Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №562/2628/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Рівне

Справа № 562/2628/25

Провадження № 33/4815/642/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І.,

з участю: секретаря судового засідання – Міщук Л.А.,

захисника – Халупка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Халупка С.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2025 року о 10 год. 25 хв. на 174 км + 500 м автомобільної дороги Н-25, сполученням Городище-Рівне-Старокостянтинів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а Правил дорожнього руху.

В поданій апеляційній скарзі захисник Халупко С.В. просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Доводить, що відсутність повного тексту постанови істотно порушує право особи на захист, гарантоване ст. 268 КУпАП, ст. 59 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки без мотивувальної частини судового рішення сторона захисту позбавлена реальної можливості сформувати правову позицію та ефективно реалізувати право на апеляційне оскарження. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , оскільки надані відеозаписи розпочинаються вже після зупинки автомобіля та не фіксують безпосереднього факту керування транспортним засобом. Вказує, що відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки відсутні відомості щодо їх походження, цілісності, технічних характеристик, безперервності запису та належного процесуального долучення до матеріалів справи. Крім того, під час проведення огляду на стан сп`яніння працівниками поліції було допущено істотні порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції МВС №1452/735, зокрема не зафіксовано належним чином результат тестування, не підтверджено дотримання встановленої процедури проведення огляду та не забезпечено належної відеофіксації процесу тестування. Вважає, що зупинка транспортного засобу була здійснена без належних правових підстав, а тому всі подальші дії працівників поліції та отримані внаслідок цього докази є недопустимими та не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи

Заслухавши доводи захисника Халупка С.В. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

При прийняті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних в справі та досліджених в судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким дана правильна юридична оцінка.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння при встановлених судом обставинах підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №418365 від 10 серпня 2025 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду позитивний - 0,77‰ проміле (а.с. 4); результатом тесту №1109, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, згідно якого ОСОБА_1 перебуває стані алкогольного сп`яніння - 0, 77‰ проміле (а.с. 5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу, згідно якого огляд також не проводився у зв`язку з відмовою водія (а.с. 6); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл 2617, час 13:55) та відмова від проходження огляду у медичному закладі (файл 4117, час 04:50).

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, які в процесі доказування не встановлюються від людей і не залежать від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі зафіксовано відеозаписом безперервно, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 та порушень ними оформлення адміністративних матеріалів, що ставили б під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до апеляційної скарги додано не було.

Доводи апеляційної скарги про істотне порушення права на захист у зв`язку з відсутністю повного тексту постанови є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять даних про те, що сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з судовим рішенням чи реалізувати право на його апеляційне оскарження. Сам факт незгоди з мотивами судового рішення не свідчить про порушення вимог ст. 268 КУпАП, ст. 59 Конституції України чи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Твердження апелянта про відсутність належних доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 також спростовуються матеріалами справи. Зокрема, із відеозапису вбачається, що транспортний засіб BMW, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції у зв`язку з порушенням вимог п. 9.8 ПДР України, за що відносно нього було складено постанову серії ЕНА №5444357 від 10 серпня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП (а.с. 3). Крім того, матеріали справи містять відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, які були досліджені судом першої інстанції та є належними і допустимими доказами у справі.

Посилання захисника на недопустимість відеозаписів через відсутність відомостей про їх походження, цілісність чи технічні характеристики є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять жодних даних, які б свідчили про монтаж, зміну чи спотворення відеозаписів. Самі лише припущення сторони захисту про можливі порушення не є підставою для визнання доказів недопустимими.

Доводи про порушення процедури проведення огляду на стан сп`яніння також не знайшли свого підтвердження. Із матеріалів справи вбачається, що огляд проведено у встановленому законом порядку, а будь-яких істотних порушень вимог ст. 266 КУпАП чи Інструкції МВС №1452/735, які б ставили під сумнів достовірність результатів огляду або тягнули недопустимість доказів, судом не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст. 33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника Халупка С.В. – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович