Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 21 травня 2026 р.
Справа: №160/8603/26
Суддя: Ніколайчук Світлана Василівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2026 рокуСправа №160/8603/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (Дніпропетровська область , Павлоградський район, м.Терніка, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги. буд. 26. м. Дніпро. 49094, Код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
07.04.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 максимальним розміром;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника на двох утриманців у повному розмірі, розрахованому відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та ст. 37 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без обмеження максимальним розміром, починаючи з дати призначення пенсії (02.02.2026) ;
- здійснити виплату заборгованості, що виникла внаслідок неправомірного обмеження, з урахуванням фактично сплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що отримую пенсію у зв`язку з втратою годувальника (на двох утриманців), призначену після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який мав понад 15 років підземного стажу та статус учасника бойових дій, проте відповідач розмір пенсії обмежив максимальним розміром - 25 950,00 грн на підставі ст. 27 Закону №1058-IV.
Ухвалою від 13 квітня 2026 року суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
27 квітня 2026 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 02.02.2026, призначену відповідно до Закону № 1058. На годувальника розповсюджуються положення частини 3 статті 27 Закону № 1058, а саме: обмеження максимальним розміром пенсії у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-ІХ “Про державний бюджет на 2026 рік” прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026 встановлено в розмірі 2595,00 грн. Отже максимальний розмір пенсії не може перевищувати 25950,00 грн.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , отримую пенсію у зв`язку з втратою годувальника (на двох утриманців), призначену після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , який мав понад 15 років підземного стажу та статус учасника бойових дій.
Листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.04.2026 №39404-24777/Ч-01/8- 0400/26 позивача повідомлено, що розмір пенсії обмежено максимальним розміром - 25 950,00 грн (десять прожиткових мінімумів), на підставі ст. 27 Закону №1058-IV.
Відповідно до розрахунку пенсії пенсію позивача обмежено максимальним розміром - 25950,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон України № 1058-IV).
Частиною першою статті 9 Закону України № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"(далі - Закон № 3668-VI) частину третю статті 27 Закону № 1058-ІV викладено в такій редакції: "3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Згідно із ст. 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Абзац 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачав, що встановлене цим Законом обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011.
Абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачено, що пенсії, які перевищують встановлені цим Законом обмеження максимального розміру пенсії, хоча і не зменшуються, проте нараховуються без здійснення будь-яких перерахунків та індексації до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження.
Після 01.10.2011 пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів не перераховуються до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження. Відповідно, перераховані пенсії, розмір яких був меншим, ніж десять прожиткових мінімумів до 01.10.2011, обмежуються граничним розміром.
На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як слідує зі встановлених у справі обставин, внаслідок здійснення перерахунку пенсії позивача, її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд зазначає, що особливості застосування п.2 розділу ІІ Закону № 3668-VI були предметом дослідження Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
У постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є лише частиною вказаного нормативно-правового акту, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Відтак з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23,на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 1058-ХІІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
З часу набрання чинності Законом № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI).
Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV.
На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, є безпідставними, оскільки предметом спору у цій справі є обмеження максимального розміру пенсії та перерахунок пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо застосування до пенсії померлого годувальника позивача обмеження максимальним розміром, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області посилається саме на приписи Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 р.
Водночас в контексті обставин даної справи підлягає дослідженню питання застування приписів Закону №3668-VI, у разі призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
Так згідно із ст. 37 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Дітям-сиротам пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Саме статтею 37 Закону №1058-IV визначено розмір пенсії у разі втрати годувальника.
У свою чергу, положення про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність містяться в ч. 3 ст. 27 цього Закону.
Частиною 3 статті 27 Закону №1058-IV визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що особа має право на отримання пенсії, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, при цьому, максимальний розмір такої пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2025 р. становить 2361,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить з 01.01.2026 р. становить 2595,00 грн.
Водночас надаючи оцінку зазначеним правовідносинам суд бере до уваги, що положеннями частини 3 статті 27 Закону №1058-IV встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10-ти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до Закону України №1774-VIII від 06.12.2016 р., дія встановленого статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 р. та частиною 3 статті 27 Закону №1058-IV обмеження розміру максимального розміру пенсії продовжена до 31.12.2017 р.
Оскільки з 01.01.2018 р. (по даний час) законодавець не продовжив дію обмеження пенсії максимальним розміром, тому є підстави для висновку, що тимчасова дія обмеження пенсії, що встановлена частиною 3 статті 27 Закону №1058-IV втратила свою силу.
Суд також бере до уваги, що частина 3 статті 27 Закону №1058-IV в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 р. - зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011 р.; із змінами, внесеними згідно із Законами №911-VIII від 24.12.2015 р., №1774-VIII від 06.12.2016 р.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром (в т.ч. без обмеження максимальним розміром показників пенсії померлого годувальника)..
Натомість, матеріалами та фактичними обставинами справи підтверджується, що відповідач під час призначення позивачу пенсії (переведення на пенсію) в разі втрати годувальника при розрахунку розміру виплати застосував обмеження максимальним розміром стосовно пенсії померлого годувальника, що призвело до фактичного зменшення розміру пенсії позивача.
Суд зазначає, що чинними нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в т.ч. чинними на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачено обмеження пенсії у зв`язку з втратою годувальника максимальним розміром, так само як не передбачено, що розмір зазначеного виду пенсії обчислюється з розміру пенсії за віком померлого годувальника, обмеженого максимальним розміром.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Стосовно позовної вимоги про здійснення виплати заборгованості, що виникла внаслідок неправомірного обмеження, з урахуванням фактично сплачених сум, суд зазначає, що суд вважає таку вимогу передчасною з огляду на таке.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
З огляду на наведене, вказана позовна вимога ("виплачувати пенсію") є такою, що спрямована на майбутнє, тобто на відносини, відносно яких на даний момент відсутні докази того, що вони будуть порушені суб`єктом владних повноважень, оскільки предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені права та інтереси позивача відповідними рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб.
З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що позовна вимога ОСОБА_1 зобов`язального характеру у цій частині є такою, що не підлягає задоволенню.
Суд вважає, що твердження відповідача про законність обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є хибним і позовні вимоги в іншій частині позовних вимог підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією від 07.04.2026.
Оскільки задоволено позовні вимоги, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 1331,20 грн. потрібно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (Дніпропетровська область , Павлоградський район ,м.Терніка , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги. буд. 26. м. Дніпро. 49094, Код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 максимальним розміром.
Зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника на двох утриманців у повному розмірі, розрахованому відповідно до ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та ст. 37 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, без обмеження максимальним розміром, починаючи з дати призначення пенсії (02.02.2026), з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог позивача - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (Дніпропетровська область, Павлоградський район, м.Терніка, РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги. буд. 26. м. Дніпро. 49094, Код ЄДРПОУ: 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua