Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №758/15601/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 758/15601/25 Головуючий у 1 інстанції: Якимець О.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Також, разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав до Подільського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2025 року заяву про забезпечення позову - задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №4А-804 від 01.11.2024 року, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у виконавчому провадженні № 77919593 відкритому державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ніжнік В.В., до набрання законної сили рішенням у справі № 758/15601/25.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 грудня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову №4А-804 від 01.11.2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та провадження по справі закрити. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

08 січня 2026 року до Подільського районного суду м. Києва від представника ОСОБА_1 - Литвин Василя Миколайовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо компенсації за рахунок відповідача позивачу:

- судових витрат, що пов`язані з даною справою № 758/15601/25 за професійну правничу допомогу на суму 10000 (десять тисяч) грн.;

- сплаченого судового збору в загальному розмірі 1753,92 грн., (з них 726,72 грн. - за подання заяви про забезпечення позову та 1027,20 грн - за подання позовної заяви).

Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року заяву представника позивача адвоката Литвин В.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №758/15601/25 - задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення щодо вирішення питання про судові витрати. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат та ухвалити нове рішення, яким: стягнути витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі 10 000 грн; стягнути повну суму сплаченого судового збору - 1753,92 грн.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, в силу вимог ч. 3 ст. 252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріали справи свідчать, що позивачем за подання позовної заяви було сплачено 1 027,20 грн судового збору (квитанція про сплату від 01.10.2025 №DZ72-9L6M-M3EE), а також, за подання заяви про забезпечення позову було сплачено 726,72 грн. судового збору (квитанції №Q4FU-S289-SEME від 26.09.2025 та №3EYD-6Z63-8B6E від 02.10.2025).

Приймаючи рішення від 30 грудня 2025 року про задоволення позову, Подільським районним судом м. Києва стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1211,20 грн.

Отже, позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1753,92 грн, з яких 726,72 грн - за подання заяви про забезпечення позову та 1027,20 грн - за подання позовної заяви, однак, рішенням суду першої інстанції стягнуто лише 1211,20 грн судового збору.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову була задоволена судом, а відповідні заходи забезпечення позову фактично застосовані судом першої інстанції, судовий збір, сплачений за подання такої заяви, є складовою судових витрат, безпосередньо пов`язаних із розглядом даної справи.

Водночас, суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, не вирішив питання щодо стягнення всієї суми сплаченого позивачем судового збору та фактично залишив нестягнутою частину судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заяви про ухвалення додаткового судового рішення в частині стягнення невідшкодованої частини судового збору є обґрунтованими, а тому на користь позивача підлягає додатковому стягненню частина судового збору, що залишилася нестягнутою судом першої інстанції, а саме, 542,72 грн.

З приводу стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Так, статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

У відповідності до частини 1 статті 26 Закону №5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги; документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями частини 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представником позивача до заяви про ухвалення додаткового судового рішення додано:

- Договір №Ф-КВІ про надання професійної правничої допомоги від 13 вересня 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Литвин Василем Миколайовичем;

- Витяг від 13 вересня 2024 року з Договору №Ф-КВІ про надання професійної правничої допомоги;

- Протокол узгодження вартості послуг №2 від 04.08.2025, що є додатком до Договору №Ф-КВІ про надання професійної правничої допомоги від 13.09.2024;

- проект Акту приймання-передачі наданих послуг та оплату коштів №3 від 04.08.2025;

- довідку щодо вартості понесених витрат за надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) від 25.10.2025 №25-10-d.

Згідно проекту Акту приймання-передачі наданих послуг та оплату коштів №3 від 04.08.2025, Адвокат надає, а Клієнт приймає професійну правничу допомогу (адвокатські послуги) в наступному обсязі: комплексна послуга щодо супроводження справи, згідно якої, Адвокат забезпечує збір необхідних документів, підготовку та подачу в суд заяви про забезпечення позову, позовної заяви та інших процесуальних документів з наступним повним супроводження справи Клієнта в суді першої інстанції щодо оскарження постанови №4а-804 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 01.11.2024 року складеної за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Вартість професійної правничої допомоги (адвокатських послуг) за цим проектом акту в загальній сумі становить 10 000,00 грн.

Відповідно до довідки щодо вартості понесених витрат за надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) від 25.10.2025 №25-10-d, станом на 25.10.2025, на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги від 13.09.2024 та у відповідності до Протоколу узгодження вартості послуг №2 від 04.08.2025 та проекту Акту приймання-передачі наданих послуг та оплату коштів №3 від 04.08.2025 на загальну суму 10000 грн. 00 коп., Адвокатом були надані, а Кудрявцевим Василем Ігоровичем прийняті в повному обсязі адвокатські послуги професійної правничої допомоги. Загальна вартість таких адвокатських послуг становить 10000 грн., які були сплачені в повному розмірі Адвокату відповідно до підписаного проекту Акту приймання-передачі наданих послуг та оплату послуг.

Задовольняючи частково заяву представника Кудрявцева В.І. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, виходячи з критеріїв реальності, розумності та співмірності таких витрат, з урахуванням складності та категорії справи, обсягу виконаних адвокатом робіт і наданих правничих послуг.

Надаючи оцінку розміру витрат, заявлених до відшкодування на професійну правничу допомогу та висновкам суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Згідно частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що «…вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

На переконання колегії суддів, визначений судом першої інстанції розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та розумності, встановленим статтями 134, 139 КАС України, з огляду на фактичний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги та характер виконаних ним процесуальних дій.

Матеріали справи свідчать, що надана адвокатом правнича допомога не обмежувалася виключно складанням позовної заяви, а включала комплекс заходів, спрямованих на належний захист прав та інтересів позивача, зокрема: збір та аналіз необхідних документів, підготовку та подання заяви про забезпечення позову, підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів.

Водночас, колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн також не в повній мірі відповідає критерію співмірності, з урахуванням категорії даної справи, розгляду її в порядку письмового провадження, обсягу підготовлених процесуальних документів та характеру виконаних адвокатом робіт.

За таких обставин, враховуючи критерії реальності, розумності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є 7 000,00 грн.

При цьому, судовою колегією враховується, що, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування додаткового рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2026 року скасувати та прийняти нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 542 (п`ятсот сорок дві) грн 72 коп.

У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.