Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №480/585/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 р. Справа № 480/585/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 14.10.25 по справі № 480/585/25

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі – Міноборони, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби, викладену у протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 № 36/в;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який отримав поранення і захворювання пов`язані із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги (далі – ОГД), згідно з пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ) з підстав встановлення позивачу ступеню втрати працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у понад ніж тримісячний термін після звільнення з військової служби, оскільки відповідачем не враховано, що позивачем не було допущено зволікань під час підготовки документів для проходження МСЕК та отримання відповідної довідки про встановлення відсотка втрати працездатності.

Переконував, що позивач вчиняв усі можливі дії, спрямовані на проходження МСЕК та отримання відповідної довідки у тримісячний строк після звільнення з військової служби, однак з незалежних від нього причин така довідка була видана лише 27.05.2024, після чого, 08.07.2024 він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому спірної ОГД, тобто у межах тримісячного строку з дня оформлення довідки МСЕК.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №480/585/25 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 480/585/25 та прийняти постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин не врахував обставини того, що видача довідки МСЕК лише 27.05.2024 було наслідком бездіяльності командування військової частини та інших суб`єктів, відповідальних за оформлення та надання документів, необхідних для встановлення обставин отриманої травми та її причинного зв`язку з захистом Батьківщини.

Наполягав, що з огляду на обставини цієї справи, саме 27.05.2024 є днем виникнення права у позивача на отримання спірної ОГД з якої і слід відраховувати тримісячний строк звернення з документами для її призначення, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , під час проходження служби у Збройних Силах України, 19.08.2022 отримав поранення та наказом № 117 від 27.04.2023 був звільнений з військової служби у запас.

За результатами службового розслідування, згідно з наказом № 2526 від 18.12.2022, було встановлено, що бойове травмування ОСОБА_1 сталося внаслідок мінометного обстрілу збройних сил російської федерації, отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації на території Донецької області.

На підставі акту службового розслідування, 08.12.2023 була видана довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 12111 за формою згідно з додатком 5 до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

Згідно з протоколом засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії № 1172 від 05.04.2024, травма ОСОБА_1 визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини, а відповідно до довідки МСЕК серії 12ААА № 024908 від 27.05.2024 позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25%, з яких: 10% - внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, та 15% - внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 08.07.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, до якої додав копію довідки про обставини травми, копію витягу штатної ВЛК та копію довідки МСЕК.

За результатами розгляду вказаної заяви, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з протоколом № 36/в від 08.11.2024, прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з встановленням ступеня втрати працездатності у понад тримісячний термін після звільнення зі служби.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 № 36/в, оскільки звільнення ОСОБА_1 з військової служби відбулось 27.04.2023, а вживати дії щодо отримання довідки МСЕК позивач почав у червні 2023 року, тобто майже через два місяці після звільнення. Пояснень та доказів на їх підтвердження щодо відсутності об`єктивної можливості вжиття заходів для отримання згаданої довідки одразу після звільнення, позивач суду не надав.

Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу № 540/3059/20, суд першої інстанції зазначив, що визначений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

З огляду на те, що травма отримана позивачем 19.08.2022, а службове розслідування щодо обставин отримання травми завершено 18.12.2022, суд першої інстанції вважав, що позивач мав вчиняти дії щодо отримання довідки про обставини травми, проходження військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв`язку отриманої травми та, як наслідок, отримання довідки МСЕК про ступінь втрати працездатності починаючи з грудня 2022 року, однак жодних доказів на підтвердження неможливості їх вчинення через дійсні істотні перешкоди чи труднощі до суду не надав.

При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання ОСОБА_1 на неодноразові звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вперше таке звернення відбулось у червні 2023 року, а можливість отримати необхідні медичні документи з`явилась ще у грудні 2022 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом № 2011-XII.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Положеннями статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Пунктом 3 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі – Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 320/4821/19, аналізуючи положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.

Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:

суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;

визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби;

відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку № 975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Колегія суддів зауважує, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №161/69/17 та від 12.03.2019 у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024, повертаючи справу № 540/3059/20 на новий розгляд, указав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки МСЕК у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності рахується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.04.2024 по справі № 260/2081/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Так, стверджуючи про протиправність оскаржуваної відмови Міноборони, ОСОБА_1 вказує на те, що не допускав зволікань у підготовці необхідних документів, вживав усіх можливих заходів задля їх отримання та об`єктивно не мав можливості отримати відповідну довідку МСЕК у строки, визначені законодавством, у зв`язку з чим не має зазнавати негативних наслідків.

Надаючи оцінку вищевказаним посиланням позивача, колегією суддів виходить з такого. Так, матеріалами справи підтверджено, що поранення позивач отримав 19.08.2022, що підтверджується первинною медичною карткою № 13417 за формою 100 (а. с. 9).

04.10.2022 відносно позивача оформлено консультативний висновок спеціаліста за формою первинної облікової документації № 028/о, затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110.

Відповідно до довідки військово – лікарської комісії № 180 від 24.10.2022 позивача визнано обмежено придатним до військової служби (а. с. 11).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2022 № 2526 «За результатами службового розслідування за фактом бойового травмування військовослужбовця солдата ОСОБА_1 » завершено службове розслідування та визначено, що бойове травмування військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, звільнення ОСОБА_1 з військової служби відбулось 27.04.2023 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 117 від 27.04.2023, і до дати звільнення позивач не вчиняв дії, які спрямовані на проходження ВЛК та отримання довідки МСЕК.

Наявним у матеріалах справи листом ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 19.06.2023, скерованим на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , підтверджено, що позивач звернувся із запитом на документи для проходження ВЛК вже після звільнення з військової служби.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач розпочав вчиняти дії, спрямовані на проходження ВЛК та отримання довідки МСЕК лише у червні 2023 року, тобто майже через два місяці після звільнення, не зважаючи на те, що травма була отримана ним ще 19.08.2022, первинна медична картка № 13417 за формою 100 складена 19.08.2022, консультативний висновок спеціаліста – 04.10.2022, довідка військово – лікарської комісії № 180 - 24.10.2022, а наказ за результатами проведеного службового розслідування № 2526 - 18.12.2022.

Доказів звернення до суб`єктів, відповідальних за оформлення та видачу відповідних медичних документів необхідних для отримання довідки МСЕК, раніше ніж у червні 2023 року матеріали справи не містять.

Пояснень та доказів відсутності об`єктивної можливості вжиття заходів для проходження військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку отриманої травми та отримання довідки про обставини травми у період з грудня 2022 року до червня 2023 року, позивач суду не надав.

Стверджуючи про несвоєчасне надання йому довідки МСЕК (27.05.2024) позивач взагалі не наводить жодних причин, з яких можливо встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, зокрема, щодо звернення про направлення на ВЛК у строк, встановлений законом.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до змісту листа Військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2024 № 3565, наданого у відповідь на лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.06.2023, запитувані медичні документи про лікування за період з 20.08.2022 по 27.08.2022 відсутні, надано наявні документи – Форму 100 на 1 аркуші від 19.08.2022, тобто первинну медичну картку № 13417.

З наведеного вбачається, що жодних нових медичних документів про обставини травмування ОСОБА_1 після 19.08.2022 не складалося, а тому, враховуючи те, що травма отримана позивачем 19.08.2022, службове розслідування щодо обставин отримання травми завершено 18.12.2022, а позивач не надав пояснень та доказів на підтвердження того, що починаючи з грудня 2022 року не мав об`єктивної можливості через дійсні істотні перешкоди чи труднощі, вчиняти дії щодо отримання довідки про обставини травми, проходження військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв`язку отриманої травми та, як наслідок, отримання довідки МСЕК про ступінь втрати працездатності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження ОСОБА_1 про своєчасне вчинення усіх можливих заходів для отримання довідки МСЕК у визначений законодавством тримісячний строк, є недоведеними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.11.2024 № 36/в, та як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 480/585/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді О.А. Спаскін С.П. Жигилій