Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №320/30954/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року справа №320/30954/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2025 № 162 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання посвідки на постіине проживання від 02.09.2022 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання від 02.09.2022 № НОМЕР_1 громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2025 № 8010130100018542 про примусове повернення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним з метою отримання дозволу на імміграцію в Україну було надано повний пакет документів, визначений чинним законодавством, на підставі чого 15.12.2017 Головним управлінням ДМС в м. Києві було оформлено дозвіл на імміграцію в Україну № 1- 21вх/36-144534 на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» як чоловікові іммігранта. Позивач наголошує, що ним надано повні відомості для оформлення відповідного дозволу та на цій підставі отримано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 від 02.09.2022, проте у червні 2025 року йому стало відомо про прийняття Відповідачем на підставі подання Головного управління Служби безпеки України в Україну, скасування посвідки та примусове повернення через плани щодо організації каналу нелегальної міграції та підтримку політичного курсу країни походження і рф. Позивач зазначає, що висновки Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області, вважаючи їх безпідставними припущеннями, та вказує на свій тривалий законослухняний період перебування на території України, наявність сталих побутових і соціальних зв`язків, відсутність кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив Позивач підтримав усі свої позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 має посвідку на тимчасове проживання в Україні, строк дії якої до 01.09.2032 року. Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 15.09.2022 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 09.08.2017 Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 12.07.2017, дозвіл на імміграцію в Україну № 1126 отримала 27.07.2012.

12.09.2017 Позивач звернувся до органів державної міграційної служби із заявою щодо надання дозволу на імміграцію в Україну з відповідним пакетом документів.

Відповідачем 15.12.2017 було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну № 1-21вх/36-144534, як іноземцю, а саме - громадянину Республіки Таджикистан, на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України від 07.06.2001 № 2491-Ш «Про імміграцію».

Відповідачем 02.06.2025 було прийнято рішення про відкликання громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», скасовано посвідку та прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни на підставі статті 13 Закону України «Про імміграцію». Підставою для відкликання вказаному іноземцю дозволу на імміграцію в Україну слугувало подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 13.05.2025 № 51/9/2-44330. На підставі зазначеного, Позивачу було відкликано дозвіл на імміграцію в Україну.

Вважаючи рішення відповідача про відкликання дозволу на імміграцію в Україну, скасування посвідки та про примусове повернення до країни походження або третьої країни протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-УІ (далі по тексту - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. Згідно із частиною першою статті 3 Закону №3773-УІ іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини першої статті 4 Закону №3773-УІ іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України "Про імміграцію" від 07.06.2021 № 2491-Ш (далі по тексту - Закон № 2491-ІІІ).

Статтею 1 Закону № 2491-ІІІ визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Закону № 2491-ІІІ).

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Підпунктом 1 частини третьої статті 4 Закону № 2491-ІІІ регламентовано, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Статтею 12 Закону № 2491-ІІІ передбачено, що дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо: 1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 3) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється); 6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання; 7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України; 8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту; 9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї; 10) в інших випадках, передбачених законами України.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну.

Згідно положень статті 13 Закону № 2491-ІІІ , центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Відкликана або визнана недійсною посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Якщо після відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію з`ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Якщо особа оскаржила рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.

У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.

У разі прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Відповідно до п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983), дозвіл на імміграцію відкликається або визнається недійсним органом, що його надав.

Питання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу мають право порушувати ДМС, територіальні органи ДМС та територіальні підрозділи ДМС, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, функціональні підрозділи Центрального управління СБУ, органи військової контррозвідки СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо було встановлено обставини, за яких дозвіл на імміграцію підлягає відкликанню відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію» або визнанню недійсним відповідно до статті 12-1 Закону України "Про імміграцію".

У разі відкликання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» підставою для відкликання дозволу на імміграцію є заява іммігранта про відкликання дозволу на імміграцію, яка подається іммігрантом особисто або через законного представника до територіальних органів ДМС або територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іммігранта, або до дипломатичних представництв і консульських установ України - у разі перебування іммігранта за кордоном.

До такої заяви додаються документи, передбачені абзацами другим і четвертим пункту 11 цього Порядку, а також оригінал (після пред`явлення повертається) та копія посвідки на постійне проживання.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» підставою для відкликання дозволу на імміграцію є повідомлення структурного підрозділу з питань громадянства України територіального органу ДМС про прийняття рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України.

Для прийняття рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію в разі, коли ініціатором такого відкликання або визнання дозволу недійсним є ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення таким органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для відкликання або визнання недійсним дозволу, визначених статтями 12, 12-1 Закону України "Про імміграцію", яке разом з матеріалами, що підтверджують такі підстави (за відсутності визначених законом заборон для їх передачі або розголошення), надсилається до органу ДМС, який надав такий дозвіл.

ДМС, територіальні органи ДМС і територіальні підрозділи ДМС у місячний строк з дня надходження подання щодо відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб. На підставі результатів аналізу зазначеної інформації приймається відповідне рішення.

У разі коли ініціатором відкликання дозволу на імміграцію є іммігрант, проводяться перевірки відсутності підстав, за яких відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» виїзд з України не дозволяється.

Рішення про відкликання дозволу на імміграцію згідно з додатком 3 або визнання недійсним дозволу на імміграцію згідно з додатком 4 формується за допомогою відомчої інформаційної системи ДМС та підписується Головою ДМС або його заступником, керівником/заступником керівника територіального органу ДМС, керівником/заступником керівника територіального підрозділу ДМС шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису. У випадку відсутності технічної можливості підписання рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису таке рішення підписується власноручно та сканується особою, яка його підписала, із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС до заяви про надання дозволу на імміграцію.

Про прийняте рішення протягом п`яти календарних днів письмово повідомляється ініціатору відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію. У разі коли ініціатором відкликання є іммігрант, копія рішень про відкликання дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом іммігранту на адресу, зазначену в його заяві про відкликання дозволу на імміграцію.

Копії рішень про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня їх прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання або на останню відому ДМС, територіальному органу ДМС або територіальному підрозділу ДМС адресу або вручаються їй.

З аналізу наведених норм вбачається, що подання органу, що ініціює питання скасування дозволу, має містити підстави для скасування дозволу, визначених ст. 12 Закону № 2491-ІІІ. У той же час, що відповідно до положень ст. 12 Закону №2491-ІІІ підставами для скасування дозволу на імміграцію є, зокрема, загроза дій іммігранта національній безпеці України, громадському порядку в Україні.

У свою чергу, Верховний Суд в постанові від 22.01.2020 у справі №802/1439/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079873) зазначив, що ст. 12 Закону № 2491-ІІІ передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого слідує, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.

Отже, скасування дозволу на імміграцію можливе за умови встановлення конкретних даних щодо вчинення або можливості вчинення саме іммігрантом протиправних дій.

У поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 14.05.2025 № 16507/1/8010-25 зазначено, що дії позивача становлять загрозу національній безпеці України, проте жодної конкретизації джерел походження інформації щодо позивача та доказів необхідності відкликання дозволу на імміграцію відповідачем не було надано.

Проте суд зазначає, що хоча необхідність скасування дозволу на імміграцію і має превентивний характер та не потребує обов`язкового доведення вчинення особою протиправних діянь, водночас будь-які посилання на можливість такої поведінки мають бути належним чином обґрунтовані та підтверджені конкретною інформацією у формі довідок, пояснень чи інших матеріалів, які б свідчили про об`єктивність висновків суб`єкта владних повноважень, проте такі докази в матеріалах справи відсутні, як і відсутні документи, що стали підґрунтям для формування відповідних тверджень відповідача.

Подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області має відповідати вимогам обґрунтованості, конкретності, а також супроводжуватись належними та допустимими доказами, які підтверджують існування реальних, а не гіпотетичних, загроз державній безпеці або іншим охоронюваним законом інтересам. Інакше, подання не може вважатися належною підставою для втручання в право особи на проживання в Україні, гарантоване ст.8 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст. 33 Конституції України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Органами міграційної служби не надано суду доказів того, що відповідачем вчинялись будь які протиправні дії. До того ж, при розгляді подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, відповідач не виконав всіх необхідних дій, зокрема, не запросив іммігранта для пояснень та не запитав додаткову інформацію у ініціатора подання.

Верховний Суд наголошує, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності. Тож не запрошення для надання пояснень іммігранта, стосовно якого розглядається питання скасування дозволу на імміграцію, є позбавленням процесуальних гарантій останнього щодо безпосередньої участі у процедурі прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Відповідачем в порушення наведених норм не було запрошено позивача для надання пояснень. З урахуванням викладеного суд вважає, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не надано належних доказів існування обставин, що передбачені пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», які б надавали йому підстави для скасування дозволу на імміграцію в Україну та прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для відкликання дозволу на імміграцію, відкликання посвідки на постійне проживання та примусового повернення позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2025 № 162 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення відповідачем також була відкликана посвідка на постійне проживання від 02.09.2022 № НОМЕР_1 .

Також, за ознаками протиправності також підлягає скасуванню похідне рішення відповідача від 02.06.2025 № 8010130100018542 про примусове повернення ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3633,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2025 № 162 про відкликання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відкликання посвідки на постійне проживання від 02.09.2022 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання від 02.09.2022 № НОМЕР_1 громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 02.06.2025 № 8010130100018542 про примусове повернення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.