Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №161/5332/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5332/26

Провадження № 2/161/3854/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Пахолюка А.М.

при секретарі – Корнійчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Свій позов мотивує тим, що з 23.01.2015 року позивач перебувала з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.02.2021 року шлюб між сторонами було розірвано.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26.02.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини – ОСОБА_3 , в розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На даний момент, позивач самостійно виховує та утримує дитину, однак не в змозі самостійно повністю забезпечити необхідні витрати на заняття спортом дитини та її оздоровлення, у свою чергу відповідач не регулярно сплачує аліменти, допускаючи заборгованість.

Вказує, що у зв`язку з навчанням, оздоровленням, відпочинком, лікуванням, проживанням та відвідуванням спортивних секцій, дитина потребує додаткових витрат, а саме понесені позивачем витрати в період з 01.09.2025 року по 01.03.2026 року складають 53800 грн., що становлять собою: витрати на навчання в дитячо-юнацькій футбольній школі «Волинь Луцьк» участь в змаганнях, спортивна форма, взуття та інше (період з 01.09.2025 р. по 01.03.2026 р.) становлять 6600 грн.; витрати на навчання у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай, участь в семінарах та атестація (період з 01.09.2025р. по 01.03.2026 р.) становлять 3500 грн.; витрати на лікування та послуги ортодонта становлять 9850 грн.; витрати на відпочинок та оздоровлення (путівка на море) становлять 58761 грн., з них на дитину витрачено 29380 грн.; витрати на одяг, канцелярія до школи, проїзд громадським транспортом та інше становить 4500 грн.

Таким чином, позивач вважає,що відповідач повинен сплатити половину вартості понесених витрат на вище перерахованих, що становить 26915 грн.

Вказує, що відповідач є працездатним, має можливість сплачувати додаткові витрати, оскільки він проходить військову службу за призивом у військовій частині НОМЕР_1 і отримує заробітну плату. Відповідач інших дітей на утриманні не має, а відтак має можливість оплатити половину додаткових витрат на дитину.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , 02.07.2015 у розмірі 26915 грн.

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивач до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує, просять суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності осіб, що не з`явилися по наявним матеріалам справи.

За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.01.2015 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, однак рішенням Луцького міськрайонного суду від 11.02.2021 року шлюб між ними було розірвано (а.с.9).

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.02.2021 року задоволено позов ОСОБА_4 та стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 29.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-13).

Із свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 17.09.2024 року вбачається, що позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » (а.с.7).

Із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 26.02.2025 року змінено розмір та спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Луцького міськрайонного суду від 16.02.2021 року у справі № 161/21584/20 та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , в розмірі частки усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-17).

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду № 336/1488/19 від 26.08.2020 року.

Оцінюючи доводи позивача щодо понесених додаткових витрат на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 додаткових витрат за лікування та послуги ортодонта, що становлять 9850 грн. та на відпочинок та оздоровлення (путівка на море), що становлять 58761 грн., з них на дитину витрачено 29380 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно консультативного висновку спеціаліста (лікаря-ортопеда) від 11.09.2025 року, малолітньому ОСОБА_3 встановлено діагноз: «хвороба Шинца обох п`ят» (а.с.21).

Згідно платіжних квитанцій від 15.09.2025 року, позивачем ОСОБА_1 понесені витрати на лікування в розмірі 2100 (а.с.22-23).

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи акт виконаних робіт сімейною стоматологією «Аполонія» від 25.09.2025 року, 27.10.2025 року, від 24.11.2025 року та від 26.01.2026 року, з яких вбачається, що малолітньому ОСОБА_3 були надані стоматологічні послуги з лікування зубів на загальну суму 7750 грн. (а.с.24-27).

Факт оплати позивачем вищевказаних стоматологічних послуг в розмірі 7750 грн. підтверджується фіскальними чеками від 25.09.2025 року, від 27.10.2025 року, від 24.11.2025 року та від 26.01.2026 року (а.с.24-28).

Відтак, на думку суду, вищевказані витрати, в розумінні статті 185 СК України, були викликані особливими обставинами, а саме: зумовлені негативними фактами (хворобою), що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини, відтак необхідність понесення таких витрат в розмірі 9850 грн. обґрунтована наявними у справі доказами. При цьому, відповідач є особою працездатною та фінансово спроможною взяти участь у відшкодуванні половини цих витрат у розмірі 4925 грн. (2100 грн.+ 7750 грн. = 9850/2).

Таким чином, дані додаткові витрати на лікування в розмірі 4925 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення додаткових витрат на оздоровлення та відпочинок дитини на морі в розмірі 29380 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки,коли дитина,яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат,у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду,і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини, вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватися відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.

Якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 638/13860/16-ц.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано тур на двох: ОСОБА_8 та ОСОБА_3 на відпочинок до Албанії з 11.06.2026 року по 20.06.2026 року на суму 58 671 грн. (а.с.41).

Позивач зазначає, що з вищевказаної загальної суми 58671 грн. на дитину ОСОБА_3 витрачено 29380 грн.

Однак, суд критично оцінює вимоги позивача в частині стягнення таких витрат на відпочинок, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що такі витрати були зумовлені саме особливими обставинами у розумінні ст. 185 СК України, зокрема станом здоров`я дитини чи необхідністю спеціального оздоровлення.

Сам по собі відпочинок дитини на морі не свідчить про наявність додаткових витрат, які підлягають стягненню в порядку ст. 185 СК України, оскільки такі витрати можуть відноситися до звичайних витрат на утримання та розвиток дитини.

