Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №572/541/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 572/541/26 Провадження №33/802/414/26 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т. М.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Зубрицької А.М., захисника особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 - адвоката Бакаєвича А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бакаєвича А.В. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років.

Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 24 січня 2026 року о 00:40:00 в м. Сарни на вул. Варшавській, 70 керував транспортним засобом Вольво ХС90 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, повторно протягом року. Такі його дії кваліфіковані поліцейським за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник оскаржує його з мотивів необґрунтованості. Вказує, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тому на розгляд справи не мав можливості з`явитись та надати свої пояснення. Крім того зазначає, що ОСОБА_1 має посвідчення водія категорій «С» та «С1» та вимушено керував транспортним засобом, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, він повертався з її похорону, відтак діяв в стані крайньої необхідності, тому в силу ст. 18 КУпАП його дії не є адміністративним правопорушенням. З огляду на наведене, просить постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження у справі – закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника Бакаєвича А.В., який підтримав апеляцію і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу наступного висновку.

Приписами ч. 7 ст. 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до норм ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положення ст. 251 КУпАП регламентують, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи та не оспорюється у апеляційній скарзі захисником.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП є вірною, оскільки останній керував транспортним засобом, не маючи права керування даним транспортним засобом чим було порушено вимоги п. 2.1А Правил дорожнього руху, і таке правопорушення ним вчинене повторно протягом року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574102 від 24 січня 2026 року, постановою серії ЕНА №5586315 від 27 серпня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, довідкою УПП у Рівненській області, стверджується, що ОСОБА_1 має повторність вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП – 26 червня 2025 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП - постанова серії ЕНА №5586315 від 27 серпня 2025 року, а також у відповідності до запиту підсистеми «ГСЦ Посвідчення водія» Інформаційного порталу Національної поліції України ОСОБА_1 отримував посвідчення водія категорії С, С1 від 18 лютого 2014 року.

При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, а тому прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке передбачене санкцією частини 5 статті 126 КУпАП.

Положення ст.18 КУпАП регламентують, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку зі смертю матері та поверненням з її похорону вимушено керував транспортним засобам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що жодних доказів того, що адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_2 у стані крайньої необхідності не здобуто.

А наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія категорій «С» та «С1», не спростовує висновків суду про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин, вважаю рішення суду першої інстанції про вчинення ним даного адміністративного правопорушення законним та обґрунтованим.

Нових доказів стороною захисту суду апеляційної інстанції надано не було.

Апеляційний суд вважає, що накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, урахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив адміністративне стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, визначене санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Ураховуючи вищенаведене, підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу захисника Бакаєвича А.В. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 21 квітня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,– без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: