунок його матері ОСОБА_3 . Окрім сина, на його утриманні також перебуває малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та одинока матір похилого віку ОСОБА_5 . Крім того, відповідач вказує, що за останні два роки він 4 рази перебував на лікуванні, має захворювання хребта та гіпертонічну хворобу ІІ ст.

У відповіді на відзив від 23.04.2026 року ОСОБА_1 вказує, що доводи відповідача є необґрунтованими. Надані батьком платіжні документи не підтверджують належного виконання обов`язку щодо утримання сина, оскільки є нерегулярними. Сам факт здійснення грошових переказів (в тому числі на суму 20 000 грн.) свідчить про наявність у відповідача доходів та фінансової спроможності надавати фінансову допомогу. Додані до позовної заяви докази свідчать про безперервність навчання. Витрати позивача є постійними. Долучені медичні документи не свідчать про втрату працездатності ОСОБА_2 . Наявність інших утриманців не звільняє батька від обов`язку утримання сина.

Позивач у письмовій заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в письмовій заяві просив розглядати справу без його участі з урахуванням доводів відзиву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітнім сином ОСОБА_2 (а.с.10), що не заперечується сторонами.

До досягнення сином повноліття відповідач сплачував аліменти згідно рішення суду у розмірі 500 грн. щомісячно (а.с.12-17).

З довідки від 23.02.2026 року, слідує що ОСОБА_6 навчається на 2 курсі факультету економіки та фінансів Інституту економіки Економічного університету в Кракові (Республіка Польща). Термін закінчення університету до 30.09.2027 року (денна форма навчання) (а.с.18-23).

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначає, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

За ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд зауважує, що мінімальний розмір аліментів на повнолітню дитину законом не встановлений.

Розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та зобов`язання щодо утримання.

Як встановлено судом ОСОБА_2 є працездатним. Зареєстрований як фізична особа – підприємець з 19.11.2016 року (а.с.28).

На своєму утриманні також має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та одиноку матір похилого віку ОСОБА_5 (пенсіонера).

Згідно наданої відповідачем медичної документації, останній має захворювання хребта та гіпертонічну хворобу ІІ ст.

Інших доказів, які б свідчили про неможливість надавати матеріальну допомогу, відповідачем не надано.

З досліджених письмових доказів суд позбавлений можливості достовірно встановити які саме витрати несе позивач, який продовжує навчання. В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_7 стипендії та/чи наявності в них будь-яких інших джерел власного доходу.

З наданих позивачем доказів неможливо встановити вартість навчання.

Згідно угоди-заяви (організатор ТОВ «Ейр Турз Клуб») позивач з 15.09.2025 року по 30.06.2026 року проживає у двомісному номері гуртожитка (щомісячна плата 880 злотих, комісія 130 злотих, депозит 1300 злотих) (а.с.24-25).

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних з навчанням (наприклад, вартість придбання підручників, іншої навчальної літератури, канцелярського приладдя та ін.). Ураховуючи принцип змагальності сторін, у спірних правовідносинах саме на позивача покладено тягар доказування на доведення заявленого до стягнення розміру аліментів.

Разом з тим, суд ураховує, що витрати кожної людини на продукти харчування, проїзд та інші додаткові витрати для життя є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, оплачувати вартість мобільного зв`язку та Інтернету, а це потребує певних коштів. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають є загальновідомими та не потребують доказування.

Аналіз досліджених судом матеріалів справи дає підстави для висновку, що позивач продовжує навчання у вищому навчальному закладі, не працює (доказів іншого суду не надано), навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим він потребує матеріальної допомоги батьків.

На підставі наведеного, враховуючи законні інтереси повнолітнього ОСОБА_1 , який у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги батьків, беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо матеріального утримання дітей, фінансового стану відповідача, наявність на його утриманні інших осіб, а також відсутність доказів неспроможності ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/5 частини його доходу щомісячно, які належить стягувати з ОСОБА_2 в користь позивача щомісячно до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х років.

При визначенні розміру аліментів, суд ураховує визначені у ч. 9 ст. 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність.

Аліменти стягуються судом саме на час навчання, тривалість якого може змінюватися (зокрема у випадку відрахування з навчального закладу чи інших підстав) та буде контролюватися в межах процедури виконавчого провадження, а встановлений судом період стягнення аліментів до 23-річчя дитини, є преклюзивним та має на меті захист прав відповідача у випадку продовження навчання дитини після досягнення нею вказаного віку (постанова Верховного Суду від 08.02.18 у справі № 205/1302/16-ц).

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", - судовий збір в сумі 1331,20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

Статтею 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 180-183, 191 СК України, ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на його утримання, як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09 березня 2026 року та до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьохрічного віку.

В задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 22 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк