Вирок від 19 травня 2026 р. у справі №161/262/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/262/26 Провадження №11-кп/802/356/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12025030580002157 від 06.08.2025 за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Стрий Львівської області, українця, громадянина Украiни, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , iз вищою освітою, не працюючого,судимості немає,

визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно дост. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вироком суду вирішено долю речових доказів, арештованого майна та процесуальних витрат.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме що він у травні 2025 року (точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено), керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу психотропних речовин, використовуючи власний телефон марки «Oscal», через мобільний браузер Google chrome, незаконно придбав на сайті «Сanna_seeds.com.ua» у невстановленої досудовим розслідування особи насіння наркотичної речовини, обіг якої обмежено - канабіс.

В подальшому, отримане насіння останній посіяв, перебуваючи на відкритій ділянці місцевості поблизу річки Чорногузка між населеними пунктами Несвіч та Коршів Луцького району Волинської області.

Продовжуючи свій кримінально-протиправний умисел, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, без мети збуту, для власного вживання, в кінці липня (більш точних дати та часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено), останній зібрав листя наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабіс, який переніс до свого автомобіля марки “SUZUKI” моделі “Аlta”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та незаконно перевозив вказану наркотичну речовину до свого місця проживання, де продовжив зберігати до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції, а саме до 19 години 37 хвилини 05 серпня 2025 року, під час проведення обшуку за вищевказаною адресою.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-25/10457-НЗПРАП від 21 серпня 2025 року, надані на дослідження речовини у двох металевих пристроях для подрібнення, які були поміщені до пакету №WAR1086823, являють собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс. Маса канабісу становить 0,3088 г. та 0,0061 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-25/10458-НЗПРАП від 21 серпня 2025 року, надані на дослідження речовини у семи металевих ємностях, які були поміщені до пакету №WAR1086658 являють собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс. Маса канабісу становить 0,0199 г., 0,0145 г., 0,0083 г., 0,8431 г., 0,0139 г., 0,0535 г., та 3,4606 г.

Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/103-25/10460-НЗПРАП від 26 серпня 2025 року, надані на дослідження речовини у чотирьох скляних банках, які були поміщені до пакету №WAR1086824, №WAR1086825, №WAR1086826 та №WAR1086827 являють собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс. Маса канабісу становить 33,64 г., 43,52 г., 44,31 г. та 12,02 г.

У поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує вирок у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Вказує, що суд при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду необґрунтовано не поклав на обвинуваченого обов`язок – не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, як невід`ємну складову такого покарання.

Крім того, прокурор звертає увагу, що суд неправильно виклав зміст формулювання обвинувачення в частині короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України, визнаного доведеним, оскільки воно не відповідає обвинуваченню, викладеному у обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 . Звертає увагу, що судовий розгляд здійснено в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, без дослідження доказів, проте у вироку не наведено будь-яких мотивів, з яких суд виключив з формулювання правової кваліфікації дій обвинуваченого одну із частин об`єктивної сторони кримінального правопорушення - «перевезення» та вніс вказівку про визнання доведеним незаконного придбання і зберігання іншого предмету кримінального правопорушення – «психотропної речовини», ніж зазначено у обвинувальному акті.

Також судом неправильно вирішено долю речового доказу, оскільки мобільний телефон був безпосереднім знаряддям вчинення кримінального правопорушення та помилково судом повернутий обвинуваченому.

Прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У мотивувальній частині вироку при викладенні юридичної формули обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України вказати про визнання доведеною вини ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних речовин, без мети збуту.

На підставі ст. 100 КПК України речовий доказ – мобільний телефон марки «Oscal» моделі «Pilot1», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в якому наявні сім картки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 – конфіскувати в дохід держави. У іншій частині вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та його захисника, які заперечили апеляцію прокурора, думку прокурора, яка підтримала свої апеляційні вимоги та просила їх задовольнити, перевіривши матеріали провадження, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Однак, зазначених вимог закону міськрайонним судом було дотримано не у повному обсязі.

Із тексту оскарженого вироку та матеріалів провадження вбачається, що розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 відбувався в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження. Також, було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд першої інстанції з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В цьому контексті колегія суддів приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №756/5578/15-к (провадження №13-3зво18), відповідно до якої право на оскарження рішення суду з підстави неправильної кваліфікації дій КПК України не обмежується, тобто норми КПК України не містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК України та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд обґрунтовує вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у сукупності судом відповідно до ст. 94 КПК України, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав ухвалення свого рішення.

Так, абз. 1 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою провину у висунутому органом досудового розслідування обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України визнав в повному обсязі за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, на підставі чого суд здійснив судовий розгляд кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, без дослідження будь-яких інших доказів, за виключенням проведення допиту обвинуваченого, що свідчить про те, що суд погодився із викладом формулювання обвинувачення стороною обвинувачення.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, аналогічне змісту формулювання обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України.

Натомість, суд в оскарженому вироку, всупереч викладеному формулюванню обвинувачення, визнаного доведеним, при викладені короткого тексту диспозиції вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, кваліфікував його дії як вчинення незаконного придбання, зберігання психотропних речовин, без мети збуту, тобто пропустив одну з частин об`єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення – «перевезення» та помилково зазначив інший предмет кримінального правопорушення – «психотропної речовини», що належним чином було викладено у вироку при викладені формулювання обвинувачення.

На переконання колегії суддів розглянувши це кримінальне провадження суд першої інстанції у вироку фактично не змінив обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, а допустився помилки при викладенні юридичної формули вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення.

Наведені вище апеляційні доводи прокурора не підтвердилися, оскільки допущенні судом помилки істотно не впливають на правову кваліфікацію дій ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 309 КК Україничи на обсяг доведеного судом обвинувачення та не є істотним порушенням, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення чи безумовною підставою для скасування вироку, як про це вказує прокурор в апеляційній скарзі.

Крім цього, відсутність заперечень щодо порядку розгляду кримінального провадження у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України чи формулювання обвинувачення, зокрема, щодо частин об`єктивної сторони або предмету кримінального правопорушення кримінального вчиненого ОСОБА_10 , що суд визнав доведеним, зі сторони захисту підтверджується відсутністю апеляційних скарг з цього приводу.

З огляду на наведене, в даному випадку, колегія суддів доходить висновку, що доцільним буде лише констатувати, що правильним у мотивувальній частині вироку при викладенні юридичної формули обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України слід вважати доведеною вину ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних речовин, без мети збуту.

Перевіряючи доводи прокурора про те, що суд першої інстанції, призначивши обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_10 усі обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник

Покладення апеляційним судом на обвинуваченого обов`язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК України, який погіршує правове становище ОСОБА_10 , оскільки впливає на умови й порядок відбування ним обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст. 408, 420, 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.

Частиною 2 ст. 59-1 КК України передбачено покладення на засудженого до пробаційного нагляду таких обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покладення на обвинуваченого згаданих вище обов`язків, під час призначення обвинуваченому покарання у вигляді пробаційного нагляду, складає невід`ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов`язковим (безумовним). Застосування ж обов`язків, визначених у ч. 3 ст. 59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.

Водночас всупереч викладеному вище суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_10 покарання у вигляді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на нього усі обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, як невід`ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.

З врахуванням вказаних обставин, вирок суду в частині застосування положень ч. 2 ст. 59-1 КК України підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку.

Призначене ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у вигляді пробаційного нагляду на строк, визначений судом першої інстанції в межах санкції даної норми закону є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ураховуючи зазначені вище дані та обставини кримінального провадження в їх сукупності, межі апеляційних вимог, а саме те, що прокурором не оскаржується вид і розмір призначеного покарання у виді пробаційного нагляду, а саме він просить призначити покарання аналогічне призначеному судом першої інстанції лише з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що на обвинуваченого ОСОБА_10 , як невід`ємну складову покарання у виді пробаційного нагляду, слід покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України.

Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, не знайшли свого підтвердження твердження прокурора, що речовий доказ мобільний телефон марки «Oscal» моделі «Pilot1», IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , в якому наявні сім картки НОМЕР_4 , НОМЕР_5 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, оскільки мобільний телефон не бере участі в процесі фізичного придбання, зберігання чи перевезення наркотику для власного вживання. Доля речових доказів належним чином вирішена судом першої інстанції, вказаний телефон визначено повернути обвинуваченому.

На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, а оскаржений вирок суду необхідно скасувати в частині застосування положень ч. 2 ст. 59-1 КК України, в іншій частині вирок залишивши без зміни.

На підставі наведеного і керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 415 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_7 в частині застосування положень ч. 2 ст. 59-1 КК України скасувати та постановити в цій частині новий вирок.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У мотивувальній частині вироку при викладенні юридичної формули обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України вказати про визнання доведеною вини ОСОБА_7 у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних речовин, без мети збуту.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді