Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №260/8838/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Ужгород№ 260/8838/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Біров Н.Е.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 – не з`явився;

за участі представника позивача – адвоката Пітуха Василя Івановича – не з`явився;

відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області – представник – Кремер Лілія Юріївна;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Сенс Банк – представник – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Сенс Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714), яким просить суд: « 1. Прийняти до свого провадження дану позовну заяву; 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) - від 30.10.2024 №11546/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 340 грн; 3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) - від 30.10.2024 №11548/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 147201,73 грн; 4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) - від 30.10.2024 № 11549/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 12266,81 грн; 5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 43143065) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1598,09 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 09 коп.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року було витребувано докази.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року було витребувано докази.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поведінка кредитної установа, щодо позивача є неправомірною, а відтак й поведінка відповідача не відповідає критеріям правомірності. У зв`язку з цим позивач вважає, що оскаржені ним податкові повідомлення-рішення. є протиправними та просить суд визнати їх такими й скасувати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, у яких проти задоволення адміністративного позову заперечує. Зазначає, що поведінка відповідача щодо спірних правовідносин ґрунтується на законодавстві, яке регулює спірні правовідносини.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

АТ «Сенс Банк» у листі від 21 червня 2024 року за № 28651-46/2024 «Про надання інформації» підтвердило, що банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), за ІІІ квартал 2019 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості ОСОБА_1 в сумі 817787,38 грн., прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку (Т. 1 а.с.а.с. 120).

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт перевірки від 23 вересня 2024 року № 13324/07-16-24-07-03/2453916093 (Т. 1 а.с.а.с 18-21).

Перевіркою встановлено, що позивачем податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік до контролюючого органу не подано, чим порушено положення статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.3, статті 168 пункту 168.1 пункту 108.1.3, статті 170 пункту 176.1 підпункту «В», пункту 179.1 статті 179, пункту 52 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що кредитором - AT «Укрсоцбанк» у III кварталі 2019 року було нараховано дохід (додаткове благо) фізичній особі - платником податку ОСОБА_1 у вигляді анулювання (прощення) основної суми боргу за кредитом в сумі 817787,38 гривень. В листі від 21 червня 2024 року №28651-46/2024 AT «Сенс Банк» як правонаступник всіх прав та обов`язків AT «Укрсоцбанк» та AT «Альфа-Банк» підтвердило, що банком у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), за III квартал 2019 року відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу « 126» у вигляді основної кредитної заборгованості ОСОБА_1 в сумі 817787,38 грн прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Також, щодо повідомлення клієнта AT «Сенс Банк» зазначило, що банк повідомив позивача про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог підпункту 164.2.17 «д» Податкового кодексу України. Отримання фізичною особою ОСОБА_1 доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом в сумі 817787,38 грн AT «Укрсоцбанк» відобразило у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, (форма 1 -ДФ) за 111 квартал 2019 року з ознакою доходу « 126».Таким чином, АТ «Укрсоцбанк» виконало вимоги статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту «д» Податкового кодексу України в повному обсязі. Перевіркою встановлено, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік до органу Державної податкової служби не подано; дохід в сумі 817787,38 грн, отриманий платником податку як додаткове благо, не задекларовано та податкові зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб з суми вказаного доходу в сумі 147201,73 грн не визначено, чим порушено положення статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.3, статті 162 пункту 162.1 підпункту 162.1, статті 163 пункту 163.1 підпункту 163.1.1, пункту 164.1 підпункту 164.1.1, статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту «д», статті 168 пункту 168.1 підпункту 168.1.3, статті 176 пункту 176.1 підпункту «в», статті 179 пункту 179.1, пункту 52 підрозділу розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV, із змінами та доповненнями.

Таким чином, проведеною перевіркою на підстав статті 162.1 пункту 162.1 підпункту 162.1., статті 163 пункту 163.1 підпункту 163.1.1, пункту 164.1 підпункту 164.1.1, статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту «д», статті 167 пункту 167.1, статті 168 пункту 168.1 підпункту 168.1.3 Податкового кодексу України нараховано податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019 рік в сумі 147201,73 грн з суми доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором (АТ «Укрсоцбанк») за його самостійним рішенням.

На підставі даного акту 30 жовтня 2024 року ухвалені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 11546/07-16-24-07-03 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 340 грн (Т. 1 а.с. 22);

№ 11548/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 147201,73 грн (Т. 1 а.с. 24);

№ 11549/07-16-24-07-03 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 12266,81 грн (Т. 1 а.с. 26).

Щодо правовідносин між позивачем та кредитною установою судом встановлено наступе.

19 травня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії № 305/84-Ж відповідно до якого ПАТ «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 кредитні грошові кошти у розмірі 100000 євро (Т. 1 а.с.а.с. 31-34).

Додатковою угодою № 1 від 20 жовтня 2008 року про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19.05.2006 № 305/84-Ж сторони встановили процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13,5% річних (Т. 1 а.с. 35).

Додатковою угодою від 23 червня 2009 року про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19.05.2006 № 305/84-Ж сторони, зокрема, визначили максимальний ліміт заборгованості за кредитом (суму кредиту) в розмірі 103353,88 євро продовжили строк кредитування до 18 травня 2021 року (Т. 1 а.с. 36).

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника між ПАТ «Укрсоцбанк» та іпотекодавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 305/84-Ж від 19 травня 2006 року, згідно умов якого іпотекодавці передали в іпотеку належне їм нерухоме майно: недобудований житловий будинок за планом земельної ділянки літ. З загальною площею 634,30 кв. м, крім того, балкон 2,10 кв. м та підвал 11,40 кв. м, житловою площею 224,30 кв. м, готовністю 75% з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, а саме: гараж літ. О, споруди літ. 1-4, а також земельної ділянки площею 0,3 га, на якій знаходиться житловий будинок, кадастровий номер 2110400000:01:016:0224, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (Т. 1 а.с.а.с. 39-42).

До іпотечного договору вносилися зміни на підставі додаткової угоди №1 від 11 листопада 2008 року, додатковий правочин про внесення змін до іпотечного договору від 23 червня 2009 року, Договору про внесення змін до іпотечного договору від 29 липня 2010 року (Т. 1 а.с.а.с. 43-48).

Позичальником умови кредитного договору виконувались неналежним чином у зв`язку з чим приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Вімерт В.І. 20 січня 2012 року вчинив за реєстровим № 98 виконавчий напис, яким на погашення боргу ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 19 травня 2006 року № 305/84-Ж, що станом на 20 січня 2012 року складається з 81801,97 євро боргу за кредитом, 28539,54 євро боргу за відсотками, а всього - 110341,51 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 січня 2012 року еквівалентно 1138242,30 грн, а також витрат по вчиненню виконавчого напису в сумі 3900,00 грн, запропонував звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,3 га з кадастровим номером 2110400000:01:016:0224, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та на розташований на цій земельній ділянці житловий будинок з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , строк, за який виникла заборгованість та проводилось стягнення, становив з 19 травня 2006 року по 20 січня 2012 року (Т. 1 а.с. 49).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24 березня 2017 року, що ухвалене в цивільній справі № 303/717/17, указаний виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 65570016).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2019 року, що ухвалене в цивільній справі № 303/2514/19, позовні вимоги Банку задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок за планом земельної ділянки літ. З, загальною площею 634,30 кв.м., крім того балкон 2,10 кв.м., та підвал 11,40 кв.м., житловою площею 224,30 кв.м., з приналежними надвірними спорудами та прибудовами, а саме: гараж - літ. О, споруди - літ. 1-4, а також земельна ділянка, площею 0,3 га, на якій знаходиться житловий будинок, кадастровий номер: 2110400000:01:016:0224, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості за договором про надання не відновлювальної кредитної лінії № 305/84-Ж від 19.05.2006 року, в сумі 54047 (пятдесят чотири тисячі сорок сім) Євро 91 Євро центів на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака, 29, МФО 300023, н/р № ЄДРПОУ 00039019) шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій (Т. 1 а.с.а.с. 50-53).

Поставною Закарпатського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, що ухвалена у справі № 303/2514/18, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2019 року скасовано, у позові Акціонерного товариства «Альфа- Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (Т. 1 а.с.а.с. 54-63).

Судом апеляційної інстанції як на підставу у відмові в задоволенні позову застосовано строк позовної давності, які відповідачі просили застосувати та зазначив таке: «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15 висловив у контексті питання про позовну давність та відповідної практики Європейського суду з прав людини правову позицію, за змістом якої позовна давність є важливим правовим інститутом, покликаним забезпечити правову визначеність, стабільність цивільного обороту, сталість правовідносин, вона, як зазначив Європейський суд з прав людини у ряді своїх рішень, є законним правом правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Строк виконання основного зобов`язання настав 02.03.2009, після чого перебіг трирічної позовної давності і неодноразово переривався у межах цієї давності і вчиненням позичальником платежів за кредитним договором, які остаточно припинилися 28.01.2011. Тож перебіг позовної давності розпочався для кредитора з 28.01.2011 і даних про пред`явлення в межах відповідного трирічного строку кредитором позову до боржника про стягнення боргу у справі немає. Позов, що розглядається, був пред`явлений кредитором у квітні 2018 року, тобто, після спливу трирічної позовної давності. Звернення кредитора до нотаріуса по вчинення виконавчого напису за встановлених у справі обставин не впливає на висновок про пропущення ним позовної давності».

Апеляційний суд також вказав, що сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові як за основними, так і за додатковими вимогами за умови обґрунтованості вимог позову по суті, тоді як у разі безпідставності, необґрунтованості та недоведеності позову по суті у ньому слід відмовити саме з цих підстав. З урахуванням встановленого, апеляційний суд дійшов висновку, що позовна давність підлягає застосуванню до вимоги позову про стягнення в обраний позивачем спосіб боргу за сумою кредиту (81801,97 євро), оскільки кредитний договір був укладений, ці кошти позичальник отримав, чого сам не заперечує і суму боргу в цій частині не спростував. Стосовно ж вимогти позову про стягнення боргу за відсотками (30878,80 євро), то в цій вимозі попри пропущення позовної давності належить відмовити за її необґрунтованістю та недоведеністю. З огляду на обставини, пов`язані зі зміною строку виконання зобов`язання, розрахунок боргу за відсотками не є належним і достовірним зважаючи як на відсутність у відповідному періоді бази для їх нарахування, так і правових підстав для нарахування. Таким чином звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 лютого 2020 року, що ухвалене в цивільній справі № 303/6378/19 скасовано реєстрацію речового права, права власності на нерухоме майно домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер нерухомого майна 1900738421104, розташований в місті Мукачево, вул. Гастелло Миколи, 31 за ПАТ «Укрсоцбанк» код ЄДРПОУ 00039019 (Т. 1 а.с.а.с. 78-81).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, що ухвалена у цивільній справі № 303/6378/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-банк» задоволено. Рішення Мукачівського районного суду від 20 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно відмовлено (Т. 1 а.с.а.с. 88-92).

Виходячи із змісту спірних правовідносин, підстав позову, , ключовими питаннями під час розгляду справи по суті є, у тому числі і насамперед - обставини, які свідчать про закінчення строку позовної давності у кредитних правовідносинах, та їх вплив на застосування статті 164 пункту 164.2 підпункту 164.2.17 підпункту "д" Податкового кодексу України у випадку прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, основної суми боргу (кредиту) платника податку.

Вирішуючи таке ключове у цій справі питання, Закарпатський окружний адміністративний суд виходить з наступного.

У даній справі позивач не заперечує факт анулювання (прощення) основної суми боргу в розмірі 817787,38 грн. За позицією представника позивача, Банк анулював йому основну заборгованість за Кредитним договором, після закінчення строку позовної давності щодо основного зобов`язання. За таких обставин анульована (прощена) сума не може бути віднесена до загального річного оподатковуваного доходу платника податку, оскільки не відповідає вимогам підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Отже, істотними для вирішення цього спору є обставини щодо початку та закінчення строку позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) платника податку, який було прощено (анульовано) кредитором.

Насамперед, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 16 пункт 16.1 підпункт 16.1.4 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює для платників податків обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Одним із таких податків є податок на доходи фізичних осіб, який належить до загальнодержавних (стаття 9 пункт 9.1 підпункт 9.1.2 Податкового кодексу України).

Підстави і порядок сплати податку на доходи фізичних осіб унормовані розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 162 пункту 162.1 підпункту 162.1.1 Податкового кодексу України, платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до статті 163 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 16-1 його підпунктів 1.1-1.4 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Так, відповідно до статті 164 пункту 164.1 абзаців 1, 2 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Стаття 164 пункт 164.2 Податкового кодексу України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків.

В свою чергу, стаття 165 Податкового кодексу України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Таким чином, з аналізу наведених вище норм податкового законодавства виснується, що у фізичної особи - платника податків виникає обов`язок сплатити податок на доходи фізичних осіб за наслідками отримання будь-якого виду доходу, що визначений пунктом 164.2 статті 164 ПК України. У разі отримання доходів, що не включені до бази оподаткування та окремий перелік яких наведено у статті 165 ПК України, підстави для сплати податку на доходи фізичних осіб відсутні.

Серед іншого, до доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, належить сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (підпункт 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Тобто, за загальним правилом лише із спливом строку позовної давності сума заборгованості, яка також повинна відповідати й іншим умовам, що встановлені підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, вважається доходом платника податків. Виключенням із цього правила є отримання доходу, отриманого платником податку у вигляді додаткового блага, у випадку, передбаченому підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, за правилами якого прощена (анульована) кредитором сума основної суми боргу (кредиту) платника податку належить до оподатковуваного доходу до спливу строку позовної давності щодо такої суми заборгованості.

У справі, що розглядається, податковий орган донарахував позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору саме на підставі приписів підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, констатувавши порушення вказаної норми.

Так, підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

З аналізу наведеної норми виснується, що для включення на підставі підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту);

- рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства;

- рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності;

- сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

- кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Отже, однією із обов`язкових умов для застосування положень підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового України.

Вирішуючи питання щодо наявності / відсутності підстав вважати, що строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) закінчився, суд вважає за необхідне врахувати наступне нормативно-правове регулювання цього питання і судову практику.

Стаття 253 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 частина 5 Цивільного кодексу України).

Стаття 264 Цивільного кодексу України визначає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частини перша, друга статті 1054 Цивільного кодексу України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За результатами аналізу приписів статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц дійшла висновку, що якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Отже, обставина пред`явлення боржнику вимоги про дострокове погашення боргу (кредиту) або пред`явлення позову Банком про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки змінює строк виконання основного зобов`язання, від якого починається перебіг строку загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Правові проблеми, пов`язані із застосуванням статті 264 Цивільного кодексу України, яка врегульовує питання переривання перебігу позовної давності, також були предметом неодноразового розгляду Верховним Судом України та Верховним Судом.

Так, у постанові від 29 березня 2017 року у справі № 6-1996цс16 Верховний Суд України вказав, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

З тлумачення норми частини першої статті 264 Цивільного кодексу України виснується, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі № 161/15679/15-ц.

У постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (action in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (action in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Враховуючи наведені вище підходи Верховного Суду, Закарпатський окружний адміністративний суд в контексті порушеного у цій справі питання виснує наступне. Для нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Як зазначалося вище, зокрема, при опису судом правовідносин між позивачем та кредитною установою, закарпатським апеляційним судом встановлено, що перебіг позовної давності розпочався для кредитора з 28 січня 2011 року і даних про пред`явлення в межах відповідного трирічного строку кредитором позову до боржника про стягнення боргу у справі немає. Позов, що розглядався у справі № 303/2514/18, був пред`явлений кредитором у квітні 2018 року, тобто, після спливу трирічної позовної давності. Звернення кредитора до нотаріуса по вчинення виконавчого напису за встановлених у справі обставин не впливає на висновок про пропущення ним позовної давності.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином обставини спливу позовної давності щодо спірної заборгованості встановлені постановою Закарпатського апеляційного суду та в розумінні статті 78 частини 4 КАС України мають для вирішення даної справи преюдиційне значення.

Свою позицію щодо пропуску строку позовної давності зазначив представник АТ «Сенс Банк» пославшись, при цьому, на зазначену постанову Закарпатського апеляційного суду (Т. 2 а.с. 24).

Таким чином, Закарпатський окружний адміністративний суд зазначає, що нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України відбулося протиправно, оскільки не відповідає умовам, що зазначені у вказаній нормі, а саме анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось після закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості.

Статтею 77 частиною 2 КАС України унормовано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 2 частини 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 КАС України.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Європейський суд з прав людини визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень не виконав та не надав суду доказів на обґрунтування їх законності як з огляду на недотримання умов організації та проведення перевірки так із з огляду на недоведеність висновків по суті підстав нарахування грошових зобов`язань.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень застосованого судом законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, які необхідно задовольнити.

За правилами статті 139 частини 3 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Визначаючи співмірність понесених витрат з урахуванням задоволення позову, суд вважає, що понесені позивачем у даній справі судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень в розмірі 1598,09 грн..

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 30 жовтня 2024 року № 11546/07-16-24-07-03.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 30 жовтня 2024 року № 11548/07-16-24-07-03.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 30 жовтня 2024 року № 11549/07-16-24-07-03.

Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, Ужгород, вул. Волошина,52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1598,09 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто вісім 09 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 11 травня 2026 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 21 травня 2026 року.

СуддяС.Є. Гаврилко