Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №760/29919/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/29919/25 2/760/7896/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Нагуляк А.Б., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Родіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

встановив:

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач, познайомилася зі ОСОБА_3 29.09.2007.

18 листопада 2007 року, на день народження позивача, ОСОБА_3 запропонував позивачу проживати разом. 19.11.2007 зазначені особи почали спільне проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) та його братом ОСОБА_6 .

З листопада 2007 року по лютий 2021 року ані позивач, ані ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі не перебували.

Спільне проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу тривало 13 років та 3 місяці.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і позивач займалась організацією його поховання власними силами та за власні кошти.

Після смерті ОСОБА_3 позивач станом на день звернення з позовом до суду продовжує проживати в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в ній.

За період спільного проживання однією сім?єю без шлюбу позивач зі ОСОБА_3 спільно проводили свята, чотири роки поспіль відпочивали в Криму, подорожували Україною, проводили спільне дозвілля; вели спільний сімейний побут та здійснювали спільні покупки, зокрема, придбавали спільно побутову техніку в квартиру за місцем сумісного проживання та ведення спільного сімейного бізнесу, предмети одягу та особистого медичного вжитку.

Також, за період спільного проживання однією сім?єю без шлюбу позивач зі ОСОБА_3 вели сімейний бізнес, а саме надавали послуги експрес манікюру (КВЕД 96.02 надання послуг перукарнями та салонами краси) в орендованому приміщенні за адресою:

АДРЕСА_2 (ТРЦ «inSilver»), шляхом набуття ОСОБА_3 статусу фізичної особи-підприємця, а позивач працівника-майстра манікюру.

В подальшому, означений сімейний бізнес було продано за договором купівлі-продажу від 23.01.2015. Кошти від продажу позивач та ОСОБА_3 спрямували на ведення спільного сімейного бізнесу з продажу кукурудзи під торговою маркою «Lion corn».

При цьому позивач особисто оплачувала єдиний податок за ведення ОСОБА_3 підприємницької діяльності та орендні платежі по договорам оренди приміщень, в яких розміщувався сімейний бізнес.

Проживаючи однією сім?єю без шлюбу позивач та ОСОБА_3 піклувалися один про одного, надавали взаємну допомогу. ОСОБА_3 мав чотири операції на нозі в 2019 році з діагнозом флегмони правої стопи з гнійним артритом III-го плеснефалангового суглобу правої стопи, мав діагнози цукрового діабету ІІ типу середньої тяжкості, артеріальної гіпертензії ІІ ст. та хронічного холіциститу та панкреатиту з екстреною госпіталізацією, з огляду на що потребував постійного догляду, огляду лікарів та придбання ліків для підтримки здоров?я. Позивач протягом хвороб утримувала ОСОБА_3 працюючи нянею, надавала матеріальну і фізичну допомогу, доглядала, дбала і піклувалась про нього.

З огляду на проживання зі ОСОБА_3 однією сім?єю без шлюбу позивач доглядала його батька ОСОБА_4 до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З огляду на викладене, позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 19.11.2007 до 05.02.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Майстренка О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.11.2025 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання на 16.12.2025, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

19 грудня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує обставини вказані в позові вважає викладені обставини необґрунтованими та таким що не підлягають задоволенню. Представник відповідача вказує, що відповідач не порушувала прав та інтересів позивача, а тому в цьому провадженні відсутній об`єкт судового захисту. При цьому представник відповідача вказує що позивач і відповідач вважають себе спадкоємцями ОСОБА_3 , але спір про спадщину вирішується ними під час розгляду справи у Шевченківському районному суді міста Києва у справі №761/4125/22.

09 січня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, в якій підтримано правову позицію викладену у позові і вказано, що судовий позов ініційований у зв`язку із необхідністю вирішення в подальшому спору про право власності.

В підготовчому судовому засіданні представником позивача долучено клопотання про виправлення допущеної технічної описки у прохальній частині позовної заяви в якому остання просить у пункті 3 прохальної частини позовної заяви вважати вірну таку дату 03.02.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.01.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд по суті на 17.02.2026.

17 лютого 2026 року позивач у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити з підстав, що у ньому зазначені. Пояснила суду, що зі ОСОБА_3 проживали разом тривалий час, мали спільні погляди на життя, разом проводи дозвілля, спільно проводили свята після хвороби доглядала останнього в подальшому його батька та матір.

Представник позивача, адвокат Родіна О.В. у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити з підстав, що у ньому зазначені. Пояснила суду, що позивач та ОСОБА_2 фактично проживали разом в одній квартирі, вели спільний бізнес мали спільний побут.

Відповідач та його представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в якій просив суд відмовити у позові.

У зв`язку із необхідністю допиту свідків у судовому засіданні оголошено перерву до 10.03.2026.

У судове засідання призначене на 10.03.2026 з`явились позивач та її представник. Відповідач та його представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Після допиту свідків у судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2026.

У судове засідання призначене на 26.03.2026 з`явились позивач та її представник. Відповідач та його представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні було заслухано додаткові пояснення позивача та його представника та досліджено матеріали справи. Відповідач та його представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

У зв`язку із необхідністю підготовки сторін до судових дебатів розгляд справи відкладено на 28.04.2026.

28 квітня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів позивач та його представник просили позов задовольнити повністю. Відповідач та його представник відповідача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Після стадії судових дебатів судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) оголошено дату та час проголошення судового рішення - 11.05.2026.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці судове засідання із проголошення судового рішення було відкладено на 21.05.2026.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так на підставі показів допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , суд встановив, що він є рідним братом померлого ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 , підтвердив, що позивач та його померлий брат проживали разом орієнтовно з листопада 2007 року по день смерті брата у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В цій квартирі весь цей час в іншій кімнаті проживав і свідок.

Свідок ОСОБА_6 показав, що позивач та його брат ОСОБА_3 проживали разом в окремій кімнаті як звичайна сім`я, купували разом речі, продукти, зробили ремонт в квартирі, придбали холодильник, пральну машину. На переконання свідка у позивача та його померлого брата все було спільним, вони вели спільне господарство, спільно проводили дозвілля разом, їздили у подорожі.

Свідок ОСОБА_6 показав, що позивач ОСОБА_1 доглядала брата, коли він хворів і після його смерті займалась його похованням. Після смерті брата позивач ОСОБА_1 продовжила проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де і проживає зараз.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що вона знайома з цією сім`єю з 2015 року так як вона працювала на Святошинському цвинтарі, де поховані родичі ОСОБА_3 . Так позивач займалася похованням батька ОСОБА_3 та приходила на цвинтар з матір`ю ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_3 позивач займалася її похованням та після смерті ОСОБА_3 позивач займалася похованням останнього.

Також повідомила, що ще до смерті ОСОБА_3 декілька разів відвідувала родину ОСОБА_10 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і бачила, що позивач і ОСОБА_3 проживають разом.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , вказала, що вона є кумою померлого ОСОБА_3 . Останній є хрещеним батьком її дитини, повідомила, що вказану сім`ю вона знає з 2007 року, позивач та померлий вели спільне господарство, мали спільний бізнес, проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_8 була неодноразово у них у гостях за вказаною адресою, тому може засвідчити, що позивач та ОСОБА_3 доглядала за батьками ОСОБА_3 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , вказала, що вона є тіткою позивача та добре знає її сім`ю, познайомилися ОСОБА_3 та свідок у 2007 році на день народженні позивача, повідомила, що бувала у них вдома, де вони проживали разом з батьками ОСОБА_3 . На її сприйняття вони жили як звичайна сім`я, всі життєві питання вирішували разом. Свідок повідомила, що вона знала, що позивач та ОСОБА_3 мали спільний, бізнес та вели спільне господарство.

У матеріалах справи знаходиться копія свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інші письмові докази, що долучені до позовної заяви, а саме договори, квитанції, чеки, платіжні інструкції, додаткові угоди, тощо судом не можуть братися до уваги оскільки вказані документи не стосуються предмету спору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на таке.

Відповідно ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Поняття сім`ї, сформульоване в ст. 3 СК України, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя» та вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»).

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст. ст. 3, 74 СК України).

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них прав та обов`язків.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Під час встановлення факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (постанова Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Дослідженні у справі докази, зокрема наведені покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , надають підстави для висновку, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 проживали тривалий час однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, метою звернення до суду є саме захист порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У позові представник позивача вказує, що ініціювання позовного провадження у цій справі має значення для захисту матеріальних інтересів позивача, в тому числі на квартири АДРЕСА_3 та гараж № НОМЕР_2 в Автогаражному кооперативі «Берізка-2».

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.11.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Водночас позивач та його представник не надали суду доказів, які б свідчили про наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 .

У справі відсутні докази, на підставі яких суд міг встановити в чому полягає майновий спір між сторонами, яке майнове право позивача порушено відповідачем і буде відновлено в разі задоволення позову.

Суд звертає увагу, що за змістом ч. ч. 1, 2, 3,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, так як судом не встановлено на підставі досліджених доказів порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_2 , які б підлягали захисту (відновленню) шляхом встановлення факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу позивача ОСОБА_1 із ОСОБА_3 .

З огляду на відмову у задоволенні позову витрати понесені позивачем в силу приписів

ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

В частині заявлених у відзиві вимог відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача судових понесених на професійну правничу допомогу розмірі 25000 гривень, то суду не надано доказів щодо понесення відповідних витрат відповідачем.

Отже, судові витрати у справі розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У звдоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя О. Майстренко