Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №400/532/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/532/26

Категорія:112010205 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Час і місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:26.02.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Алексєєвій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Миколаївській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Миколаївській області про призначення пенсії з дати набрання законної сили судового рішення про встановлення батьківства;

- зобов`язати призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за загиблого батька ОСОБА_3 з дня, що настає за днем смерті батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що її сину призначено пенсію за втрату годувальника з 16 серпня 2024 року, з дати набрання законної сили судового рішення про встановлення батьківства, а не з 02 липня 2023 року, з дати смерті батька-військовослужбовця.

Позивач вважає що визначення відповідачем цієї дати є протиправним обмеженням на отримання її сину пенсії саме з дати загибелі батька та посилається на ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-IV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що пенсію в разі втрати годувальника призначено на підставі подання з необхідними документами, наданими ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16 серпня 2024 року, тобто з дати набрання рішенням суду законної сили про встановлення батьківства.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним дії ГУПФ України в Миколаївській області щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , 2014 р.н., з 16 серпня 2024 року.

Зобов`язано ГУПФ України в Миколаївській області призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 , 2014 р.н. з 27 травня 2024 року, та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії за період з 28 травня 2024 року по 16 серпня 2024 року.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФ України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії з 02 липня 2023 року, а також здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_2 пенсії за втратою годувальника з 02 липня 2023 року відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 665,60 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в частині відмови у зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- до встановлення батьківства звернення до Пенсійного фонду було юридично неможливим, оскільки відсутній був документ, який підтверджує родинні відносини;

- затримка звернення була зумовлена тривалим судовим розглядом, що не залежало від волі позивача;

- встановлення батьківства не створює право, а лише підтверджує родинні відносини;

- право на соціальну виплату виникає з моменту настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення такого права;

- у даній справі таким юридичним фактом є смерть годувальника.

Також, ГУПФ України в Миколаївській області подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення повністю у зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- не належне дослідження доказів судом першої інстанції та подальше прийняття рішення призвело до хибного висновку про покладання зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника та провести відповідний перерахунок та виплату пенсії;

- в разі втрати годувальника, на сина за загиблого батька призначено на підставі подання з необхідними документами, наданими ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто з дати набрання рішенням суду законної сили про встановлення батьківства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУПФ України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_3 , 1990 р.н., проходив військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бахмут Бахмутського району Донецької області.

16 липня 2024 року рішенням Миколаївського районного суду Миколаївській області у цивільній справі №945/2736/23 задоволено заяву ОСОБА_1 , та встановлено факт, що ОСОБА_3 , є батьком ОСОБА_4 .

16 серпня 2024 року зазначене судове рішення набрало законної сили.

24 вересня 2024 року за заявою ОСОБА_1 внесені відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , а саме змінено прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 " та внесені відомості про батька – ОСОБА_3 . На підставі внесених змін, видано нове Свідоцтво про народження від 24 вересня 2024 року на ім`я ОСОБА_2 , в якому зазначено батько – ОСОБА_3 .

29 травня 2025 року ОСОБА_1 діючи, як законний представник ОСОБА_2 звернулась до ГУПФ України з заявою про виготовлення пенсійного посвідчення її сину для призначення пенсії за втратою годувальника.

05 червня 2025 року до ГУПФ України в Миколаївській області надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріали справи для призначення пенсії по втраті годувальника, сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_3

23 червня 2025 року ГУПФ України в Миколаївській області прийняло рішення про призначення ОСОБА_2 , 2014 р.н., пенсії в разі втрати годувальника, за загиблого батька-військовослужбовця, з 16 серпня 2024 року.

Дату 16 серпня 2024 року ГУПФ України в Миколаївській області обрало з тих підстав, що саме 16 серпня 2024 року набрало законної сили рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі цивільній справі №945/2736/23.

Не погоджуючись із вказаними діями пенсійного органу позивач звернулася до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначив, що призначити пенсію з дати 03 липня 2023 року ГУПФ України у Миколаївській області не мало повноважень, оскільки первинне звернення ОСОБА_7 до органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії ОСОБА_2 датовано 29 травня 2025 року та виходить за 12 місяців від дати загибелі годувальника. У такому випадку, належною датою призначення пенсії за втратою годувальника є 29 травня 2024 року.

Підстав для призначення пенсії з дати набрання законної сили судовим рішення про встановлення факту батьківства годувальника, законодавство не передбачає.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині позовних вимог.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78, 245 КАС України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів відхиляє доводи апелянтів, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі – Закон №2262-XII) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ст. 30 Закону №2262-XII, незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 має право на пенсії за втратою годувальника, як син загиблого військовослужбовця.

Що стосується питання, з якої дати у ОСОБА_2 виникає право на призначення пенсію за втратою годувальника, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 50 Закону №2262-XII закріплено, що членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пунктом б ст. 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі – Закон №1788-XII) пенсії у разі втрати годувальника призначаються з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , 1990 р.н., проходив військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Бахмут Бахмутського району Донецької області.

29 травня 2025 року ОСОБА_1 діючи, як законний представник ОСОБА_2 звернулась до ГУПФ України з заявою про виготовлення пенсійного посвідчення її сину для призначення пенсії за втратою годувальника.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що призначити пенсію з дати 03 липня 2023 року ГУПФ України Миколаївській області не мало повноважень, оскільки первинне звернення ОСОБА_7 до органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії ОСОБА_2 датовано 29 травня 2025 року та виходить за 12 місяців від дати загибелі годувальника.

Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, належною датою призначення пенсії за втратою годувальника є 29 травня 2024 року.

Інші доводи апеляційних скарг зроблених висновків не спростовують, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 травня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.