Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №159/1580/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/1580/25 Головуючий у 1 інстанції: Чалий А. В.

Провадження № 22-ц/802/463/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання – Савчук О. В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника позивача (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_3 ,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) – Дячук С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Служба у справах дітей Надвірнянської міської ради, Служба у справах дітей Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у її вихованні та встановлення графіка зустрічей з дитиною за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він та відповідач ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірваний рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 жовтня 2024 року.

Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_4 чинить йому перешкоди у спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_7 , що унеможливлює його активну участь у житті дочки. Так, 12 квітня 2024 року він звернувся до Служби у справах дітей виконкому Ковельської міської ради з питанням щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_7 . Матір дитини заперечувала той факт, що вона перешкоджає спілкуванню батька з дитиною, а тому його заяву було залишено без розгляду. Всі його спроби в налагодженні контакту з матір`ю дитини були безуспішними. На даний час йому невідомо де дитина фактично проживає та з ким, а тому він позбавлений реальної можливості спілкування з дитиною, побачень та проведення часу з нею, участі в її житті на тому рівні, як би хотілося.

Позивач також вказував, що він є діючим військовослужбовцем і це, на його думку, підлягає врахуванню у питанні визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою. Право батька брати участь у вихованні дитини та спілкуватися з дитиною є безумовним та гарантоване законом. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити спосіб його участі як батька у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення порядку і часу для спілкування, а саме: безперешкодні побачення батька з дочкою у вихідні дні тижня, з правом відвідувати громадські місця; необмежене спілкування батька з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного або іншого засобу зв`язку; спільний відпочинок батька з дочкою щорічно (15 днів поспіль) в період шкільних літніх канікул щорічної/додаткової відпустки батька, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері про місце перебування дочки з батьком; кожен день його народження з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв у разі наявності бажання дитини та якщо це не зашкодить її навчанню, з можливістю виїзду з дитиною за межі населеного пункту, де проживає дитина, з попереднім повідомленням про це матері дитини; кожне державне свято України, або у будь який інший день за попередньою згодою матері дитини та самої дитини, якщо це не зашкодить її навчанню, з можливістю виїзду з дитиною за межі населеного пункту, де проживає дитина, з попереднім повідомленням про це матері дитини; зобов`язати ОСОБА_4 надавати йому на його вимогу точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання та перебування дитини, а у разі їх зміни, повідомляти про це його не пізніше наступного дня після настання таких обставин; заборонити ОСОБА_4 без попереднього узгодження чи домовленості, відповідної нотаріально посвідченої згоди його як батька вивезти дитину ОСОБА_6 за межі України.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні їх спільної дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано ОСОБА_4 повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про стан її здоров`я.

Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступний спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною, з урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я, потреб, інтересів, перші шість місяців у присутності матері дитини, а в подальшому без її присутності, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини (за умови, якщо малолітня ОСОБА_6 , не потребуватиме присутності матері ОСОБА_4 ), за наступним графіком:

- кожної суботи та неділі з 10 год 00 хв по 17 год 00 хв;

- щорічно 25 квітня з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв забирати дитину, враховуючи стан її здоров`я та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня, учбового процесу та харчування дитини, й з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю;

- проведення спільного відпочинку з дитиною по 7 днів двічі на рік, за домовленістю щодо періоду з матір`ю дитини ОСОБА_4 , у регіонах України, які знаходяться не менше ніж за 300 км від лінії воєнного зіткнення.

Встановлено кожного дня ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в телефонному режимі з використанням функції відеозв`язку або без такої за неможливості під`єднання, перший місяць у присутності матері дитини, а в подальшому без її присутності, в період доби узгоджений з ОСОБА_4 .

В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати частково, а саме в задоволенні позовних вимог про визначення позивачу способу його участі у спілкуванні та вихованні дочки і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Суд першої інстанції формально виходив із рівності прав батьків, проте не здійснив належної оцінки конкретної життєвої ситуації шестирічної дитини, її психологічного стану, рівня прив`язаності та фактичної відсутності сформованого емоційного зв`язку з батьком. Згідно з висновком дитячого клінічного психолога від 26 червня 2025 року, у дитини відсутній сформований образ батька, емоційний зв`язок з ним не встановлено, ставлення є дистантним, натомість сформована стабільна безпечна прив`язаність до матері. У процесі дослідження дитина уникала згадування батька, що вказує на психологічну дистанцію. Цей доказ має безпосереднє значення для визначення способу участі батька у вихованні, оскільки відповідно до частин 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Встановлений судом графік спілкування є непропорційним віку та психологічному стану дитини. Суд визначив системні зустрічі у вихідні дні, передбачив тривале перебування дитини без матері, а також дистанційне спілкування без обмежень. При цьому не було враховано, що дитина не проживала з батьком з дворічного віку, не має сформованої емоційної прив`язаності до нього, ніколи не залишалася з ним наодинці на тривалий період та не має досвіду ночівель без матері. Для шестирічної дитини різке відокремлення від основної фігури прив`язаності без адаптаційного періоду є психологічно травматичним. Суд не передбачив поступового встановлення контакту, не визначив адаптаційний механізм, не встановив умов безпечного переходу до більш тривалих форм спілкування. Фактично рішення ґрунтується на абстрактному праві батька на спілкування, а не на реальному аналізі інтересів конкретної дитини. Рівність прав батьків не є абсолютною і може бути обмежена, якщо цього вимагають інтереси дитини. Баланс має встановлюватися не між дорослими, а між правом дорослого і безпекою дитини. У даній справі цей баланс не було дотримано. Таким чином, рішення суду першої інстанції є передчасним, необґрунтованим та таким, що ухвалене без всебічного дослідження обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов у цій справі. Суд ухвалюючи рішення, виходив виключно із інтересів самої дитини, а також із ретельно досліджених наявних у справі доказів. Судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. У сторони відповідача була така ж сама процесуальна можливість доповнити судовий розгляд шляхом подання письмових чи інших доказів, чим вони фактично не скористалися та не подали в установленому порядку такі докази, які б підтверджували обставини, що відповідач не чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні їх спільної дочки з ОСОБА_1 . Адже вирішення цієї позовної вимоги є ключовим, а самі способи участі батька у спілкуванні з донькою вже є похідними. Оскільки, як вірно встановив суд, основною перешкодою у спілкуванні з дитиною, з боку матері, позивач вважав ту обставину, що остання не виходить на зв`язок, що позбавляє його у спілкуванні з малолітньою дочкою. Також позивач зазначав про те, що відповідач не повідомляє йому про зміну їх з дитиною місця проживання та ОСОБА_1 невідомо взагалі було фактичне місце проживання доньки, поки суд його не встановив. ОСОБА_1 був позбавлений спілкування з його донькою повністю через блокування його телефонного номеру відповідачем. Проте, об`єктивних підстав для цього чи причин відсторонення (усунення) фактично відповідачкою ОСОБА_1 від участі в житті дитини, не було встановлено судом. Зазначене фактично є особистим необґрунтованим небажанням відповідача, щоб ОСОБА_1 спілкувався з дочкою ОСОБА_7 . Більш того, способи участі батька були визначені таким чином, щоб дитина почувалася в безпеці, та такі зустрічі проходили саме за місцем проживання дитини, і з початку, щоб такі зустрічі проходили в присутності матері. При цьому суд відмовив у необмеженому спілкуванні батька з донькою засобами телефонного, поштового, електронного або іншого зв`язку, оскільки права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Суд першої інстанції дуже ретельно з`ясував фактичні обставини справи, сторони надавали свої пояснення, в тому числі і відповідач, і всі її доводи зводилися більше до особистої образи на позивача через те, що в них не склалися особисті стосунки.

Відповідач ОСОБА_4 та представники третіх осіб Служби у справах дітей Виконавчого комітету Ковельської міської ради, Служби у справах дітей Надвірнянської міської ради, Служби у справах дітей Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується представником відповідача лише в частині часткового задоволення позовних вимог про визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з нею, то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в решті рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Заслухавши пояснення позивача, його представників, а також представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить змінити, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2019 року.

ОСОБА_6 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 02 травня 2022 року № 755-5001481671. З копії договору оренди судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 разом з дочкою ОСОБА_6 тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Місце проживання дитини визначено з матір`ю, за домовленістю обох батьків.

Служба у справах дітей з питань опіки та піклування Виконавчого комітету Ковельської міської ради повідомила суд про неможливість надати висновок органу опіки і піклування щодо розв`язання спору між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у її вихованні та встановлення графіків зустрічей з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки матір та дитина не перебувають на території Ковельської ОТГ.

Згідно з висновком щодо розв`язання спору про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 209 від 18 грудня 2025 року, визначено участь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення порядку і часу для спілкування, а саме:

- безперешкодні побачення батька з дочкою у вихідні дні тижня, з правом відвідувати громадські місця;

- необмежене спілкування батька з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного або іншого зв`язку;

- спільний відпочинок батька з дочкою щорічно (15 днів поспіль) в період шкільних літніх канікул або щорічної/додаткової відпустки батька, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері про місце перебування доньки з батьком;

- кожен день народження батька ОСОБА_1 з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв у разі наявності бажання дитини та якщо це не зашкодить її навчанню з можливістю виїзду з дитиною за межі населеного пункту, де проживає дитина, з попереднім повідомленням про це матері дитини;

- кожне Державне свято України, або у будь-який інший день за попередньою згодою матері дитини та самої дитини, якщо це не зашкодить її навчанню, з можливістю виїзду з дитиною за межі населеного пункту, де проживає дитина, з попереднім повідомленням про це матері дитини.

Зобов`язати ОСОБА_4 надавати ОСОБА_1 на його вимогу точну інформацію щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, а у разі їх зміни, повідомляти про це батька не пізніше наступного дня після настання таких обставин.

Разом з тим як встановлено судом, у висновку відсутні відомості про те, з яких матеріалів були встановлені обставини, викладені у ньому, та чи залучався психолог для встановлення психоемоційного стану дитини.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 у своїх вимогах зокрема зазначав, що він є військовослужбовцем НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_3 , а тому позбавлений можливості приймати участь у вихованні дитини безпосередньо, шляхом фізичного контакту, враховуючи також і те, що матір дитини не підтримує контакт з ним як батьком дитини. Крім того, основною перешкодою у спілкуванні з дитиною з боку матері є те, що остання не виходить на зв`язок, що позбавляє його спілкування з дочкою. Також відповідач не повідомила його про зміну їх з дитиною місця проживання. Тому просив суд визначити йому спосіб участі у вихованні дитини та встановити графік зустрічей з нею.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 СК України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ст. 158 СК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідач чинить перешкоди позивачу щодо його участі як батька у вихованні та спілкуванні з дочкою, а висновок про участь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням Виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області № 209 від 18 грудня 2025 року, фактично не усунув перешкоди щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки відповідач вважає, що права ОСОБА_1 як батька не порушені.

Визначаючи способи участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, суд обґрунтовано виходив з положень частин 4-6 ст. 19 СК України і того, що висновок органу та піклування має рекомендаційний характер. Ураховуючи, що у цій справі вищезгаданий висновок не базується на відомостях одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, тому суд урахував вік та стан здоров`я дитини, і те, що з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні введено воєнний стан, обстановка у державі наразі не є цілком безпечною, ситуація в сім`ї носить конфліктний характер, батьки є рівними у своєму праві на спілкування та виховання дитини.

Щодо безперешкодних побачень батька з дочкою у вихідні дні тижня, з правом відвідувати громадські місця, суд вважав, що така вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки батько дійсно має право підтримувати фізичний контакт з дитиною, у зв`язку з чим є необхідним забезпечити його право на побачення з дитиною у вихідні дні, коли ОСОБА_1 може прибувати до населеного пункту, в якому мешкає його малолітня дочка, проте, вважав, що на перший час це має бути у вигляді зустрічей у денний час, без ночівлі в незнайомому для дитини місці. При цьому, оскільки на даний час дитина фактично не контактує з батьком, і матір є для неї головною значущою людиною в житті, дитина може не відчувати себе в безпеці, якщо матері не буде в полі її зору. Тому вважав, що зазначену обставину необхідно врахувати під час зустрічі батька з донькою та під час їх спільного відпочинку.

Суд також вважав за необхідне рекомендувати позивачу як батьку дитини встановити довірливі відносини з дочкою під час спілкування по відеозв`язку, а під час безпосередніх побачень з дочкою, проводити їх на початку в полі зору матері дитини, щоб дочка відчувала себе в безпеці. Згодом, зустрічі можливо проводити без присутності матері дитини, якщо малолітня ОСОБА_6 буде довірливо відноситись до ОСОБА_1 .

Щодо спільного відпочинку батька з дочкою щорічно (15 днів поспіль) в період шкільних літніх канікул або щорічної/додаткової відпустки батька, без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері про місце перебування доньки з батьком, суд дійшов висновку, що така вимога також підлягає частковому задоволенню.

Суд мотивував це тим, що батько не позбавлений можливості проводити відпочинок разом дитиною, проте на час дії воєнного стану слід врахувати безпекову ситуацію, яка не повинна загрожувати насамперед життю та здоров`ю малолітньої ОСОБА_6 , а тому вважав за можливе надати можливість ОСОБА_1 брати малолітню дочку на спільний відпочинок 2 рази на рік тривалістю до 7 днів, у присутності матері дитини або без такої, з огляду на відносини дитини та батька, однак для поїздки на відпочинок в регіони України, які знаходяться щонайменше на відстані 300 км від лінії бойового зіткнення.

Щодо побачень у кожен день народження батька ОСОБА_1 з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв у разі наявності бажання дитини та якщо це не зашкодить її навчанню з можливістю виїзду з дитиною за межі населеного пункту, де проживає дитина, з попереднім повідомленням про це матері дитини, така вимога також за висновком суду підлягає частковому задоволенню. Суд вважав можливим у кожен день народження батька з 09 год 00 хв до 21 год 00 хв надати можливість ОСОБА_1 забирати дитину, враховуючи стан здоров`я та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня, учбового процесу та харчування дитини, й з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із визначеним судом першої інстанції способом участі батька у вихованні дитини, оскільки це не у повній мірі відповідатиме якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, належить виключити посилання суду на визначення способу участі батька у вихованні дитини шляхом встановлення зустрічей дитини у перші шість місяців у присутності матері дитини, а в подальшому без її присутності, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини (за умови, якщо малолітня ОСОБА_6 , не потребуватиме присутності матері ОСОБА_4 ), оскільки такий спосіб, зважаючи на те, що батько тривалий час не проживав з дитиною та вік останньої, це може бути для дитини психологічно травматичним. Крім того, такі зустрічі повинні відбуватися лише за бажанням дитини. Що стосується проведення спільного відпочинку, то такий спосіб участі у даному випадку доцільно визначити по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_4 . Водночас зазначення судом за домовленістю щодо періоду з матір`ю дитини та у регіонах України, які знаходяться не менше ніж за 300 км від лінії воєнного зіткнення, є необґрунтованим, оскільки такий період чітко визначений по 7 днів двічі на рік, а щодо регіонів за 300 км від лінії воєнного зіткнення, то зважаючи на безпекову ситуацію в Україні така конкретизація є зайвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення суду з наведених вище підстав в іншій редакції. З огляду на наведене, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 січня 2026 року у цій справі змінити, виклавши абзац четвертий його резолютивної частини в такій редакції:

«Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступний спосіб його участі у спілкуванні та вихованні дочки – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення днів зустрічей з дитиною, з урахуванням розпорядку дня дитини, її стану здоров`я, потреб, інтересів, за бажанням дитини, за наступним графіком:

- кожної суботи з 10 год 00 хв по 17 год 00 хв;

- щорічно 25 квітня з 10 год 00 хв до 17 год 00 хв забирати дитину, враховуючи стан її здоров`я та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня, учбового процесу та харчування дитини, й з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю;

- проведення спільного відпочинку з дитиною по 7 днів двічі на рік за домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_4 ».

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: