Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №520/33030/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року № 520/33030/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Київська митниця подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" та Jiangyin Bizoe Hardware Manufacturing Co., Ltd. (Китай), було укладено контракт № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024.

До митного оформлення було подано митну декларацію 25UA100190574342U8, разом із якою подано: пакувальний лист № BZ25DA027 від 18.08.2025, інвойс №BZ25DA027 від 18.08.2025, коносамент №ZM25080971A від 27.08.2025, автотранспортну накладну №3111 від 31.10.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №580 від 15.05.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару № 603 від 04.09.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1928 від 30.10.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 788 від 31.10.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 09.05.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору №4 від 09.05.2025, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JBHM-PD-155-01 від 11.03.2024, доповнення до внутрішнього договору (контракту) №1 від 28.10.2025, договір про надання послуг митного брокера № 19082024 від 19.08.2024, договір (контракт) про перевезення № 03082023 від 03.08.2023, договір (контракт) про перевезення № 07082025/2 від 07.08.2025, договір (контракт) про перевезення № 25/0601 від 06.01.2025, заявка №27 від 20.08.2025, електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат № 25С3202D3135/00011 від 09.09.2025, копія митної декларації країни відправлення № 310120250516220083 від 22.08.2025.

Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2025 р. № UА100190/2025/000044/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100190/2025/000527.

Позивач, вважаючи протиправним оскаржуване рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року по справі №826/19400/15.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ТОВ "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" звернулось зі зверненням «Про надання письмової інформації та додаткових документів у порядку частини 8 статті 55 МК України» №0112/25 від 01.12.2025 до Київської митниці, до якого додано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 №580 та від 14.09.2025 №603 з відмітками банка, свіфтовки від 15.05.2025 та від 04.09.2025 р., виписку по рахунку № НОМЕР_1 з 01.11.2025 до 25.11.2025, лінійний коносамент №177XYEYEN31556A, лист від експедитора вих. № 2111-25 від 21.11.2025 р., платіжну інструкцію від "13" листопада 2025 р. №5676, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1928 від 07.11.2025 р.

Київська митниця листом № 7.8-2/15-02/13/22814 від 05.12.2025 на звернення позивача повідомило, що у наданих до митного оформлення та долучених до заяви документах відсутні обґрунтовані, документально підтверджені відомості щодо ціни, яка сплачена та підлягає сплаті, складових митної вартості, необхідних при її обчисленні у повному обсязі, перелік яких встановлений положеннями ч. 10 ст. 58 Кодексу, отже не виконані умови ч. 2, 4, 10, 22 ст. 58 Кодексу. Вказано, що відсутні підстави для визнання заявленої декларантом митної вартості товару за МД від 05.11.2025 № 25UA100190574342U8 та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що декларантом до митного оформлення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 Кодексу подано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 №580 на суму 9 581,81 USD та від 14.09.2025 №603 на суму 19 057,59 USD, які не містять дати проведення банком та відміток банківської установи щодо виконання.

Так, до митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 №580 на суму 9 581,81 USD та від 14.09.2025 №603 на суму 19 057,59 USD з відмітками банка про дату прийняття до виконання платежу.

Вказані документи підтверджують початок виконання проведення платежу банком.

При цьому, митним органом не доведено припинення проведення банком вказаних платежів та як зазначені обставини вплинули на числові показники митної вартості.

Також, позивачем додано до позову та надано до митного органу платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 15.05.2025 №580 на суму 9 581,81 USD та від 14.09.2025 №603 на суму 19 057,59 USD з відмітками банка про дату виконання платежу, які підтверджують проведення оплати за товар.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що декларантом до митного оформлення подано копію митної декларації країни відправлення від 22.08.2025 №310120250516220083 в якій зазначено, що поставка оцінюваних товарів здійснюється відповідно до документу №177XYEYEN31556A на умовах поставки FOB, документ №177XYEYEN31556A не подано декларантом до митного оформлення.

При цьому, митним органом не доведено, як зазначені обставини вплинули на числові показники митної вартості.

Також, позивачем додано до позову та надано до митного органу лінійний коносамент №177XYEYEN31556A.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідач в оскаржуваному рішенні посилався на те, що декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості), зокрема: витрати на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання оцінюваних товарів в порту Gioia Tauro (Італія); витрати на зберігання оцінюваних товарів в порту Constanta (Румунія); витрати на навантаження контейнера MSNU7602782 на транспортний засіб BH7199PC/BH5150XF в порту Constanta (Румунія); витрати на перевезення транспортного засобу BH7199PC/BH5150XF міжнародною паромною переправою Ісакча (Румунія) - Орлівка (Україна).

До митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати №788 від 31.10.2025.

У вказаній довідці зазначено, вартість транспортно - експедиційного обслуговування імпортного вантажу по маршруту порт Нінгбо,Китай - Констанца, Румунія- пп Орлівка митний кордон - м. Харьків, Україна, в авто держ. № ВН7199РС / ВН5150XF по ЦМР 3111 - становить: фрахт Нінгбо, Китай - Констанца, Румунія контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971A – 43 420,00 грн., вантажно-розвантажувальні роботи та локальні витрати в порту Констанца, Румунія контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971A - 12660,00 грн., оформлення декларації Т1- 4 220,00 грн., вартість автоперевезення з Констанца, Румунія до пункту митного контролю Орлівка /Україна - 21100,00 грн., вартість автоперевезення з пункту митного контролю Орлівка, Україна до м. Харків, Україна – 23 843,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що надана декларантом довідка про транспортні витрати відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

З огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом у рішенні від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 р. по справі № 810/4441/16.

Крім того, позивачем надано до суду та до митного органу лист ТОВ «ВРС ЛОГІСТИК» № 2111-25 від 21.11.2025, в якому зазначено, що згідно маршруту слідування контейнерного судна лінії MSC з порту Ningbo (Китай) порт Constanta (Румунія) лінія як правило вибирає найшвидший та економічно обгрунтований маршрут, у нашому випадку cудно MSC GAIA/рейс FD533W з контейнером MSNU7602782 слідувало через порт перевалки Gioia Tauro (Італія), тобто витрати на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання контейнера в порту Gioia Tauro (Італія) включено у вартість фрахта, а надалі контейнер був перевантажений на судно MSC GIANNA Ш/рейс CA542A з подальшою доставкою до порту Constanta (Румунія). Вказано, що контейнер MSNU7602782 під час митного оформлення зберігали у порту Constanta (Румунія) в рамках вільних днів зберігання, тобто додаткових витрат не з`явилось. Зазначено, що витрати на навантаження контейнера MSNU7602782 на транспортний засіб BH7199PC/BH5150XF в порту Constanta (Румунія) відображені у рахунку №1928/1 від 30 жовтня 2025 р. у графі Вантажно-розвантажувальні роботи поза межами України, контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971B у вартості 20 467,00 грн. Вказано, що витрати на перевезення транспортного засобу BH7199PC/BH5150XF міжнародною паромною переправою Ісакча (Румунія) - Орлівка (Україна) входять у рахунок №1928/1 від 30 жовтня 2025 р. у графі Міжнародне автоперевезення за напрямком Констанца, Румунія - пп Орлівка, контейнер MSNU7602782, коносамент ZM25080971B, авто ВН7199РС/ВН5150ХF у вартості 21 100,00 грн.

Отже, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Так, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митним органом при визначенні митної вартості застосовувався 6 (резервний) метод визначення митної вартості.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару.

Таким чином, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосування другорядних методів.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння всіх характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими та прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач заявив позовні вимоги майнового характеру, ціна позову склала 35372,88 грн. Позивачем було додано до позовної заяви документ про сплату судового збору у сумі 3028,00 грн.

Згідно з до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання позову до адміністративного суду майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, підлягає сплаті в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано дану позовну заяву через систему "Електронний суд".

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в частині 2422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" (61012, Харківська обл., місто Харків, вул.Зброярська, будинок 3, ЄДРПОУ 42965344) до Київської митниці (03124, місто Київ, б.Гавела Вацлава, будинок 8А, ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА100190/2025/000044/2 від 06.11.2025.

Стягнути з Київської митниці (ЄДРПОУ 43997555, 03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" (61012, Харківська обл., місто Харків, вул.Зброярська, будинок 3, ЄДРПОУ 42965344) сплачений судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.