Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №500/855/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/855/26

22 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач), у якому просив ухвалити рішення яким:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо застосування (в формулі розрахунку) розміру 1762 гривні, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з яких нараховані та виплачені усі додаткові види грошового забезпечення: щомісячні (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень і премія) та одноразові (допомога для оздоровлення, грошова допомога при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток) за період з 18.06.2025 по 31.01.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого за період з 18.06.2025 по 31.01.2026, в тому числі, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень і премії, а також допомоги для оздоровлення, грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами про Державний бюджет України на 2025-2026 роки станом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законами про Державний бюджет України на 2025-2026 роки станом на 01 січня відповідного календарного року) та його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу під час проходження ним військової служби з 18.06.2025 по 31.01.2026 грошове забезпечення виплачувалось виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі грошова допомога для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому представник позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Вказав, що підстави для перерахунку та доплати позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 21.11.2025 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 - відсутні.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 23.02.2026 доставлено відповідачу через електронний кабінет 23.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 01.01.2003 по 31.01.2026 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не заперечується відповідачем.

Оскільки, у період з 18.06.2025 по 31.01.2026 грошове забезпечення позивачу не виплачувалось виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2025, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період 18.06.2025 по 31.01.2026, в тому числі, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби премії, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами про Державний бюджет України на 2025-2026 роки станом на 01 січня відповідного календарного року (але не менше 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законами про Державний бюджет України на 2025-2026 роки станом на 01 січня відповідного календарного року) (арк. справи 7).

На вказану заяву позивача, відповідач листом від 17.02.2026 № 11/2/2552 повідомив, що виплата грошового забезпечення проводилась із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн. Підстав для перерахунку грошового забезпечення немає та надав довідки про нараховане грошове забезпечення (арк. справи 8).

Позивач, вважаючи такі дії щодо застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, у розмірі 1 762,00 грн при розрахунку грошового забезпечення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, враховує таке.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2020, 2021, 2022, 2023 роки), виникли підстави для обрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.

При цьому, встановлене положеннями пункту 3 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.

Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.

Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, Постановою № 481 було визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, суд визнав дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними; визнав протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Згідно з вимогами частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За вказаних обставин, пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" втратив чинність з 18.06.2025.

Таким чином, починаючи з 18.06.2025 необхідно враховувати редакцію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.

Тобто, на переконання суду, з 18.06.2025 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням зазначеного, з 18.06.2025 грошове забезпечення має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт встановленого станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та станом на 01.01.2026 Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Таким чином, суд висновує, що відповідач допустив протиправні дії при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, у період з 18.06.2025 по 31.01.2026 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2025 Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та станом на 01.01.2026 Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого за період з 18.06.2025 по 31.01.2026, в тому числі, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби премії, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині відмови у застосуванні 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення за спірні періоди, суд зазначає таке.

Застосування норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.20216 № 1774-VІІІ (далі - Закон № 1774-VІІІ) вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02.08.022 у справі № 440/6017/21, у якій, з-поміж іншого, колегія суддів звернула увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Так, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні Положення" Закону № 1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Оскільки приписи пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, то в цьому випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 140/11638/24.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині застосування 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати як мінімальної величини при перерахунку грошового забезпечення позивачки за спірні періоди.

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо застосування (в формулі розрахунку) розміру 1762 гривні, при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, з яких нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення усі додаткові види грошового забезпечення: щомісячні (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень і премія) та одноразові (допомога для оздоровлення, грошова допомога при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток) за період з 18.06.2025 по 31.01.2026.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, виплаченого за період з 18.06.2025 по 31.01.2026, в тому числі, посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за службу в умовах режимних обмежень і премії, а також допомоги для оздоровлення, грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, розрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами про Державний бюджет України на 2025-2026 роки станом на 01 січня відповідного календарного року та його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.