Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №495/623/22 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа № 495/623/22

Номер провадження 1-кп/495/98/2025

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження №42021264020000023, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Крижопіль Крижопільського району Вінницького області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з профільною середньою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, старшого навідника мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший матрос», учасника бойових дій, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді оператора-топогеодезиста відділення управління 1 гарматногоартилерійського взводу 1 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст.1 -4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільнонебезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, о 08 год. 00 хв. 14.12.2021, не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_3 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та по 10 год. 00 хв. 21.01.2022, тобто до моменту добровільного з`явлення до місця служби, ухилявся від проходження військової служби, обов`язків військовою служби не виконував проводивши службовий час на власний розсуд.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Такими діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, що полягає у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

3. Оцінка доказів.

Суд, з`ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз`яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_5 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник та прокурор погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився вищезазначеним порядком. ОСОБА_5 було роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що визнає вину в інкримінованих йому діях, повністю підтверджує обставини, викладені в обвинувальному акті.

Щодо інкримінованого йому злочину пояснив, що з 12 листопада 2019 року за власним бажанням уклав контракт і став до лав Збройних Сил України, у яких служить з того часу і дотепер. Був учасником АТО, має статус учасника бойових дій, за весь цей час у нього вже було десять контузій, він неодноразово був пораненим, востаннє йому пришивали язик. Проте кожного разу він повертався на службу.

На час вчинення злочину він вже два роки служив і йому не давали відпустки. Тоді у нього склалися складні сімейні обставини. Адже свого часу його фактично виховали дідусь і бабуся і тоді так сталося, що його дідусь помер, а бабуся потрапила у лікарню і нікому було її доглядати. Проте у відпустку його не відпускали. Тому він вирішив піти в СЗЧ. Проте десь через місяць, коли він владнав усі сімейні справи, він повернувся до несення служби і з того часу ще чотири роки служив у тій частині, і лише трохи більше як рік тому перевівся.

Зазначив, що шкодує щодо вчиненого, розкаюється. Розуміє, що таким чином підвів побратимів. Повідомив, що готовий нести покарання.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю доведена.

Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

4. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 у відповідності до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , у відповідності до ст.67 КК України не встановлено.

5. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який в розумінні статті 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, позитивну характеристику за місцем несення служби, надану безпосереднім начальником, відповідно до якої ОСОБА_5 зокрема зарекомендував себе з позитивної сторони, до виконання завдань відноситься відповідально, у колективі користується авторитетом і повагою.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ч.1 ст.69 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст. 69 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину, тобто до набрання чинності Законом України № 2839 від 13.12.2022) за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що ч. 1 ст. 69 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину, тобто до набрання чинності Законом України № 2839 від 13.12.2022) поліпшує становище особи обвинуваченого.

Підставами застосування правових норм ч. 1 ст. 69 КК України є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин (смерть дідуся та хворобу бабусі), посткримінальну поведінку обвинуваченого, а саме те що він самостійно і добровільно повернувся до несення служби і досі продовжує службу в Збройних Силах України, маючи безліч поранень та будучи учасником бойових дій, відсутність обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання.

А тому, відповідно до принципу індивідуалізації покарання, керуючись принципом справедливості, приймаючи до уваги усі зазначені вище обставини у їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням до обвинуваченого ст. 69 КК України із переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 407 КК України.

Суд вважає, що для досягнення мети попередження кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_5 необхідно призначити йому покарання у виді службового обмеження із відрахуванням в доход держави у розмірі 10 відсотків із суми грошового забезпечення.

Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

6. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ні на стадії досудового розслідування, ні на стадії судового розгляду ОСОБА_5 запобіжний захід не обирався. До набрання вирком суду законної сили суд не вбачає необхідності обирати запобіжний захід.

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази відсутні. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік із щомісячним відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 в дохід держави в розмірі 10%.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вирком суду законної сили не обирати.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_7