Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №949/286/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року

м. Рівне

Справа № 949/286/26

Провадження № 22-ц/4815/1026/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року про відмову у відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного Фонду України в Ріненській області, Дубровицька міська рада про встановлення факту постійного проживання,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою та просить встановити факт її постійного проживання в с. Залужжя, Сарненського району, Рівненської області з 02.01.1989 року по 15.01.1989 року (14 днів), з 06.06.1989 року по 05.07.1989 року (30 днів), з 03.08.1989 року по 31.08.1989 року (29 днів), з 01.01.1990 року по 14.01.1990 року (14 днів), з 02.07.1990 року по 31.08.1990 року (1 місяць 30 днів), з 01.01.1991 року по 14.01.1991 року (14 днів), з 18.06.1991 року по 07.07.1991 року (21 днів), з 21.07.1991 року по 01.09.1991 року (1 місяць 11 днів), з 30.12.1991 року по 12.01.1992 року (14 днів), з 18.06.1992 року по 21.06.1992 року (4 дня), з 05.07.1992 по 31.08.1992 рік (1 місяць 27 днів).

Заява мотивована тим, що заявниця, яка має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, потребує судового встановлення факту свого постійного проживання в селі Залужжя (зона гарантованого добровільного відселення) у вказані періоди.

Даний факт необхідний для підтвердження трирічного строку проживання в зазначеній зоні станом на 1 січня 1993 року, що надає їй право на призначення дострокової пенсії за віком згідно зі ст. 55 Закону України № 796-XII. Встановлення цього факту в судовому порядку є єдиним способом реалізації її права на пенсійне забезпечення та пільги після відмови територіального органу ПФУ.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

На ухвалу суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де покликалась на її незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права і невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що подана нею заява не містить спору з суб`єктом владних повноважень, а спрямована виключно на встановлення юридичного факту, необхідного для подальшої реалізації її прав, при цьому саме по собі можливе використання встановленого факту для отримання соціальних виплат чи пільг не свідчить про існування публічно-правового спору.

Вказує, що суд першої інстанції передчасно надав оцінку правовим наслідкам встановлення юридичного факту та фактично вирішив питання щодо можливості отримання заявницею пільг, хоча на стадії відкриття провадження суд мав перевірити лише відповідність заяви вимогам процесуального закону. Також зазначає, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту постійного проживання, а справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до статей 19, 293, 315 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги заявниця посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанови від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі №370/2598/16-ц та від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, вважаючи, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового спору. Крім того, зазначає, що безпідставна відмова у відкритті провадження порушує гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, просила справу розглянути без її участі, підтримала подану апеляційну скаргу.

Представники Головного управління Пенсійного Фонду України в Ріненській області та Дубровицької міської ради в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, тому наявні підстави для розгляду справи у їх відсутність.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Таким чином, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі Закон № 796-XII).

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку (частина 1 статті 55 Закону № 796-XII).

Згідно із частиною 5 статті 55 Закону № 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, відносяться до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок № 51), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-XII, іншими актами законодавства.

Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (абзац 2 пункт 12 Порядку № 51).

Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Водночас, чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, що "[..] існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом".

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 у справі № 370/2598/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі №569/7589/17 за заявою про встановлення факту проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зроблено висновок про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення таких фактів, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійного фонду України (далі ПФУ) відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №162/760/17 вказано, що перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у частині 1 статті 256 ЦПК у редакції, що діяла на час звернення до суду із заявою. Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, до цього переліку не віднесено.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 256 ЦПК в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме постійного проживання у період в с. Залужжя, Сарненського району, Рівненської області з 02.01.1989 року по 15.01.1989 року (14 днів), з 06.06.1989 року по 05.07.1989 року (30 днів), з 03.08.1989 року по 31.08.1989 року (29 днів), з 01.01.1990 року по 14.01.1990 року (14 днів), з 02.07.1990 року по 31.08.1990 року (1 місяць 30 днів), з 01.01.1991 року по 14.01.1991 року (14 днів), з 18.06.1991 року по 07.07.1991 року (21 днів), з 21.07.1991 року по 01.09.1991 року (1 місяць 11 днів), з 30.12.1991 року по 12.01.1992 року (14 днів), з 18.06.1992 року по 21.06.1992 року (4 дня), з 05.07.1992 по 31.08.1992 рік (1 місяць 27 днів) заявник зазначила, що встановлення цього факту потрібне для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 3, 4 статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.

Отже, законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги, а рішення відповідного органу може бути оскаржене в судовому порядку.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09 серпня 2024 року у справі № 539/5295/23, в якій визначено, що в разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.

Отже, відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК, суд першої інстанції правильно виходив з того, що встановлення факту проживання у визначеному місці не підлягає розгляду у судовому порядку, а спір між заявником та відповідним органом ПФУ щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зазначено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 285/5255/24, від 09 липня 2025 року у справі № 157/1238/24, від 07 травня 2025 року у справі № 704/1328/24, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 539/5295/23.

Зважаючи на викладене, виходячи зі змісту поданої заяви у суду першої інстанції не було підстав для відкриття провадження у справі, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.