Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №580/3835/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року справа № 580/3835/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо проведення перерахунку та виплату ОСОБА_1 пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплачувати ОСОБА_1 з моменту прийняття рішення пенсію без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі № 580/4930/25 відповідач здійснив перерахунок пенсії після якого сума до виплати складає 29773 грн 03 коп., але її обмежено з урахуванням максимального розміру для осіб, які втратили працездатність. Під час перерахунку пенсії відповідач не врахував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі № 580/7330/24, від 02.09.2025 у справі № 580/4930/25.

Позивач зазначає, що в цьому випадку підлягають застосуванню норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, що відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про здійснення виплати пенсії з 01.03.2026 без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі № 580/4930/25, однак листом відповідач повідомив, що зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на Головне управління не покладено рішенням суду.

Ухвалою від 21 квітня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Національної поліції в Черкаській області та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08.05.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що виходячи з мотивувальної та резолютивної частин Рішення № 7- р(ІІ)/2022, а також враховуючи норму частини першої статті 2 Закону № 2262, підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром пенсії, призначені з 12.04.2023 особам, які під час служби збройно захищали суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Враховуючи вищезазначене, дії Головного управління вважає правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача такими, які не підлягають до задоволення.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до розрахунку пенсії від 07.04.2026, відповідач здійснив нарахування пенсії позивача у загальному розмірі 29773,03 грн, однак обмежив виплату розміром – 26799,06 грн.

У відповідь на заяву позивача щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром листом від 07.04.2026 № 7443-6047/А-02/8-2300/26 відповідач повідомив, що на виконання рішення суду, яким зобов`язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок. Зобов`язань щодо проведення подальших перерахунків та виплати пенсії без обмеження максимальним розміром на Головне управління не покладено.

Бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з обмеженням максимальним розміром пенсії для осіб, які втратили працездатність позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Рішенням від 02 вересня 2025 року у справі № 580/4930/25 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Суд врахував, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 2595 гривень.

Суд зазначає, що десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність складає 25950 грн.

Як встановив вище суд, відповідно до розрахунку пенсії від 07.04.2026 відповідач здійснив нарахування пенсії позивача у загальному розмірі 29773,03 грн, однак обмежив виплату розміром – 26799,06 грн.

Отже, розмір пенсії з урахуванням належних складових відповідач нарахував, однак виплату пенсії здійснює у розмірі 26799,06 грн – сумі, визначеній на виконання рішення суду від 02 вересня 2025 року у справі № 580/4930/25 станом на 01.03.2025.

Аналіз зазначених обставин вказує на те, що пенсія позивача не обмежується максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими доводи позивача у позові про те, що відповідач відмовив йому у виплаті пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб та, як наслідок, про відсутність підстав для зобов`язання відповідача вчинити дії, які є предметом цього спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що відсутність обставин, з якими позивач пов`язує порушення його прав у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21.05.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК