Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №580/2605/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року справа № 580/2605/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Байди О.С. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Байди О.С. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )(далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача;

стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2025 до 04.03.2026 у сумі 78233,5грн;

визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно;

зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 включно, починаючи з 01.01.2016 до дня фактичної виплати - 04.03.2026 у сумі 130754,76грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно не виплатив всієї суми індексації грошового забезпечення та затримав остаточний розрахунок при звільненні.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

13.04.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Стверджує, що виключення зі списків особового складу у зв`язку із вибуттям до нового місця служби (переміщення, призначення) не може вважатися звільненням з військової служби, тобто тим юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує виникнення у військової частини обов`язку з проведення всіх необхідних розрахунків. Тому вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені відсутні, оскільки позивач з лав Збройних Сил України не звільнений та продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований та стягнутий за рішенням суду, не є доходом у розумінні Закону №2050-III, а тому не підлягає компенсації.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх повідомленням та викликом суду не надійшло, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Наказом відповідача від 04.04.2019 №69 підтверджується, що позивач з 04.04.2019 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивача визнано таким, що спрви та посаду здав і вибув до нового місця служби у АДРЕСА_3 . Вказано, що позивачу необхідно виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 100% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, індексацію за період з 01 до 04 квітня включно.

Із даних автоматизованої системи суду «Діловодство» суд установив, що на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №580/5159/21 за позовом вказаних вище сторін щодо заявлених обставин.

Рішенням Черкаський окружний адміністративний суд від 14.09.2021, яке набрало законної сили 17.05.2022, позов задовольнив частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.12.2015 до 01.03.2018, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.12.2015 до 01.03.2018, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року.

Відповідно до довідки АТ «ПРИВАТ БАНК» від 04.03.2026 відповідач здійснив 04.03.2026 переказ на платіжний рахунок позивача на суму 75611,44грн. В описі про деталі платіжної операції зазначено: зарплата, Військова частина НОМЕР_1 ; коментар: грошове забезпечення.

Позивач, не отримавши компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за вказані вище періоди, звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т. ч. суми індексації грошових доходів громадян та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки. Протилежні доводи відповідача щодо того, що норми вказаного Закону не поширюють свою дію на військовослужбовців не обґрунтовані та не враховані судом.

Відповідно до ст.3 ЗУ №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст.4 ЗУ №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до абзацу третього ст.6 ЗУ №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок).

Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати:

власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 ЗУ №2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Верховний Суд щодо подібних правовідносин у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17) вказав, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 ЗУ №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи аналогічну справу №240/11882/19, з приводу періоду, з якого особа набула право на отримання компенсації втрати доходів, за ненараховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення, аналізуючи вказані вище норми права дійшла висновку, що, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року до 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року до 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Також Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 не знайшов підстав для відступу від викладеної вище правової позиції та застосував їх під час розгляду зазначеної справи. Зокрема, зобов`язав військову частину нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 до дня фактичної виплати індексації. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 у справі №822/1110/16, у постанові від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, у постанові від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17.

У судовій справі №580/5159/21 між цими ж сторонами доведена протиправна бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби за період з 01.12.2015 до 01.03.2018, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року

Врахувавши, що проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати ст.ст.1-2 ЗУ №2050-III поширюється і на суми індексації грошового забезпечення, виплачуючи індексацію відповідач мав обов`язок нарахувати та виплатити таку компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належної індексації грошового забезпечення, виплаченої 04.03.2026 на виконання рішення суду в адміністративній справі №580/5159/21, за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 до дня фактичної її виплати, тобто, до 04.03.2026. Відсутність таких дій відповідача свідчить про порушення вказаних вище норм закону.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вказані вище вимоги законодавства, допустив бездіяльність щодо нарахування і виплати вказаної компенсації позивачу, а не бездіяльність щодо не нарахування та не виплати, як оскаржує позивач. Тому в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 04.09.2025 до 04.03.2026 у сумі 78233,50грн.

Згідно зі статтями 116, 117 КЗпП України (які за аналогією застосовуються до спорів щодо виплати грошового забезпечення), обов`язок роботодавця провести повний розрахунок із працівником і відповідальність за його затримку виникають у випадку звільнення.

Суд вважає помилковим ототожнення заборгованості зі сплати сум індексації грошового забезпечення із сумами, що підлягають виплаті саме при звільненні.

Відповідно до змісту ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – ЗУ №1283-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У ч.1 ст.2 ЗУ №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Тобто індексація грошового забезпечення є складовою частиною щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна виплачуватися одночасно з нарахуванням основних видів грошового забезпечення за відповідний місяць.

Отже, індексація - це державна гарантія оплати праці, а не разовий платіж, пов`язаний із процедурою звільнення чи виключення зі списків частини. Оскільки предметом спору є саме компенсація за несвоєчасну виплату індексації (яка є щомісячним платежем), правовідносини між сторонами регулюються спеціальними нормами Закону №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а не статтею 117 КЗпП України.

Додатково суд наголошує на необґрунтованості визначеного позивачем періоду затримки. Позивач заявляє вимогу про стягнення середнього заробітку, починаючи з 04.09.2025. Проте, позивачем не надано жодних пояснень та належних доказів, які б підтверджували правове значення цієї дати або пов`язували її з моментом виникнення обов`язку відповідача щодо розрахунку чи іншим юридичним фактом. В матеріалах справи відсутні будь-які розпорядчі документи або докази, які б обґрунтовували початок нарахування середнього заробітку саме з вересня 2025 року.

Тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2025 до 04.03.2026 у сумі 78233,5грн необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Для належного та повного судового захисту прав позивача наявні підстави визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування і виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 04.03.2026 (дня фактичної виплати) за весь час затримки виплати, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати за період з 01.12.2015 до 04.03.2026 (дня фактичної виплати).

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для його розподілу згідно зі ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 134-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов адвоката Байди О.С. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 04.03.2026 за весь час затримки виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, а саме індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати: за період з 01.01.2016 до 04.03.2026.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