Таким чином, суд вважає, що стягнення додаткових витрат на оздоровлення та відпочинок дитини на морі в розмірі 29380 грн. не підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з розвитком здібностей дитини, зокрема за навчання в дитячо-юнацькій футбольній школі «Волинь Луцьк» та на навчання у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай, суд виходить з наступного.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства га стягнення аліментів» роз`яснено, що участь у додаткових витратах на утримання дитини, можна притягати лише батьків, у цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Відповідно до частина 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати за навчання в дитячо-юнацькій футбольній школі «Волинь Луцьк», участь в змаганнях, спортивну форму, взуття та інше за період з 01.09.20025 року по 01.03.2026 року в розмірі 6600 грн. та на навчання у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай, участь в семінарах та атестацію за період з 01.09.20025 року по 01.03.2026 року в розмірі 3500 грн.

Однак, аналізуючи надані позивачем письмові докази в підтвердження даних обставин, суд зазначає наступне.

Із листа дитячо-юнацької футбольної школи ФК «Волинь» від 02.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 проходить навчання у школі на етапі попередньої базової підготовки, вікова категорія U-11, матір – ОСОБА_1 приймала участь у спортивному та оздоровчому розвитку дитини, несла витрати на щомісячні внески, придбання форми, а також витрати, пов`язані з участю у всеукраїнських та міжнародних змаганнях (а.с.30-31).

Із листа Української Федерації Айкікай Айкідо від 25.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається з 01.09.2021 року у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай, внесок 500 грн. за 10 тренувань, проводить мама – ОСОБА_1 (а.с.29).

Однак, суд критично оцінює дані докази, оскільки дані листи мають інформаційний характер та містять лише відомості, що дитина відвідує секції та що матір «сплачує внески», що не є належним доказом фактичного понесення нею таких витрат.

Таким чином, дані письмові документи не можуть вважатись належним доказом здійснення оплати цих секцій позивачем та інших витрат, пов`язаних із участю у змаганнях.

Будь-яких інших доказів (фіскальних чеків, банківських платіжок), які підтверджують витрати ОСОБА_1 за навчання ОСОБА_3 в дитячо-юнацькій футбольній школі «Волинь Луцьк» та на навчання у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай, позивачем не надано.

Крім того, доводи позивача, що нею також понесені витрати на придбання спортивного одягу, взуття, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Із письмових документів, приєднаних позивачем до матеріалів справи вбачається, що згідно квитанції від 15.10.2025 року ОСОБА_1 було придбано шкарпетки на махрі «Pepperts» на суму 115 грн.; згідно квитанції від 11.11.2025 року - дві дитячі футболки на суму 288 грн.; згідно квитанції від 20.11.2025 року – кросівки підліткові для хлопчика на суму 607 грн.; згідно квитанції від 18.01.2026 року – кросівки на суму 915 грн.; згідно квитанції від 30.01.2026 року – пантолети на суму 579 грн. (а.с.33-36,39-40).

Однак, надані позивачем квитанції не містять відомостей, що придбані позивачем одяг та взуття є спеціалізованою спортивною формою чи екіпіруванням, необхідним саме для участі дитини у спортивних заняттях або змаганнях.

При цьому, придбання одягу та взуття є звичайними витратами на забезпечення повсякденних потреб дитини, які охоплюються обов`язком батьків щодо її утримання та фактично враховуються при стягненні аліментів.

Будь-яких належних та допустимих доказів того, що вказані речі мають спеціальний спортивний характер та були придбані у зв`язку з особливими обставинами чи розвитком здібностей дитини, матеріали справи не містять.

Відтак, суд не вбачає підстав для віднесення витрат на придбання кросівок, футболок та іншого одягу до додаткових витрат на дитину у розумінні ст. 185 Сімейний кодекс України.

Крім того, відповідно до видаткової накладної № 537162690 від 28.12.2025 року, позивачем понесено витрати на купівлю рюкзака спортивного тканинного на суму 649 грн. та згідно видаткової накладної № 116 від 16.01.2026 року ОСОБА_1 придбала труси-шорти SHM-24-6/2 (комплект 2 шт) (хлопч., р. 38) на суму 289 грн. (а.с.37-38).

Однак, у вказаних накладних відсутній підпис покупця та вони носять лише інформаційний характер та не можуть вважатись належним доказом здійснення оплати вказаних товарів саме позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат на відвідування дитиною дитячо-юнацької футбольної школи «Волинь Луцьк», навчання у Волинському регіональному відділенні УФАА Луцький центр Айкідо Айкікай та придбання спортивного одягу та взуття для відвідування вказаних секцій, слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат, пов`язаних з купівлею канцелярії до школи, проїзду громадським транспортом в розмірі 4500 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з правових висновків Верховного Суду, які викладені судом вище, якщо стягнення аліментних зобов`язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв`язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров`ям дитини, або у разі обставин, які пов`язані з розвитком здібностей дитини.

В ухвалі Верховного Суду від 30.04.2018 р. у справі № 522/6424/16-ц зазначено, що витрати з придбання канцелярських товарів, одягу та взуття є такими, що не відносяться до додаткових витрат у розумінні статті 185 СК України, а входять до складу аліментних платежів.

Додані позивачем товарні чеки про придбання одягу, взуття та шкільного приладдя, а саме: зошитів (а.с.3-240), не є такими доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину в розумінні ст. 185 СК України, тому правові підстави для їх стягнення відсутні.

Відтак, суд вважає, що витрати на купівлю одягу та канцтоварів не підлягають до стягнення, оскільки ці витрати не є додатковими, що викликані особливими обставинами, в розумінні ст. 185 СК України, оскільки такі витрати мають покриватися витратами матері на утримання дитини та аліментними платежами батька.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 4925 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.180, 185 СК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , додаткові витрати на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово в сумі 4925 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення в повному обсязі складено 18 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк