Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №260/639/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2026 рокум. Ужгород№ 260/639/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Альоша Антона Вікторовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 лютого 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Альоша Антона Вікторовича звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , які полягають у відмові здійснити перерахунок та виплату належних громадянину ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх похідних від грошового забезпечення виплат за період проходження ним військової служби з 13.04.2022 по 29.07.2025 виходячи з правильно визначеного розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; 2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату належного громадянину ОСОБА_1 грошового забезпечення за період проходження ним військової служби з 13.04.2022 по 29.07.2025 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; 3) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату всіх належних громадянину ОСОБА_1 похідних від грошового забезпечення виплат за період проходження ним військової служби з 13.04.2022 по 29.07.2025, зокрема: щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з правильно визначеного розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

26 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21 травня 2026 року ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника Альоша Антона Вікторовича до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року по 29 липня 2025 року - залишено без розгляду.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію , згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 залишено без змін Постановою Верховного Суду від 22.10.2022. Разом з тим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Враховуючи викладене вище, посадові особи військової частини НОМЕР_2 застосовували норми матеріального права у спосіб, не передбачений чинним законодавством, що є підставою для визнання таких дій протиправними, при обчисленні та нарахуванні грошового забезпечення та усіх похідних від нього виплат Позивачеві, оскільки застосовували правові норми та розрахункову величину для обчислення виплат Позивачеві у розмірі, що на момент початку проходження Позивачем військової служби (13.04.2022) вже не були чинними (з 29.01.2020) та не могли бути застосованими за замовчуванням. Відповідач не мав правових підстав для застосування у якості розрахункової величини грошового забезпечення військовослужбовця розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 року, натомість був зобов`язаний виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

09 березня 2026 року представником відповідача 1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що пункт 4 Постанови № 704 у своїй первинній редакції реально застосованою не була та фактично навіть не діяла до 24 лютого 2018 року, оскільки пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (яка набрала чинності 24 лютого 2018 року) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14». З дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

12 березня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово зазначав, що у спорах щодо виплати належних сум заробітної плати або грошового забезпечення порушення права має триваючий характер, а тому не може зводитися лише до моменту первинного нарахування відповідної виплати. Крім того, у даній справі Позивач не оспорює зміст нормативно-правових актів та не просить суд змінити чи інакше сформулювати положення п. 4 Постанови №704. Предметом даного спору є виключно правильність застосування Відповідачем чинного нормативного регулювання при визначенні розміру грошового забезпечення Позивача. Відповідно Позивач звернувся до суду не з вимогою змінити зміст норми права, а з вимогою зобов`язати Відповідача застосувати чинні норми законодавства при визначенні розміру грошового забезпечення та здійснити відповідний перерахунок виплат. Водночас аргументація, наведена у відзиві, містить внутрішню логічну суперечливість.

27 квітня 2026 року представником відповідача 2 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що враховуючи, що у спірний період редакція пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а тому встановлення з 01 січня Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб не має своїм наслідком збільшення базової величини, з якої обраховуються розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, а отже і самого грошового забезпечення військовослужбовців. Беручи до уваги що грошове забезпечення не підлягало розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік , то і щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошова допомога на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні також не підлягали такому розрахунку. З огляду на викладене, дії відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства України, жодних порушень прав позивача з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено не було у зв`язку з чим вважають, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

04 травня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що після 29.01.2020 підлягає застосуванню редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачає визначення розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно застосування у 2022 році розрахункової величини, визначеної як прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, фактично означає використання норми, яка втратила чинність унаслідок судового контролю, що є неприпустимим з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та обов`язковість судових рішень. Інше тлумачення, запропоноване Відповідачем, призводило б до ситуації, за якої суб`єкт владних повноважень має можливість ігнорувати судове рішення, що набрало законної сили, та продовжувати застосовувати нормативне регулювання, яке вже визнане протиправним та нечинним, що суперечить як принципу законності, так і принципу обов`язковості судових рішень. Отже, доводи ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо правомірності застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не ґрунтуються на чинному нормативному регулюванні, суперечать правовим наслідкам судових рішень та не можуть бути покладені в основу правової позиції у даній справі. Водночас, суб`єкт владних повноважень при здійсненні своїх функцій зобов`язаний діяти не лише формально у межах тексту нормативно-правових актів, але й з урахуванням їх дійсного змісту та правового стану, який формується у тому числі судовою практикою. Неврахування усталених правових підходів, сформованих судами, свідчить про недобросовісне здійснення владних повноважень та порушення принципу належного врядування.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 13 квітня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №46 ОСОБА_1 призначено на посаду, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, (а.с. 14).

29 липня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) № 221/нст старшого лейтенанта призваного по мобілізації ОСОБА_1 , начальника групи рекрутингу штабу військової частини НОМЕР_3 , згідно наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (по особовому складу) від 24 липня 2025 року №152, звільненого відповідно до пункту два частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), вважати таким, що справи та посаду здав 29 липня 2025 року і вибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік. 3 29 липня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, (а.с. 15).

27 грудня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 листом № 1464/11122 повідомила ОСОБА_1 , що грошове забезпечення ОСОБА_1 починаючи з 13 квітня 2022 року по 29 липня 2025 року в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) нараховано і виплачено у відповідності до Положення пункту 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 та пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. За вказаних обставин, наведених норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, можна дійти висновку, що в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) було правомірно здійснено обчислення та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 14 квітня 2022 року по 29 липня 2025 року, (а.с. 29).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон 2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704).

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

З 24 лютого 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Як зазначалося вище, Постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (надалі - Постанова № 103), якою внесено зміни до Постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» (пункт 6 Постанови № 103).

Постанова №103 набула чинності 24 лютого 2018 року.

На момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв`язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

В цій справі позивач оскаржує правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення, з врахування ухвали про залишення частини позовних вимог без розгляду, за період з 13 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року.

Іншими словами, позивач, апелюючи до дати ухвалення судового рішення – 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, доводить, що з цієї дати його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися - за правилами пункту 4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (у випадку з позивачем - на 01 січня 2022 року відповідно), а не «на 01 січня 2018 року» (протягом спірного періоду, як було чи могло б бути згідно з пунктом 6 Постанови №103, якби не судове рішення у справі № 826/6453/18) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.

Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у якій написано, з-поміж іншого, таке: «на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2022 рік, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням як військовослужбовця з 13 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 240/16735/21.

Позовна вимога щодо зобов`язання військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату всіх належних громадянину ОСОБА_1 одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з правильно визначеного розміру місячного грошового забезпечення не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів виплати таких відповідачем з 13 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Альоша Антона Вікторовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , які полягають у застосуванні у період з 13 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби з 13 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року із врахуванням раніше виплачених сум.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21 травня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль