Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №712/5108/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/5108/25

Провадження № 22-ц/821/522/26

Категорія: 304070000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Василенко Л. І.,

суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л.,

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Іванюка Олександра Миколайовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 № 1480 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси», п. 4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, виконком Черкаської міської ради вирішив визначити виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, в тому числі, відомчого житлового фонду, Комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго».

У відповідності до «Правил надання послуг постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів № 830 від 21 серпня 2019 року та укладених договорів про надання послуги з постачання теплової енергії з індивідуальним споживачем виконавець (КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативним на межі централізованих інженерно технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги відповідно Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022.

КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» здійснює постачання теплової енергії відповідачу за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Інформація щодо встановлених тарифів є загальновідомою, розміщена на офіційних веб-порталах КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Позивач вказав, що ОСОБА_1 , фактично споживши вищезазначені послуги, не надсилала жодних скарг чи претензій щодо їх наявності, якості чи кількості надання, що свідчить про надання житлово-комунальних послуг належним чином.

Однак ОСОБА_1 оплати за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води не здійснює в повному обсязі, а тому станом на 31.01.2025 борг відповідача перед КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» за спожиту теплову енергію по о/р НОМЕР_1 складає 27 234,23 грн.

Дії відповідача наносять шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, сировину, матеріали, своєчасно виконувати свої зобов`язання перед бюджетом і впливають на якість наданих послуг.

За наведених підстав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 27 234,23 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 27 234,23 грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а всього 30 262,23 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що відсутність опалення у квартирі АДРЕСА_1 зафіксовано актом від 03.03.2023, складеним представником КПТМ «Черкаситеплокомуненерго», з якого вбачається, що опалення приміщень квартири від централізованої системи опалення відсутнє. Доказів, які б однозначно зафіксували відсутність централізованого опалення у квартирі відповідача раніше, ніж зафіксована складеним актом, сторонами не надано, а тому заперечення представника відповідача щодо відсутності опалення з часу прийняття будинку в експлуатацію судом першої інстанції відхилені.

Крім того, зауважив, що відключення квартири відповідача від централізованої системи опалення не звільняє від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

08 січня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Іванюк О. М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в самому акту від 03.03.2023, на який посилається суд першої інстанції, визначено, що «Опалення приміщень квартири від централізованої системи опалення відсутнє. У квартирі в наявності автономне електроопалення, виконане згідно робочого проекту № 17-0258-301 від 2012 року ТОВ «Черкасизалізобетонстрой»…», тобто акт від 03.03.2023 містить не лише констатацію фактичного стану квартири на момент обстеження, а й вказівку на проектне походження автономного опалення.

Поза тим, зазначив, що подані позивачем таблиці-розрахунки заборгованості не містять вихідних даних та формул нарахування, що унеможливлює встановлення способу визначення обсягу теплової енергії, нібито витраченої на опалення місць загального користування. За відсутності таких даних відповідач позбавлений можливості самостійно здійснити перерахунок, перевірити правильність застосування тарифів і розподілу обсягів теплової енергії, а також надати суду обґрунтовані заперечення щодо розміру заявленої заборгованості

Зауважив, що з метою отримання додаткових доказів, відповідачем разом з відзивом на позов було заявлено клопотання про витребування доказів у забудовника ТОВ БК «Доброплюс», проте ухвалою, постановленою в судовому засіданні 26.05.2025 у задоволенні даного клопотання було відмовлено, що позбавило суд можливості повно та всебічно з`ясувати фактичні обставини справи, а відповідача можливості додатково підтвердити обставини, на які він посилався.

З огляду на вказане, скаржник просить витребувати у ТОВ БК «Доброплюс» належним чином завірену копію акту введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; належним чином завірені копії проектної документації на систему опалення будинку за спірною адресою із супутніми документами, а також належним чином завірені копії проектної документації на електропостачання будинку за вказаною адресою із всіма супутніми документами.

Відзив на апеляційну скаргу

29.01.2026 від КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради через підсистему «Електронний суд» на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Іванюка О. М. залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2025 року – залишити без змін.

Зазначено, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення та гарячої води забороняється, жодних документів щодо відключення від мережі централізованого опалення, у встановлену законом порядку до моменту березня 2023 року відповідачем надано не було.

Крім того, процедуру відключення від мереж централізованого опалення згідно приписів чинного законодавства було виконано лише 03.03.2023, що знаходить своє підтвердження в матеріалах справи, з часу такого відключення, споживачу не нараховується оплата за умовно-змінною частиною тарифу, при цьому згідно чинного законодавства факт відключення не звільняє споживача від витрат на опалення МЗК, а також умовно-постійної частини тарифу.

Щодо невідповідності розрахунків, зазначив, що такі тарифи затверджуються виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» ЧМР на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2011 № 630 та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1480 від 31.10.2007 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси (а.с. 7, 5).

На виконання рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради «Про початок опалювального сезону 2020-2021 рр. у м. Черкаси» від 27.10.2020 № 1059, «Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. у м. Черкаси» від 13.10.2021 № 1122, «Про початок опалювального сезону 2023-2024 рр. у м. Черкаси» від 13.10.2023 № 1525, КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради здійснює постачання теплової енергії до будинків, розташованих в м. Черкасах, в тому числі, і до будинку за вказаною у позові адресою за тарифами, затвердженими у встановленому порядку (а.с. 8, 9, 10).

Згідно реєстру зареєстрованих осіб, по о/р НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Згідно з розрахунком заборгованості за теплову енергію, постачання гарячої води та сум індексу інфляції, 3% річних по о/р НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 станом на 31.01.2025 розмір заборгованості становить 27 234,23 грн (а.с. 12 – 12 зворотній бік).

Відповідно до акту від 03.03.2023, складеного представником КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» у присутності представника споживача ОСОБА_1 виконано обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет опалення та ГВП. Опалення приміщень квартири від централізованої системи опалення відсутнє. У квартирі в наявності автономне електроопалення, виконане згідно робочого проекту № 17-05-301 від 2012 року ТОВ «Черкасизалізобетонстрой». Через квартиру проходять два транзитні трубопроводи ГВП висотою 3,05 м кожен. Встановлені 2 лічильника ГВП:ЛК-15Г, номер лічильника 2462803, показник: 00078 м3, другий лічильник ГВП:ПШП ТАКТ №10736187, показник 00113 м3, лічильник ГВП повірені 18.02.2023 р. Транзитні трубопроводи теплоізольовані матеріалом типу «Термолекс» товщиною 13 мм та закриті оздобленим матеріалом (а.с. 56).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог .

Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог п. 6 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказав, що КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» направило співвласникам житлового будинку по АДРЕСА_3 , в тому числі і відповідачу, пропозицію щодо вибору моделі договірних відносин між споживачем та виконавцем комунальних послуг та примірник Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.

Після отримання пропозиції від КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» співвласники повинні були самостійно обрати одну з запропонованих моделей шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку та до 01.05.2020 направити на адресу підприємства повідомлення про прийняте рішення. Також співвласники багатоквартирного будинку повинні були розглянути наданий для ознайомлення Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.

У вказаний термін КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» не отримало повідомлення від співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі і від відповідача, про прийняте рішення стосовно моделі договору про надання комунальних послуг та заперечень щодо Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії.

Отже, у відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуги з постачання теплової енергії вважається укладеним у запропонованій позивачем редакції.

Крім того, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23), від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23 (провадження № 61-16076 св 23).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення та/або претензії від відповідача щодо наявності послуг, якості чи їх надання, а тому позивачем послуги надані житво-комунальні послуги належним чином.

В апеляційній скарзі, скаржник вказував на те, що у квартирі за спірною адресою опалення від централізованої системи опалення відсутнє, оскільки наявне автономне електроопалення, виконане згідно робочого проекту № 17-05-301 від 2012 року ТОВ «Черкасизалізобетонстрой», проте колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з такими доводами з огляду на наступне.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Правилами передбачено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку.

Крім того, Державний Комітет з питань житлово-комунального господарства своїм листом від 23 квітня 2003 року щодо влаштування індивідуального опалення в квартирах багатоквартирних житлових будинків Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації роз`яснив, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання може здійснюватися за умови встановлення в усіх квартирах та нежилих приміщеннях будинку індивідуальних опалювальних приладів або встановлення в усіх квартирах окремих секцій чи під`їздів будинку індивідуальних опалювальних приладів за наявності технічної можливості повного відключення від центрального опалення цих секцій або під`їздів.

Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування.

Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення й гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника будинку або уповноваженого ним особою, представника виконавця послуг та власника, наймача квартири або уповноваженої ними особи. Після закінчення робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та в десятиденний термін подається заявником до відповідної комісії на затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4»).

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4»).

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів того, що процедура відключення від системи централізованого опалення квартири, зокрема і на стадії будівництва, відповідачем була дотримана. Відповідачем таких доказів до суду надано не було.

Таким чином суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у позивача були наявні підстави для нарахування заборгованості за надані послуги теплопостачання до квартири відповідача ОСОБА_1 за спірний період.

Посилання скаржника на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів у ТОВ БК «Доброплюс», а саме належним чином завіреної копії акту введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; належним чином завіреної копії проектної документації на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_3 із всіма супутніми документам (в тому числі, але не виключно, технічні умови); належним чином завіреної копії проектної документації на систему опалення будинку за спірною адресою із всіма супутніми документами (в тому числі, але не виключно, технічні умови), а також належним чином завіреної копії проектної документації на електропостачання будинку за вказаною адресою із всіма супутніми документам (в тому числі, але не виключно, технічні умови та копію робочого проекту № 17-05-Є01) є необґрунтованими.

Так судом першої інстанції дане клопотання було розглянуто та відмовлено у його задоволенні.

У подальшому представником відповідача – адвокатом Іванюком О. М. подавались до суду чисельні заяви про розгляд справи без участі представника відповідача в яких представник одночасно просив розгляд справи здійснювати на підставі наявних матеріалів (а.с. 91, 112-113, 115, 132, 149).

При цьому апеляційний суд враховує те, що на адвокатський запит представника відповідача ТОВ БК «Доброплюс» повідомляло, що у зв`язку з великим обсягом запитуваної інформації (надання великої кількості копій документів), Товариство немає технічної можливості надати запитувані копії документів. Разом з тим, запропоновано, попередньо узгодивши час та дату, зробити власними технічними засобами копії запитуваних документів, крім тих, що становлять комерційну таємницю (інформацію з обмеженим доступом). При цьому зазначено контактну особу – Гордієнко Т. І. та засоби зв`язку (а.с. 77).

Отже, апеляційний суд враховує, що запитувана інформація стосується проектної документації на будівництво багатоповерхового, багатоквартирного будинку (затверджених текстових та графічних матеріалів, якими визначаються містобудівні, об`ємна-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошторис об`єкту будівництва), проте сторона відповідача не скористалась можливістю ознайомитись з запитуваними документами у ТОВ БК «Доброплюс», зокрема і з метою уточнення обсягу документів, який підлягає витребуванню, з урахуванням у тому числі можливої відмінності номеру квартири відповідача в проектній технічній документації та в інвентарній справі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні клопотання, яке викладено в прохальній частині апеляційної скарги про витребування у ТОВ БК «Доброплюс» належним чином завіреної копії акту введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; належним чином завіреної копії проектної документації на будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_3 із всіма супутніми документам (в тому числі, але не виключно, технічні умови); належним чином завіреної копії проектної документації на систему опалення будинку за спірною адресою із всіма супутніми документами (в тому числі, але не виключно, технічні умови), а також належним чином завіреної копії проектної документації на електропостачання будинку за вказаною адресою із всіма супутніми документам (в тому числі, але не виключно, технічні умови та копію робочого проекту № 17-05-Є01).

Водночас, розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд враховує те, що стороною відповідача суду не було надано технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 з чітким зазначенням типу опалення даної квартири у графі «вид опалення» на час його оформлення; Акту про введення в експлуатацію, а саме акту обстеження установки, складеного представником оператора системи розподілу (обленерго) з зазначенням дати такого введення; договору про надання послуг з постачання електроенергії, укладеного з електопостачальником саме для цілей опалення з зазначенням дати його укладання, де було б враховано наявність опалювального електрообладнання.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів її звернення до комунального підпрємства відповідача, який здійснює постачання теплової енергії у будинок АДРЕСА_4 та надання останньому документів, які підтверджують наявність індивідуального опалення в квартирі та введення в експлуатацію власного обладнання.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі представник відповідач.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Іванюка Олександра Миколайовича– залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2025 року– залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Текст постанови складено 20 травня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. М. Новіков

Т. Л. Фетісова