Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №280/1325/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2026 року Справа № 280/1325/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.10.2025 щодо відмови мені - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виплаті відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах. Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень (один мільйон гривень);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України виплатити мені - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову винагороду в розмірі 1 000 000 гривень (один мільйон гривень) на підставі абзацу 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153.Адміністративний позов подано з додержанням вимог ст.ст.160-161 КАС України, справа підсудна Запорізькому окружному адміністративному суду, підстав для повернення чи відмови у відкритті провадження по справі не встановлено, у зв`язку з чим, провадження у справі підлягає відкриттю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно п. 9 розділу І Військового квитка, 03.06.2022р. на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 03.06.2022р. №32 о/с позивач прийнятий на військову службу за контрактом до Національної гвардії України. Згідно п. 10. розділу І Військового квитка, 14.08.2024р. на підставі Наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.07.2024р. №43 о/с, позивач звільнений у відставку ЗСУ відповідно до підпункту «б» п. З ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Керуючись положеннями Постанови КМУ від 11.02.2025р. №153, зважаючи на стан свого здоров`я, участь у бойових діях та підстави на котрих я був звільнений з військової служби, я вирішив звернутися до Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із Заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн за Постановою КМУ №153 від 11,02.2025. Проте, згідно витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2025 №3, було ухвалено таке рішення комісії: у зв`язку із звільненням з військової служби, до набрання чинності Постанови КМУ №153 від 13.02.2025 підстави для включення військовослужбовця до наказу про виплату одноразової грошової винагороди відсутні. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, який вважає, що принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111). Таким чином, оскільки на момент виключення Позивача зі списків особового складу військової частини 14.08.2024 Постанова № 153 від 11.02.2025 ще не була прийнята Кабінетом Міністрів України, вимога Позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову грошову не може бути задоволена. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо строку звернення позивача до суду, необхідно зазначити наступне.

В заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивачем зазначено, що зі спірним рішенням відповідача був ознайомлений 05.12.2025.

Суд зазначає, що в ухвалі судді від 16.03.2026 про відкриття провадження зазначено: «…Позивач звільнився з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 14.08.2024. 18.10.2025 відповідач відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набрала законної сили 13.02.2025.

Суддя враховує рішення Великої палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, при цьому зазначає, що позивач звільнився зі служби, тому до нього застосовується частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України, про що було описано вище, а тому до позивача застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.3 ст. 80 КАС України витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що у відповідача необхідно витребувати належним чином засвідчені докази ознайомлення позивача (із зазначенням дати ознайомлення) з витягом з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати додаткової грошові винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2025, після чого буде вирішено питання щодо строку звернення до адміністративного суду…».

На виконання ухвали судді від 16.03.2026 про відкриття провадження відповідачем зазначено про відсутність документального підтвердження із зазначенням дати ознайомлення позивача зі спірним рішенням.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не порушено строків звернення до суду, оскільки, позивач дізнався про порушення свої прав 05.12.2025, а отже, звернувся із вказаним адміністративним позовом в межах тримісячного строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 28.04.2021 був призваний на строкову військову службу.

03.06.2022 між Позивачем та Міністерством внутрішніх справ України було контракт на проходження військової служби в Національній гвардії України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.08.2024 №240 з позивачем було припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, на підставі підпункту “б” п.3 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у відставку за станом здоров`я.

Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №480614 від 29.05.2024 вбачається, що позивачу встановлена друга група інвалідності. Причина інвалідності: Травма, каліцтво, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 27.06.2024 №5586 вбачається, що позивач в період з 01.12.2022 по 16.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.

До кримінальної відповідальності та/або до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення та/або до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни позивач не притягувався. Зазначене підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» щодо ОСОБА_1 , сформованого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України ФОВА-005584235.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2025 №3, Комісією було розглянуто вищезазначену заяву та було прийнято рішення про відмову у включенні до наказу про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди.

В якості підстави для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 зазначено, що «…старший солдат ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 14.08.2024, тобто до набрання чинності ПКМУ №153, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн грн. за тривалість проходження військової служби у бойових умовах…».

Вважаючи протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.10.2025, щодо відмови у виплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 за №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (постанова КМУ №153).

Так, пунктом 1 вказаної постанови вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (надалі - Порядок №153).

Пунктом 3 постанови КМУ №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови КМУ №153 (в редакції постанови КМУ №387 від 01.04.2025,) установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, приписи постанови КМУ №153 встановлювали 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64;

4. фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз. 2 п. 4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз. 4 п. 4).

В подальшому Міністром оборони України видано Доручення №999/уд від 20.02.2025 (далі - Доручення №999/уд), відповідно до якого передбачено виплату одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, затвердженого Постановою, у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога); одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Дорученням № 999/уд визначено, що право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно- вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), винагорода виплачується в повному обсязі.

На час розгляду справи до постанови КМУ №153 від 11.02.2025 були внесені зміни постановою КМУ №942 від 30.07.2025, відповідно до яких:

- абзац 2 п. 4 постанови КМУ №153 установлює, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- абз. 4 п. 4 постанови КМУ №153 передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

При цьому пункт 4 постанови КМУ №1053 доповнений новими абзацами, за приписами яких виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу (абз 6 та 7 п. 4).

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що для набуття права для отримання винагороди повинні бути виконанні певні умови на дату набрання чинності Постановою №153, однією з яких є – проходження станом на 11.02.2025 військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.08.2024 №240 з ОСОБА_1 було припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, на підставі підпункту “б” п.3 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у відставку за станом здоров`я.

Отже, станом на 11.02.2025 позивач не був військовослужбовцем. Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Відтак, позивач не набув права на отримання винагороди, оскільки, на момент набрання чинності Постанови №153 був звільнений з військової служби і по теперішний час її не проходить. У Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України були відсутні правові підстави для нарахування та виплати винагороди позивачу.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову, а також враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова