Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №160/6214/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Справа № 160/6214/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

13 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 рік ОСОБА_1 , яку отримувала під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у період з 23.11.2016 року по 05.11.2020 року проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Проте відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 рік та грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримувала позивач під час проходження військової служби, а саме з врахуванням додаткової грошової винагороди, встановленої постановою КМУ № 889 від 22.09.2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 08.04.2026 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2016 року №340 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків: солдат ОСОБА_1 , з 25 листопада 2016 року зарахувати до списків особового складу, та на всі види забезпечення. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2020 року №319 вважати такими, що виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 : солдат ОСОБА_1 . Позивач не набула право на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016 році, оскільки з письмовим рапортом із зазначенням підстав та доданням підтверджуючих документів до командування військової частини НОМЕР_1 не зверталась.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 25 листопада 2016 року по 05 листопада 2020 року, що підтверджено наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2016 року №340 та від 05.11.2020 року №319.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1/657 від 19.03.2026 року підтверджено, що у 2016 році позивачу не виплачувалась грошова допомога на оздоровлення, за 2017 рік розмір грошової допомоги на оздоровлення становив 4444,00 грн., в тому числі обрахована: звання 30,00 грн., оклад 530,00 грн., вислуга – 0,00 грн., НВОВЗ/НОПС – 280,00 грн., премія 3604,00 грн.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1/656 від 19.03.2026 року підтверджено, що у 2016 році позивачу не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, за 2017 рік розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань становив 4554,00 грн., в тому числі обрахована: звання 35,00 грн., оклад 645,00 грн., вислуга – 34,00 грн., НВОВЗ/НОПС – 357,00 грн., премія 3483,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

о складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період визначався, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова №1294) та постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі за текстом - Постанова №889).

Пунктом 1 Постанови №1294 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (підпункт 3 пункту 5 Постанови №1294).

Так, згідно з пунктом 1.2 Постанови №889: установити щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Також пунктом 33.1 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» вказано, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до приписів пункту 33.2 наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Судом встановлено, що середній розмір місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 у 2017 році склав 7191,17 грн., що підтверджено даними довідки Військової частини НОМЕР_1 №1343/ФЕС від 01.03.2026 року.

Проте розмір грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік становив 4444,00 грн., що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 № 1/657 від 19.03.2026 року. Отже вказаний розрахунок не відповідає приписам статті 10-1 Закону № 2011-XII, де визначено, що грошова допомога на оздоровлення надається у розмірі місячного грошового забезпечення.

Щодо перерахунку розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік суд зазначає, що підпунктом 3 пункту 5 Постанови №1294 вказано, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Отже, зважаючи на надане у Постанові №1294 формулювання, розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається саме керівниками державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, та може бути зменшений, проте не може перевищувати розмір місячного грошового забезпечення.

Суд зважає на те, що Законом № 2011-XII розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не визначений, а у Постанові №1294 він не визначений на рівні (не дорівнює) розміру місячного грошового забезпечення.

Також, суд зважає на те, що відповідні матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення у розмірі надаються військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу на підставі поданого рапорту. Судом не встановлено подання ОСОБА_1 відповідного рапорту про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення за 2016 рік, а також матеріалами справи не підтверджено виплату такої допомоги за 2016 році у розмірі, що не відповідає приписами Закону № 2011-XII або Постанови №1294.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб щодо нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 20.05.2023 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі по тексту Порядок №44).

Відповідно до змісту зазначеного Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування витрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Оскільки судом встановлено, що позивач мав статус військовослужбовця, виплата нарахованих йому сум грошового забезпечення має бути здійснена з урахуванням компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 18 травня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков