Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №569/4256/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Рівне

Справа № 569/4256/26

Провадження № 33/4815/627/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Міліщука С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Міліщука С.Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2026 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

З протоколу ЛВР №130 про військове адміністративне правопорушення від 02 лютого 2026 року вбачається, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проведено перевірку щодо встановлення причин та умов ненадання 19 січня 2026 року своєчасної доповіді командуванням військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за фактом травмування військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 .

У відповідності до п. 1 Розділу І наказу Міністра оборони України від 19.11.2018 №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушень військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту» (далі- Інструкція), ця Інструкція визначає механізм надання доповідей та донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністратрання, пов?язані з корупцією, порушення військової дисципліни в структурних підрозділах Міністерства оборони України Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, органах військового управління, з?єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, органах військового управління, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, установах, організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони України, та державних підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, військових частинах, установах, організаціях, підпорядкованих Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Згідно з п. 6 Розділу ІІ Інструкції оперативний черговий (черговий військової частини) у разі отримання інформації про надзвичайну ситуацію або подію протягом 15 хвилин уточнює її місце, обставини та зміст, час і дату виникнення, наслідки та інформацію про людей, що загинули (за наявності), попередньо з`ясовує причини події, завдані збитки та орієнтовні заходи, яких необхідно вжити для ліквідації наслідків події, та ті, які необхідно провести для недопущення повторних випадків, доповідає головному оперативному черговому Збройних Сил України, оперативному черговому органу військового управління (пункту управління) вищого рівня та командиру військової частини за формою, наведеною в додатку З до цієї Інструкції.

Додаток 3 до Інструкції визначає формат письмової доповідь про надзвичайну ситуацію чи подію де зазначається посада, військове звання, підпис, прізвище ініціали особи яка надає доповідь.

Відповідно до п. 5 Розділу ІІ Інструкції командири (начальники) військових частин про події, кримінальні правопорушення, адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, негайно (протягом 15 хвилин після отримання інформації) по лінії оперативно-чергової служби або особисто повідомляють оперативного чергового органу військового управління (пункту управління) вищого рівня, головного оперативного чергового Збройних Сил України, оперативного чергового органу управління Військової служби правопорядку.

Відповідно до п. 9 інструкції чергового радіотехнічного батальйону військової частини НОМЕР_2 , затвердженої командиром військової частини НОМЕР_2 черговий радіотехнічного батальйону військової частини НОМЕР_2 зобов`язаний надавати доповіді та донесення про події, кримінальні правопорушення черговому управління ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що 19 січня 2026 року близько 04 год. 00 хв. на території військової частини НОМЕР_1 знаходячись в мобільному спальному приміщенні, де перебував військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 стався вибух газового балончику, який знаходився в мобільному спальному приміщенні (де перебував зазначений військовослужбовець) з подальшим займанням, що у свою чергу призвело до травмування солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.04.2023 №128, майстер-сержант ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду інструктора військової частини.

19 січня 2026 року майстер-сержант ОСОБА_1 перебував у добовому наряді відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2026 №17-HP та виконував обов?язки чергового військової частини НОМЕР_2 (радіотехнічного батальйону).

Однак майстер-сержант ОСОБА_1 через особисту безвідповідальність та недбале ставлення до служби перебуваючи у добовому наряді, виконуючи обов`язки чергового військової частини, усно протягом 15 хвилин після отримання інформації про вищезазначену подію а також письмово ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв.

02 лютого 2026 року близько 06 год. 20 хв. з Рівненської обласної клінічної лікарні до Рівненського 3В ВСП засобами мобільного зв`язку надійшла інформація про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 помер внаслідок опіків, отриманих 19 січня 2026 року під час виконання службових обов`язків.

Разом із цим, внаслідок вищезазначеного, до моменту надходження інформації про подію (02 лютого 2026 року), посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 не проводилось жодних заходів з метою об`єктивного з`ясування обставин та причин, а також встановлення винних осіб внаслідок дій яких сталась зазначена подія, а на даний час, об`єктивно провести перевірку не вбачається можливим, оскільки особовий склад, який був свідком події, а також мобільне спальне приміщення, вибули для виконання завдань за призначенням в район ведення бойових дій.

Згідно ст. ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів. Статтею 4 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров?я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституцією України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов?язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Зокрема, з вищевказаного слідує, що у військовій частині НОМЕР_2 обов`язок та порядок щодо надання доповідей про події покладено на чергового частини, що входить до складу добового наряду військової частини НОМЕР_2 та перебуває в постійному пункті дислокації військової частини НОМЕР_2 , який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Таким чином, встановлено, що майстер-сержант ОСОБА_1 , 19 січня 2026 року під час виконання своїх обов`язків чергового військової частини, в складі добового наряду військової частини НОМЕР_2 , неналежним чином не виконав вищевказані вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, вимоги наказу Міністра оборони України від 19.11.2018 №604 «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушень військової дисциплін та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту», п. 9 Інструкції чергового радіотехнічного батальйону військової частини НОМЕР_2 , затвердженої наказом командира військової частини НОМЕР_2 , внаслідок чого доповідь про подію, щодо отримання травмувань військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_2 не була надана на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Враховуючи вищевикладене, майстер-сержант ОСОБА_1 недбало ставлячись до виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану і особливого періоду, не вжив належних заходів щодо надання доповіді про подію за фактом травмування солдатом ОСОБА_2 на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , що негативно впливає на стан військової дисципліни та правопорядку, що унеможливлює об`єктивне з`ясування обставин та причин подій які виникають у ході несення військової служби, а також особисто не виконав покладені на нього обов`язки передбачені Статутами ЗС України, порушив вимоги наказу Міністра оборони України від 19.11.2018 №604 та інструкції чергового радіотехнічного батальйону військової частини НОМЕР_1 під час несення добового наряду у період із 18 січня 2026 року по 19 січня 2026 року (м. Рівне).

Таким чином, майстер-сержант ОСОБА_1 , під час виконання 19 січня 2026 року своїх службових обов`язків, а також обов`язків чергового частини, які він виконував у складі добового наряду, вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, в умовах особливого періоду, що підтверджується поясненнями майстра-сержанта ОСОБА_1 та зібраними матеріалами перевірки.

В поданій апеляційній скарзі захисник Міліщук С.Л. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з істотним порушенням норм процесуального та матеріального права, а також із грубим порушенням права ОСОБА_1 на захист, гарантованого ст. 268 КУпАП. Вказує, що суд розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, незважаючи на завчасно подані клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин, підтверджених належними доказами. Також судом не були вирішені клопотання про виклик та допит свідків, показання яких мають істотне значення для правильного вирішення справи. Доводить, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, а не на належних і допустимих доказах. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений неуповноваженою особою, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності у посадової особи ВСП відповідних повноважень на його складання. Крім того, сторона захисту звертає увагу на порушення строків складання протоколу, визначених ст. 254 КУпАП, а також на невідповідність змісту протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. Зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки ним були виконані вимоги статутів ЗСУ, інструкцій та розпорядження командира військової частини. Вказує, що після доповіді командиру військової частини про подію ОСОБА_1 діяв відповідно до отриманих вказівок, а всі необхідні повідомлення та подальші дії були здійснені командуванням військової частини у встановленому порядку. Вважає, що матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вину ОСОБА_1 у недбалому ставленні до військової служби. Доводить, що суд фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення, самостійно усуваючи недоліки доказової бази, що суперечить принципам змагальності та практиці ЄСПЛ.

Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Міліщука С.Л.на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Частина перша статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Відповідальність за ч. 2 статті 172-15 КУпАП настає за умови вчинення цих дій особою в умовах особливого періоду.

Суд першої інстанції обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення виходив з того, що 19 січня 2026 року майстер-сержант ОСОБА_1 перебував у добовому наряді відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2026 № 17-HP та виконував обов?язки чергового військової частини НОМЕР_2 (радіотехнічного батальйону), однак ОСОБА_1 виконуючи обов?язки чергового військової частини всупереч Інструкції, усно протягом 15 хвилин після отримання інформації про вищезазначену подію, а також письмово ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв.

Апеляційний суд не погоджується з висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Зі змісту повідомлення про нещасний випадок (травму) від 19 січня 2026 року вбачається, що солдат ОСОБА_2 19 січня 2026 року приблизно о 04 год. 00 хв. знаходячись на охороні майна окремого радіолокаційного взводу, самостійно вирішив розтопити пічку, знехтувавши правилами техніки безпеки, не перевірив, чи поблизу немає горючих речовин та предметів. В результаті чого, військовослужбовець отримав опіки тулуба та нижніх кінцівок, направлений на лікування в Рівненську обласну клінічну лікарню (опіковий центр) (а.с. 9).

Відповідно до витягу з наказу (про склад особового наряду) № 17-НР від 17.01.2026 добовий наряд на 18 січня 2026 року призначено в складі, зокрема черговим радіотехнічного батальйону – інструктора майстра-сержанта ОСОБА_1 (а.с. 22).

Тобто 19 січня 2026 року майстер-сержант ОСОБА_1 перебував у добовому наряді відповідно до вказаного наказу та виконував обов`язки чергового військової частини НОМЕР_2 (радіотехнічного батальйону).

Згідно акту проведення розслідування нещасного випадку (травмування) від 23 січня 2026 року зроблено висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок. Зокрема було запропоновано накласти дисциплінарне стягнення у вигляді догани солдату ОСОБА_2 , начальнику станції ОРЛВ військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_3 та командиру ОРЛВ військової частини НОМЕР_2 капітану ОСОБА_4 (а.с. 23-26).

З пояснень ОСОБА_1 від 02 лютого 2026 року слідує, що він усно доповів черговому військової частини НОМЕР_3 та відповідальному по батальйону, письмово доповіді не робив. При зустрічі вранці з командиром уточнив чи потрібно робити йому ще доповіді, на що останній сказав, що доповіді по лінії заступників вже надані.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході проведення перевірки виявлено, що 19 січня 2026 року близько 04 год. 00 хв. на території військової частини НОМЕР_2 знаходячись в мобільному спальному приміщенні, де перебував військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 стався вибух газового балончику, який знаходився в мобільному спальному приміщенні з подальшим займанням, що у свою чергу призвело до травмування солдата ОСОБА_5 .

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 02 лютого 2026 року близько 06 год. 20 хв. з Рівненської обласної клінічної лікарні до Рівненського 3В ВСП засобами мобільного зв?язку надійшла інформація про те, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 помер внаслідок опіків, отриманих 19 січня 2026 року під час виконання службових обов?язків.

Разом з цим в ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно з 18 січня 2026 року по 19 січня 2026 року перебував у добовому наряді відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2026 № 17-HP та виконував обов?язки чергового військової частини НОМЕР_2 (радіотехнічного батальйону).

19 січня 2026 року близько 04 години ранку патрульний військової частини повідомив його, як чергового, що у технічній зоні військової частини відбувся вибух газового балончика, що призвело до травмування військовослужбовця. Після цього він, як черговий, одразу повідомив про зазначену подію медичну сестру, яка приблизно через 10 хвилин після прибуття на місце події зателефонувала йому - ОСОБА_1 та повідомила про необхідність госпіталізації травмованого опіками військовослужбовця. Вона також сказала, що вже телефонувала командиру військової частини і повідомила його як про подію, так і про необхідність госпіталізації військовослужбовця. Вказала, що командир надав дозвіл на використання транспортного засобу з метою перевезення військовослужбовця до лікарні.

ОСОБА_1 підтвердив, що на час події йому не було відоме прізвище та ім`я військовослужбовця, який травмувався. Він не був особисто знайомий з солдатом ОСОБА_2 і останній не був його підлеглим.

ОСОБА_1 вказав, що він усно доповів черговому військової частини та черговому в бригаду про подію, що сталася у технічній зоні військової частини. Пізніше вранці при зустрічі з командиром військової частини усно доповів про подію, що відбулася та запитав чи потрібно робити ще доповіді на що отримав відповідь від командира про те, що всі доповіді вже надано по лінії заступників.

ОСОБА_1 наголосив, що з моменту коли йому стало відомо про подію у технічній зоні військової частини і до моменту транспортування військовослужбовця ОСОБА_2 до медичного закладу, тобто у перші 20-30 хв. йому не було відомо про точні наслідки вибуху газового балончика та хто саме постраждав, йому було відомо лише загальні дані про подію, відтак у нього не було повної та достовірної інформації про яку можна було б повідомити Рівненський 3В ВСП.

Апеляційний суд бере до уваги надані ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснення на підтвердження його невинуватості в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

В протоколі ЛВР №130 про військове адміністративне правопорушення від 02 лютого 2026 року ОСОБА_1 інкримінується, що через особисту безвідповідальність та недбале ставлення до служби перебуваючи у добовому наряді, виконуючи обов`язки чергового військової частини, усно протягом 15 хвилин після отримання інформації про подію щодо травмування військовослужбовця ОСОБА_2 , а також письмово ІНФОРМАЦІЯ_5 не повідомляв.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні належні на допустимі докази того, що у вказаний в протоколі період часу, а саме протягом 15 хвилин після вибуху газового балончика у технічній зоні військової частини, ОСОБА_1 володів точною інформацією щодо всіх обставин вказаної події з метою належного повідомлення про це ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , він в усному порядку повідомив про подію, що відбулася у технічній зоні військової частини чергових та особисто командира військової частини при особистій зустрічі.

Крім того, як слідує письмових пояснень ОСОБА_1 при зустрічі з командиром він уточнив чи потрібно робити ще якісь доповіді на що отримав відповідь, що всі доповіді вже зроблено по лінії заступників.

Тобто командир військової частини підтвердив, що всі доповіді вже зроблено, тому ОСОБА_1 непотрібно робити додаткові доповіді.

З огляду на наведене, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 особистої безвідповідальності та недбале ставлення до служби під час перебування у добовому наряді 19 січня 2026 року, оскільки обставини наведені в протоколі не підтверджуються належними доказами, є непереконливими та спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , які підтверджують відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та не дотримався вимог положень ст. ст. 245, 280 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Міліщука Сергія Леонідовича задовольнити.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2026 рокувідносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович