Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №480/6756/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року Справа № 480/6756/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6756/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства цифрової трансформації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнути моральну шкоду,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства цифрової трансформації, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства цифрової трансформації України щодо ненадання можливості доступу до «Дії» особам, які відмовились від ІПН з релігійних переконань;

- зобов`язати Міністерство цифрової трансформації України забезпечити альтернативний механізм реєстрації та ідентифікації у застосунку «Дія» без використання ІПН (на підставі паспорта з відміткою або іншого документа);

- стягнути фактичні збитки завдані Міністерством цифрової трансформації України у розмірі 50 тисяч гривень через не отримання Державних виплат;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 (двадцять) мільйонів гривень, завдану порушенням права на доступ до Державних послуг, враховуючи суттєві отягчачі обставини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відмовившись від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків (ІПН), у зв`язку з релігійними переконаннями, втратив можливість доступу до державних послуг у застосунку "Дія", що, як наслідок привело до порушення прав та нанесення моральної шкоди, у зв`язку з чим і звернувся позивач до суду, оскільки вважає вказані дії протиправними.

Ухвалою суду від 02.09.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/6756/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Міністерство цифрової трансформації України з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що у спірних правовідносинах діяло у межах та у спосіб, встановлений нормами чинного законодавства, оскільки застосунок "Дія" є альтернативним способом отримання окремих публічних послуг в електронній системі, але не єдиним. Крім того, у разі внесення змін до актів законодавства стосовно розширення функціональних можливостей Порталу Дія будуть вжиті відповідні організаційно-технічні заходи в частині доопрацювання запропонованих функціональних можливостей у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №164/2026 від 24 лютого 2026 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 №11-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №1644 від 04.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/6756/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 05.03.2026 справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відмовився від отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків (ІПН), у зв`язку з релігійними переконаннями, і, як наслідок, втратив можливість доступу до державних послуг у застосунку "Дія".

Позивач звернувся до Міністерства цифрової трансформації із заявою про забезпечення альтернативного механізму реєстрації та ідентифікації у застосунку "Дія" без використання ІПН.

Відповідач, розглядаючи звернення, листом від 10.10.2025 №1/11-3-Р-1859/1-25-1002-2025 зазначив, що ідентифікація користувачів через мобільний додаток Порталу Дія (Дія) відбувається за допомогою використання системи BankID Національного банку України та NFC - за наявності біометричного документу, що посвідчує особу з обов`язковим доданням PIN-коду для входу до мобільного додатку Порталу Дія (Дія).

У разі відсутності РНОКПП, можливість авторизації у мобільному додатка Порталу Дія (Дія) відсутня.

Одночасно інформуємо, що у разі внесення змін до актів законодавства стосовно розширення функціональних можливостей Порталу Дія будуть вжиті відповідні організаційно-технічні заходи в частині доопрацювання запропонованих функціональних можливостей у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Державного підприємства «Дія» (далі - ДП «Дія»), затвердженого наказом Міністерства цифрової трансформації України від 03.12.2019 № 14 (у редакції наказу Міністерства цифрової трансформації України від 19.10.2022 № 107, далі- Статут), підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства цифрової трансформації України.

Згідно з п.п. 1 п. 2.2. Статуту, предметом діяльності підприємства є, зокрема, створення, розробка, підтримка, адміністрування, забезпечення функціонування, супроводження, модернізація, удосконалення та технічне супроводження електронних інформаційних ресурсів (реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, баз даних), програмно-інформаційних комплексів та інших інформаційних систем, держателем (розпорядником) яких є Міністерство цифрової трансформації України та інші органи державної влади відповідно до законодавства.

Мету, основні завдання, функціональні можливості та суб`єктів Порталу Дія, зміст розміщеної на ньому інформації та порядок її внесення, порядок ведення Реєстру адміністративних послуг, а також інші питання функціонування Порталу Дія визначає Положення про Єдиний державний веб-портал електронних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1137 (далі-Положення).

Відповідно до п. 14 Положення Портал Дія - організована сукупність інформаційно-комунікаційних, інформаційних систем, які діють як єдине ціле та у взаємодії з іншими інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами. Портал Дія організаційно-технічно складається, зокрема, з мобільного додатка Порталу Дія, освітнього мобільного додатка «Мрія», Реєстру адміністративних послуг, електронного кабінету користувача, мобільних додатків, інформаційних систем, підсистеми перевірки даних, інших складових.

Пунктом 2 Положення визначено, що до суб`єктів Порталу Дія належать: користувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка після проходження ідентифікації та автентифікації в порядку, встановленому цим Положенням, використовує засоби Порталу Дія відповідно до їх функціонального призначення; технічний адміністратор - державне підприємство «Дія», що належить до сфери управління Мінцифри.

Згідно п. 8 Положення, користувач використовує Портал Дія для отримання електронних публічних послуг, інформації, розгляду заяв (звернень, запитів) та адміністративних справ, проходження опитування, доступу до благодійної (волонтерської) діяльності, перегляду теле- і радіопрограм та/або теле- і радіопередач, отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем, єдиних інформаційних систем та систем електронного документообігу. Пунктом 11 Положення передбачено, що технічний адміністратор ДП «Дія» здійснює створення, модернізацію, розвиток, адміністрування та забезпечення функціонування Порталу Дія.

Підпунктом 4 п. 5 Положення встановлено, що Портал Дія виконує такі основні завдання, як забезпечення через електронний кабінет користувача доступу до інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, інших інформаційно-комунікаційних систем.

При цьому відповідно до пунктів 1, 11 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»:

автентифікація електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних;

електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» користувач інформації в системі фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку отримала право доступу до інформації в системі.

Пунктом 6 Положення визначені функціональні можливості Порталу Дія, в тому числі:

електронна ідентифікація та автептифікація користувачів, зокрема з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронних підписів та печаток, що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису/печатки, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

електронна ідентифікація та автептифікація користувачів із використанням механізмів, передбачених для безконтактних електронних носіїв, імплантованих до паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання чи посвідки на тимчасове проживання відповідно до рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

З урахуванням зазначеного, наразі ідентифікація користувачів через мобільний додаток Порталу Дія (Дія) відбувається за допомогою використання системи ВаnkID Національного банку України та NFC - за наявності біометричного документу, що посвідчує особу з обов`язковим доданням РІN- коду для входу до мобільного додатку Порталу Дія (Дія).

У разі відсутності РНОКПП, можливість авторизації у мобільному додатку Порталу Дія відсутня.

Також слід зазначити, що обов`язковість наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків у отримувача, була визначена актами Кабінету Міністрів України якими запроваджувались такі виплати, зокрема Порядком надання допомоги в рамках Програми “єПідтримка”, затвердженим постановою Кабінету Міні стрів України від 9 грудня 2021 р. № 1272 (в редакції, що діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2022 р. № 199).

Мінцифри, реалізуючи визначені законодавством повноваження власника (держателя) Порталу Дія діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства, а відтак, у разі внесення змін до актів законодавства стосовно розширення функціональних можливостей Порталу Дія будуть вжиті відповідні організаційно-технічні заходи в частині доопрацювання запропонованих функціональних можливостей у відповідності до вимог встановлених чинним законодавством.

Окрім іншого, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відсутність доступу до застосунку "Дія" позбавляє його можливості отримувати допомогу та виплати від держави та Західних партнерів, а також інших соціальних послуг.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що Відповідно до статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги», адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Адміністративні послуги в електронній формі надаються з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування.

Заява на отримання адміністративної послуги подається в порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру».

Центри надання адміністративних послуг та суб`єкт надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законодавством, а також на вимогу суб`єкта звернення забезпечують складання заяви в електронній формі, її друкування та надання суб`єкту звернення для перевірки та підписання.

Враховуючи вищевикладене, Портал Дія та мобільний додаток Порталу Дія не є єдиним способом для отримання публічних (електронних публічних) послуг, такі послуги можуть також надаватись через центри надання адміністративних послуг, з використанням інформаційно-комунікаційних систем суб`єктів надання послуг, а також за заявою поданою в паперовій формі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішення вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: 1) наявність моральної шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; 3) наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; 4) вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

Беручи до уваги, що суд відхилив основні позовні вимоги, а позивач, в свою чергу, не довів наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства цифрової трансформації України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнути моральну шкоду – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець