Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №400/10851/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10851/25

Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л.

Дата і місце ухвалення: 23.02.2026р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2025р. №142850008081 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи за 1978 рік, 1982, 1985-1993 роки та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з 13.10.2025 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2025р. №142850008081 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи в колгоспі в колгоспі «Іскра» Горностаївського району Херсонської області (14.02.1993 перетворений в КСП «Іскра»): 1978 рік, 1982 рік, 1985-1993 роки

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву від 01.04.2025р. ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 23.02.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення – про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 08.04.2025р. №142850008081 ОСОБА_1 правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю у нього необхідного страхового стажу — 29 років. Страховий стаж позивача становить 13 років 7 місяців 14 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1978, 1982, 1985-1993 роки згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений мінімум. Для зарахування стажу ОСОБА_1 необхідно надати уточнюючу довідку.

Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження територіального органу ПФУ щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2025р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Вік позивача на момент звернення – 62 роки 05 місяців.

Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Київській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Київській області від 08.04.2025р. №142850008081 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу, визначеного ч.1 ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (29 років).

Страховий стаж заявника становить 13 років 7 місяців 14 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі за 1978, 1982, 1985-1993 роки згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений мінімум.

Для зарахування стажу необхідно надати уточнюючу довідку.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ГУ ПФУ в Київській області ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , виходив з того, що копією трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 16.01.1985р. підтверджується, що позивач в період з 01.06.1978р. по 18.11.2000р. працював в колгоспі «Іскра» Горностаївського району Херсонської області (в подальшому реорганізований в КСП «Іскра»). У вказаній трудовій книжці зазначена кількість відпрацьованих позивачем вихододнів, яка є вищою, ніж встановлений колгоспом мінімум за кожний з років в період 1985-2000 роки, а також відомості щодо трудової участі у 1978 році. Записи трудової книжки в повній мірі підтверджують спірні періоди роботи позивача, є чіткими, логічними і послідовними, не містять виправлень, дописувань та інших дефектів, не підлягають подвійному тлумаченню. Суд звернув увагу, що надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу є необхідним лише у разі відсутності в трудовій книжці/або у відповідних записах певних відомостей, в даному випадку потреба в таких довідках про встановлений мінімум трудової участі та відпрацьовані вихододні не вбачається.

А відтак, за висновками суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання органу Пенсійного фонду України зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 спірні періоди роботи в колгоспі «Іскра» Горностаївського району Херсонської області (14.02.1993р. перетворений в КСП «Іскра»): 1978 рік, 1982 рік, 1985-1993 роки , а також повторно розглянути заяву позивача від 20.08.2024р. про призначення пенсії, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV)

Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004р.), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310, якими, серед іншого, передбачено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

В матеріалах справи є копія трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , видана 16.01.1985р.

За відомостями цієї книжки позивач 01.06.1978р. прийнятий на роботу учнем рослиноводчої бригади колгоспу «Іскра» Горностаївського району Херсонської області.

В трудовій книжці міститься запис від 14.02.1993р. про те, що колгосп «Іскра» перетворено в КСП «Іскра».

18.11.2000р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням.

Також, за відомостями трудової книжки в період з 01.09.1978р. по 26.06.1982р. позивач навчався у Ногайському радгоспі-технікуму Запорізької області та в період з 29.10.1982р. по 13.11.1984р. проходив військову службу.

Отже, в 1978 році позивач працював в колгоспі «Іскра» в період з 01.06.1978р. по 01.09.1978р., в 1982 році – з 27.06.1982р. по 28.10.1982р.

В графі трудової книжки «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (сторінки 18, 19, 20, 21 трудової книжки серія НОМЕР_1 ) міститься інформація про встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі у спільному господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі позивачем за період 1985-2000 роки.

Щодо 1978 року в трудовій книжці містяться записи про фактично виконаний мінімум трудової участі.

Таким чином, копією трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 від 16.01.1985р. підтверджується, що позивач в період з 01.06.1978р. по 18.11.2000р. працював в колгоспі «Іскра» Горностаївського району Херсонської області (в подальшому реорганізований в КСП «Іскра»).

У вказаній трудовій книжці зазначена кількість відпрацьованих позивачем вихододнів, яка є вищою, ніж встановлений колгоспом мінімум за кожний з років в період 1985-2000 роки, а також відомості щодо трудової участі у 1978 році.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, чого у спірних правовідносинах не має місця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до Державного архіву Херсонської області щодо надання довідок про трудовий стаж, проте листом від 13.05.2025р. останній повідомив, що документи з кадрових питань до Державного архіву не надходили. До початку окупації Херсонської області російськими військами документи КСП «Іскра» знаходились на зберіганні в комунальній установі «Трудовий архів Горностаївської селищної ради».

Водночас, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №1058-ІV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема, при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Орган ПФУ, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію не вчинив, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

У разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу орган ПФУ мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.

Твердження апелянта про те, що суд втрутився в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Київській області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки за наведених обставин у відповідача існує єдиний законний варіант поведінки – зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача та вирішити питання про наявність/відсутність підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук