Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №160/4405/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4405/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року (головуючий суддя Маковська О.В.)

в адміністративній справі №160/4405/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою від 20 червня 2025 року №2025-0620-1149-0557-3;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в особі обласної ВЛК) щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 ;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (в особі обласної ВЛК) провести повторний (контрольний) медичний огляд ОСОБА_1 із прийняттям обґрунтованого рішення, з обов`язковим урахуванням наявних медичних документів (щодо розширення аорти до 4,7 см та недостатності тристулкового клапана 3-го ступеня), що є підставою для застосування пункту «а» статті 42 та пункту «а» статті 38 Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402;

- стягнути з держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 000 гривень.

Одночасно з позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:

-зупинити дію довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.06.2025 №2025-0620-1149-0557-3 стосовно ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскаржуваною довідкою ВЛК позивача, на його думку, протиправно визнано придатним до військової служби. Позивач вказує, що він має серцево-судинні патології, що є підставою для визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодився з зазначеною ухвалою суду першої інстанції від 02.03.2026 року позивач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу про відмову у забезпеченні позову. посилається на те, що наявні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також позивачем подано додаткові пояснення у справі, наголошує на застосуванні правового висновку Великої палати верховного Суду у справі №914/1570/20 від 18.05.2021, згідно якого заходи забезпечення позову мають превентивний характер і не є підміною рішення по суті спору. Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що тимчасове зупинення дії оскаржуваної довідки ВЛК є єдиним і безальтернативним заходом, який здатен збалансувати інтереси держави та зберегти життя громадянина до моменту винесення остаточного рішення по суті спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

За правилами частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача.

Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №580/244/23.

Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №160/8773/23.

Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 у справі №640/32519/21.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність (в даному випадку оскаржувана Довідка ВЛК), не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходів забезпечення позову.

Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач.

Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.

Крім того, доводи позивача про можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із довідкою ВЛК, однак наразі така протиправність не підтверджена жодним доказом, їх існування має ймовірний характер та обґрунтовується лише доводами позивача.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Доводи про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №300/5005/22.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність спірної довідки ВЛК, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №640/6523/21.

Зазначені позивачем обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №120/2284/23.

Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з`ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.

Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.

Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.

Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Водночас, правовий висновок Великої палати верховного Суду у справі №914/1570/20 від 18.05.2021, згідно якого заходи забезпечення позову мають превентивний характер і не є підміною рішення по суті спору, не спростовує висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу ухвали суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. 151, 241-245, 250, 286, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова