Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №500/347/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/347/26

22 травня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Каверін Сергій Михайлович, звернулась до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі – відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2023 по 25.12.2025 (включно);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2023 по 03.09.2023, але не більше як за шість місяців.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при виключенні позивачки із списків особового складу, Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), із позивачкою не здійснено повного розрахунку. Зокрема, поза строками проведення розрахунку при звільненні з позивачкою, на виконання рішень суду, відповідач 25.12.2025 здійснив остаточний розрахунок при звільненні, що на переконання позивачки, свідчить про несвоєчасність такого розрахунку, оскільки суми виплачені не у день виключення з особового складу частини, відтак наявні підстави для стягнення середнього заробітку, що й слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав до суду відзив на позов, у якому заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування заперечень представник вказав, що позивачкою не доведено аргументів та не надано доказів, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2023 по 03.09.2023, але не більше як за шість місяців. Наполягає, що при звільненні позивачки з військової служби, відповідачем належним чином та в повному обсязі здійснено виплату грошового забезпечення.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 30.01.2026 про відкриття провадження у справі відповідач отримав 30.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Відповідно до витягу з наказу голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023 № 232-ОС "Про особовий склад" припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону у запас.

Відповідно до витягу з наказу голови Державної прикордонної служби України від 02.03.2023 № 284-ОС "Про особовий склад" виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення Головного центру медіакомунікацій Державної прикордонної служби України підполковника ОСОБА_1 (П-006351), заступника начальника Головного центру-начальника відділу цифрових медіапроектів, звільнену з військової служби у запас Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 21.02.2023 № 232-ос за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причин ( якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько консультативної комісії закладу охорони здоров`я) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

При виключенні ОСОБА_1 із списків особового складу, Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з позивачем не здійснила повного розрахунку. Зокрема, поза строками проведення розрахунку при звільненні з позивачем, відповідач:

25.12.2025 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 500/6832/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2025, здійснив виплату недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 500/1908/23 на загальну суму 11 355,38 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

25.12.2025 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у справі № 500/496/25, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025, здійснив виплату індексації грошового забезпечення на загальну суму 245 919,57 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК";

25.12.2025 на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі № 500/2892/24, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025, здійснив виплату недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті з 30.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 500/2479/23 на загальну суму 63 218,87 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Позивачка, вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, звернулась із даним позовом до суду.

Мотивувальна частина

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а приписи трудового законодавства застосовуються в тому випадку, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Питання проходження військової служби регулюється спеціальним законодавством. Соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей регулюється Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1999 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Однак, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ні іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення строків проведення розрахунків при звільненні військовослужбовців, а також наслідків такого порушення.

Слід зауважити, що положення трудового законодавства (в тому числі й Кодексу законів про працю) не поширюються на правовідносини, що виникають при визначенні норм оплати грошового забезпечення військовослужбовців, порядку такого грошового забезпечення, оскільки такі врегульовані спеціальним законодавством. Разом із тим, спеціальне законодавство, яким визначено порядок, умови, склад, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує відносини, що пов`язані із затримкою розрахунку при звільненні військовослужбовців з лав Збройних Сил України, відповідальності за затримку розрахунку при такому звільненні. Відтак, в такому разі, відповідно до частини шостої статті 7 КАС України, застосуванню підлягають положення Кодексу законів про працю України.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, яка спрямована на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, але не більш як за шість місяців.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За змістом висловленої у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18 правової позиції питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, тому щодо них слід застосувати положення КЗпП України, а саме: статті 116, 117 цього Кодексу як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Отже, у цьому випадку з метою забезпечення рівності прав та дотримання принципу недискримінації у трудових відносинах підлягають застосуванню до спірних правовідносин приписи КЗпП України. Нерозповсюдження на військовослужбовців норм КЗпП України стосується лише врегулювання оплати праці (грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення (як-от щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Отже, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Не виплативши позивачці середнього заробітку за затримку при звільненні 02.03.2023 розрахунку, який був здійснений 25.12.2025, відповідач вчинив протиправну бездіяльність.

У свою чергу, суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення статті 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрали чинності з 19.07.2022.

Так, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у чинній редакції, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Суд зазначає, що остаточний розрахунок з позивачкою мав бути проведений 02.03.2023 в день звільнення (виключення зі списків особового складу).

Натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 320 493,82 грн (11 355,38+245 919,57+63 218,87) були виплачені лише 25.12.2025.

Судом встановлено, що днем звільнення позивачки є 02.03.2023, першим днем затримки розрахунку є 03.03.2023.

Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 25.12.2025, а тому останнім днем є 24.12.2025.

Таким чином суд дійшов висновку, що період затримки розрахунку при звільненні є з 03.03.2023 по 24.12.2025, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком з 183 днів (кількість днів за півроку, яка максимально може бути взята в розрахунок (6 місяців).

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наявної у матеріалах справи особистої картки грошового забезпечення за 2023 рік ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення позивачки за два місяці служби перед звільненням становив 81 100,80 грн (у січні 2023 року - 28 883,40 грн та у лютому 2023 року - 52 217,40 грн). Кількість календарних днів служби позивача у січні 2023 року–лютому 2023 року становила 59 календарних дні. Відтак, середньоденне грошове забезпечення позивачки за два останні місяці служби перед звільненням складає 1 374,59 грн (81 100,80 грн/ 59 календарних дні).

Таким чином сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 03.03.2023 по 24.12.2025 з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-місячним строком та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, за час затримки розрахунку позивачці становить 251 549,97 грн (1374,59 грн х 183 дні).

Відтак, враховуючи наявне правове регулювання, а також критерії розміру простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, суд дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, середній заробіток за час затримки розрахунку з 03.03.2023 по 24.12.2025 має бути стягнутий з відповідача на користь позивача у розмірі 251 549,97 грн.

Одночасно суд наголошує, що суми, які визначені для нарахування і виплати як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 2340/3023/18.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, з огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією № АТ4М-25ZR-Q3ME від 26.01.2026.

Оскільки суд позов задовольняє повністю, то на користь позивачки слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частин НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2023 по 24.12.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2023 по 24.12.2025 в сумі 251 549,97 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири, 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.