Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №760/4518/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/4518/26 1-кп/760/2942/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12025100090001476 від 18.05.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, який працює комплектувальником ТОВ «Джамп», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 вчинив незакінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_4 за таких обставин.

18.05.2025, приблизно о 21 год. 00 хв., у квартирі АДРЕСА_2 , перебували обвинувачений ОСОБА_7 , його вітчим ОСОБА_4 , мати ОСОБА_8 та бабуся ОСОБА_9 .

Того ж дня, приблизно о 21 год. 25 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на кухні вищевказаної квартири, взявши кухонного ножа до рук, зробив зауваження ОСОБА_7 з приводу того, що останній не прибрав за собою брудний ніж, після чого кинув його на стіл та пішов до спальної кімнати.

Так, 18.05.2025, приблизно о 21 год. 25 хв., у ОСОБА_7 на ґрунті особистих неприязних відносин та попередніх конфліктів з вітчимом, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 18.05.2025, приблизно о 21 год. 35 хв., перебуваючи в приміщенні кухні вищевказаної квартири, взяв з кухонного столу інший ніж з білим руків`ям та, тримаючи його у правій руці, пішов до спальної кімнати, в якій перебував ОСОБА_4 , лежачи на дивані в положенні на лівому боці спини. ОСОБА_7 , перебуваючи у положенні з правого боку від потерпілого, наніс ножем два удари в область грудної клітини та верхньої правої частини тулуба останнього, який почав чинити опір та намагався відібрати у ОСОБА_7 ніж.

Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, сів на потерпілого зверху з метою знерухомлення та припинення опору останнім, наніс ножем, який тримав в правій руці, чотири удари в область грудної клітини та верхньої частини тулуба ОСОБА_4 , тобто у ділянку знаходження життєво важливих органів людини, однак з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 , не вчинивши при цьому усіх дій, які останній вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не заподіяв смерть ОСОБА_4 , оскільки на крики останнього, до кімнати прибігли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відтягли ОСОБА_7 від потерпілого та виштовхали з квартири, зачинивши вхідні двері, після чого ОСОБА_4 було надано невідкладну медичну допомогу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , відповідно до висновку експерта №042-1476-2025 від 02.10.2025, ОСОБА_4 спричинено такі тілесні ушкодження:

а) проникаюче колото-різане поранення грудної клітки: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, розмірами 5,0?2,0(см)) грудної клітки зліва в проекції 6-го ребра, від якої спрямований рановий канал, який проходить з пошаровим ушкодженням шкіри, м?яких тканин, перетинає 6 ребро, пристінкової плеври (наскрізне поранення), проникає в переднє середостіння, де сліпо закінчується;

б) непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки: рана (описана клінічним лікарями як колото-різана, 5,0х2,0(см)) передньої поверхні грудної клітки справа в проекції 6-го ребра, від якої спрямований рановий канал, який проходить з пошаровим ушкодження шкіри та м?яких тканин (закінчується сліпо в товщі м?язів);

в) непроникаюче колото-різане поранення лівої підключичної ділянки: рана (описана клінічним лікарями як колото-різана, 3,0х1,5(см)) лівої підключичної ділянки, від якої спрямований рановий канал, який проходить під ключицею та сліпо закінчується в товщі м?язів;

г) колото-різане поранення правого плеча: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, 3,0х1,5(см)) передньої поверхні правого плеча в проекції головки плечової кістки, від якої спрямований рановий канал, який проходить ззовні у середину, по зовнішній і задній поверхні плечової кістки, з ушкодженням тканин навколо голівки правої плечової кістки, сліпо закінчується в товщі м?язів, глибиною приблизно16 см;

д) колото-різане поранення правого надпліччя: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, 2,5х1,5(см)) правого надпліччя по задній поверхні лінії лопатки, від якої спрямований рановий канал з пошаровим ушкодженням шкіри, м?яких тканин, сліпо закінчується в товщі м?язів глибиною приблизно 8 см;

е) рана (описана клінічними лікарями як колото-різана) задньої поверхні грудної клітки справа на рівні 7 хребця, від якої спрямований канал з пошаровим ушкодженням шкіри та м`яких тканин, де сліпо закінчується.

Ушкодження, вказані у п. б), в), г) д), е), відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ушкодження, описане в п. а), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, визнав частково, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, заперечував наявність умислу на вбивство потерпілого. Показав суду, що знайомий з ОСОБА_4 з дитинства і до того, як вони почали жити разом, мали дружні відносини, часто проводили дозвілля. Однак, під час спільного проживання почались регулярні дорікання та образи з боку вітчима на тему побуту. За кілька років до події відбувся конфлікт з вітчимом, який переріс у бійку, проте був перерваний бабусею. Після цієї ситуації тривалий час не спілкувались з ОСОБА_4 18.05.2025, о 21 год. 00 хв., коли, перебуваючи разом у квартирі АДРЕСА_2 , останній знову зробив зауваження з приводу брудного ножа та кинув його на стіл. Така поведінка спровокувала старі образи, тому вирішив цього разу не мовчати та відстояти себе. Взявши інший ніж з підставки для залякування, зайшов до кімнати, в якій перебував ОСОБА_4 , однак останній різко повернувся, що викликало побоювання за своє здоров`я. Аби запобігти бійки з вітчимом, наніс два удари в область грудної клітини, після цього нічого не пам`ятає, до моменту, коли опинився за дверима квартири. Вирішив піти до свого приятеля, що проживає неподалік, останній обробив йому порізи на руках та виправ одяг, деталі конфлікту не розповідав.

Щиро каявся у вчиненому, просив вибачення у потерпілого, повідомив, що не мав наміру його вбивати, був у стані високого емоційного хвилювання.

Незважаючи на те, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 визнав частково, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що він разом з дружиною ОСОБА_8 , донькою ОСОБА_10 , пасинком ОСОБА_7 , тещою ОСОБА_9 та тестем ОСОБА_11 проживали у квартирі АДРЕСА_2 протягом восьми років. З пасинком у дитинстві були дружні відносини, проте з віком почались конфлікти словесного характеру, іноді з застосуванням фізичної сили з боку ОСОБА_7

18.05.2025 ввечері всі члени родини знаходились вдома. Зайшовши на кухню, побачив ОСОБА_7 та брудний ніж, з приводу чого зробив останньому зауваження та повернувся до своєї кімнати, закривши за собою міжкімнатні двері. Через 10 хвилин, приблизно о 21 год., до кімнати вбіг ОСОБА_7 , тримаючи ніж у руках, та почав наносити удари ножем, сидячи зверху, утримував вагою власного тіла, а ніж тримав під прямим кутом лезом до низу, при цьому без слів та погроз. Після двох ударів в центральну ділянку грудної клітини та в ділянку правого плеча втратив свідомість. Прокинувшись на підлозі, бачив як дружина та теща виштовхували ОСОБА_7 з квартири. В лікарні зрозумів, що поранень було більше, одне з них наскрізне, більшість поранень було в грудну клітину та верхню частину тулуба.

Вважає, що обвинувачений іноді поводив себе дивно, мав періодичні випадки прояву агресії, що свідчать про необхідність лікування останнього. Просив суворо не карати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав суду, що 18.05.2025, приблизно о 22 год., до його квартири прийшов товариш ОСОБА_7 , який був в крові та мав поранення руки, у зв`язку з цим надав йому медичну допомогу та чисті речі. Одяг зі слідами крові, в який був одягнений ОСОБА_7 , виправ у пральній машині. Далі, до його квартири прийшли працівники поліції та затримали ОСОБА_7 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , яка є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_7 , підтвердила обставини щодо конфліктів між її чоловіком та сином. 18.03.2025 була вдома разом з іншими членами родини. Приблизно о 21 год. почула дивні звуки з кімнати, де знаходився ОСОБА_4 , зайшовши до кімнати побачила, як ОСОБА_7 сидить зверху на потерпілому з ножем у руках, почала відтягувати його, але син не реагував та не припиняв свої дії, тоді покликала на допомогу свою мати ОСОБА_9 . Вдвох вони змогли зупинити дії обвинуваченого та відтягнути його від потерпілого, після цього вирвала з рук обвинуваченого ніж та виштовхала його з квартири, зачинивши вхідні двері. Далі, викликали швидку та працівників поліції, потерпілого забрали до лікарні. Протягом життя син за психіатричною допомогою не звертався.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, підтверджується такими, дослідженими у судовому засіданні, письмовими та речовими доказами, наданими стороною обвинувачення:

- електронним рапортом від 18.05.2025 № 37893, згідно якого надійшло повідомлення на спецлінію 102 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 пасинок наніс ножем колото-різані поранення потерпілому ОСОБА_4 (т.1 а. с. 148-149);

- даними протоколу огляду місця події від 18.05.2025 з ілюстративною таблицею, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: змиви речовини бурого кольору з дверного замку, з дверної рами та стіни, зі стіни дверного отвору, обшивки дверей, килима, дверей тумби, а також ганчірку, ніж - знаряддя вчинення злочину, постільну білизну, наволочку та одяг із слідами речовини бурого кольору (т.1 а. с. 163-173);

- даними протоколу огляду місця події від 19.05.2025 з ілюстративною таблицею, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено: змиви речовини бурого кольору з підлоги ліфта та вхідних дверей до квартири НОМЕР_1 , рушник та одяг із слідами речовини бурого кольору (т.1 а. с. 154-161);

- даними протоколу огляду місця події від 19.05.2025, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: кросівки марки «Sketchers» сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору (т.2 а. с. 1-4);

- даними протоколів проведення слідчих експериментів від 19.05.2025, 10.07.2025 та 24.09.2025, за участі свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , а також потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_7 , в ході яких учасники відтворили обставини, викладені в обвинуваченні (т.1 а. с. 175-194, 203-207);

- даними протоколу огляду від 28.05.2025, в ході якого оглянуто аудіозапис виклику на спецлінію 102, в ході якого працівники бригади швидкої допомоги повідомляють стан потерпілого ОСОБА_4 (т.2 а. с. 18-20);

- даними протоколу перегляду відеозапису з бодікамер працівників патрульної поліції від 07.10.2025, в ході якого ОСОБА_8 одразу після події злочину повідомляє, що її син ОСОБА_7 наніс ножем поранення ОСОБА_4 (т.2 а. с. 22-26);

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, від 19.05.2025, в ході якого, в порядку ст.208 КПК України, було затримано ОСОБА_7 , вилучено особисті речі (т.1 а. с. 195-199);

- висновками експертів за результатами проведення молекулярно-генетичних експертиз речей та змивів зі слідами речовини бурого кольору, вилучених на місці вчинення злочину, згідно яких виявлена кров людини та встановлено можливість походження від потерпілого ОСОБА_4 з наявними домішками крові ОСОБА_7 (т.2 а. с. 32-112);

- висновками експертів № 042-1476-2025 від 02.10.2025 та №042-1509-2025 від 06.10.2025, якими визначено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_4 , згідно яких останньому спричинено такі тілесні ушкодження:

а) проникаюче колото-різане поранення грудної клітки: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, розмірами 5,0?2,0(см)) грудної клітки зліва в проекції 6-го ребра, від якої спрямований рановий канал, який проходить з пошаровим ушкодженням шкіри, м?яких тканин, перетинає 6 ребро, пристінкової плеври (наскрізне поранення), проникає в переднє середостіння, де сліпо закінчується;

б) непроникаюче колото-різане поранення грудної клітки: рана (описана клінічним лікарями як колото-різана, 5,0х2,0(см)) передньої поверхні грудної клітки справа в проекції 6-го ребра, від якої спрямований рановий канал, який проходить з пошаровим ушкодження шкіри та м?яких тканин (закінчується сліпо в товщі м`язів);

в) непроникаюче колото-різане поранення лівої підключичної ділянки: рана (описана клінічним лікарями як колото-різана, 3,0х1,5(см)) лівої підключичної ділянки, від якої спрямований рановий канал, який проходить під ключицею та сліпо закінчується в товщі м`язів;

г) колото-різане поранення правого плеча: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, 3,0х1,5(см)) передньої поверхні правого плеча в проекції головки плечової кістки, від якої спрямований рановий канал, який проходить ззовні у середину, по зовнішній і задній поверхні плечової кістки, з ушкодженням тканин навколо голівки правої плечової кістки, сліпо закінчується в товщі м?язів, глибиною приблизно16 см.;

д) колото-різане поранення правого надпліччя: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана, 2,5х1,5(см)) правого надпліччя по задній поверхні лінії лопатки, від якої спрямований рановий канал з пошаровим ушкодженням шкіри, м?яких тканин, сліпо закінчується в товщі м?язів, глибиною приблизно 8 см.

е) рана (описана клінічними лікарями як колото-різана) задньої поверхні грудної клітки справа на рівні 7 хребця, від якої спрямований канал з пошаровим ушкодженням шкіри та м`яких тканин, де сліпо закінчується.

Ушкодження, вказані у п. б), в), г) д), е), відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Ушкодження, описане в п. а), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. (т.2 а. с. 121-142);

- висновком судово-психіатричного експерта № 1365 від 30.09.2025, згідно якого на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_7 не виявляв ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і за своїм психічним станом в той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а. с. 146-157);

- висновком комісійної стаціонарної судово-психіатричнї експертизи № 3 від 07.01.2026, призначеної для уточнення висновку судово-психіатричного експерта № 1365 від 30.09.2025, згідно якого ОСОБА_7 на момент інкримінованих йому дій хронічними захворюваннями, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у стані фізіологічного афекту не перебував. Не перебував він також у будь-якому іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. У ОСОБА_7 діагностуються шизоїдні риси характеру, які знаходяться в межах норми і не можуть суттєво вплинути на його поведінку та на інкриміновані йому дії (т.3 а. с. 19-25);

- даними про речові докази та іншими матеріалами у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною у повному обсязі, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, так як він вчинив незакінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, але не закінчив його з причин, що не залежали від волі особи, яка не вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

В суді обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину частково, не оспорюючи фактичні обставини подій щодо місця та часу, кількості, характеру та локалізації нанесених тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , повідомив, що не мав умислу на заподіяння потерпілому смерті, а лише хотів налякати.

При цьому, суд критично оцінює такі твердження обвинуваченого, як такі, що спрямовані на уникнення та пом`якшення відповідальності за вчинене, оскільки вони спростовуються сукупністю належних, достовірних та допустимих доказів в провадженні, які зазначені раніше, та у своєму взаємозв`язку безсумнівно спростовують його показання.

Сторона захисту наполягала на тому, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст.121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження.

Перевіряючи вірність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Замах на вбивство може бути вчинено лише за наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.

Суд враховує висновок Верховного Суду у справі № 760/4968/15-к, провадження 3 51-320 км17 у постанові від 09.10.2018, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.

Верховний Суд роз`яснив, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію про те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Також слід враховувати, що спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів особа обирає відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

При цьому, якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого, не вчинивши усіх дій, які вважала за необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини третьої статті 15 КК, як незакінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

Так, судом встановлено, що показання потерпілого та свідків у суді, матеріали проведених слідчих експериментів з обвинуваченим, потерпілим та свідками, результати оглядів, а також висновки та дані судових експертиз прямо вказують на те, що замах на злочин вчинив обвинувачений ОСОБА_7 за обставин, встановлених судом.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин та попередніх конфліктів з вітчимом, наніс ножем два удари в область грудної клітини та верхньої правої частини тулуба останнього, який почав чинити опір та намагався відібрати у ОСОБА_7 ніж.

Далі, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел, сів на потерпілого зверху з метою знерухомлення та припинення опору останнім, наніс ножем, який тримав в правій руці, чотири удари в область грудної клітини та верхньої частини тулуба ОСОБА_4 , тобто у ділянку знаходження життєво важливих органів людини, однак з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 , не вчинивши при цьому усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не заподіяв смерть ОСОБА_4 , оскільки на крики останнього, до кімнати прибігли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які відтягли ОСОБА_7 від потерпілого та виштовхали з квартири, зачинивши вхідні двері.

Аналізом висновків судово-медичних експертиз встановлено, що тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, поранення сліпо закінчувались в товщі м`язів, наносились з траєкторією зверху вниз під прямим кутом, в область верхньої частини тулуба та грудної клітини, район 6-го,7-го ребра, рани глибиною від 8 до 16 сантиметрів, наявність наскрізних поранень, що свідчить про силу ударів, навіть враховуючи загоєння ран та проведення оперативного втручання.

Смерть потерпілого не настала лише внаслідок дій свідків та надання невідкладної медичної допомоги.

Разом з тим, на обличчі та речах обвинуваченого була кров, а також поранення саме лівої руки, отримані внаслідок того, що він утримував потерпілого з метою перешкоджання супротиву, а правою рукою тримав ніж та наносив удари.

Відповідні дії обвинуваченого були зупинені лише втручанням матері та бабусі, які лише вдвох змогли відтягнути обвинуваченого від потерпілого, при цьому мати вибила з рук ОСОБА_7 ніж та виштовхавши останнього з квартири, зачинивши за ним двері.

Положення, за якого обвинувачений спричиняв потерпілому відповідні ножові поранення, а саме, сидячи на потерпілому зверху, що унеможливлювало супротив останнього та давало перевагу обвинуваченому для нанесення ударів потерпілому.

Відповідні дії не були в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, були виважені та викликані неприязними відносинами з потерпілим, які мали епізодичний триваючий характер та, на думку, обвинуваченого були принизливими, тому мали цілеспрямований характер, направлений на їх припинення шляхом заподіяння смерті потерпілому.

Такі дії обвинуваченого мали не спонтанний, імпульсивний характер, що притаманно під час побутових конфліктів, ці дії були обдуманими, оскільки, з показань потерпілого, між тим як він зробив зауваження обвинуваченому та подією минуло близько 10 хвилин, що свідчить про обдуманість та цілеспрямованих дій обвинуваченого.

Зважаючи на об`єктивні обставини, встановлені судом, тобто характер дій обвинуваченого при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому, використаний при цьому спосіб застосованого насильства шляхом утримання потерпілого ОСОБА_4 та цілеспрямовано обране знаряддя нанесення ушкоджень, їх локалізацію, саме у ділянку знаходження життєво важливих органів людини, силу ударів, супротив при намаганні перешкодити вчиненню насильницьких дій, довготривалі неприязні відносини, що передували конфлікту, суд вважає доведеним умисел ОСОБА_8 на заподіяння смерті ОСОБА_4 .

Так, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 13.02.2020 (справа №164/1826/17), зазначено, що якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

З вищенаведених міркувань суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд відхиляє також твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання, враховуючи таке.

Емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб.

Якщо під впливом зазначеної поведінки потерпілого у винного виникають негативні емоції, які призводять до того, що винний раптово частково утрачає контроль над своїми діяннями, оскільки такі емоції суттєво впливають на свідомість (обмежують здатність усвідомлювати значення своїх дій) та поведінку (обмежують здатність керувати своїми діями) і водночас стають визначним мотивом, що породжує прагнення спричинити шкоду потерпілому як реакція на поведінку останнього, і саме в процесі такого сильного душевного хвилювання реалізується умисел на вбивство, то це є кваліфікуючою ознакою.

Натомість у ситуаціях, коли особа, яка згодом стає потерпілою, протиправно поводиться стосовно майбутньої винуватої особи, що стає мотивом вчинення умисного вбивства, однак під час безпосереднього виконання об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення винний перебував у звичайному психічному стані, а не у стані сильного душевного хвилювання, то протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом`якшує покарання.

Стан сильного душевного хвилювання, як емоційний процес, характеризується своєю раптовістю, неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю, може мати прояв у вигляді фізіологічного афекту, який є психологічним поняттям. Фізіологічний афект може виникнути, зокрема, від одноразового, раптового, неочікуваного безпосереднього сильного впливу зовнішнього фактора. На першій стадії його перебігу внаслідок конкретної ситуації, яку особа суб`єктивно оцінює як надпотужно афектогенну, відбувається раптовий перехід від свідомого психічного стану до звуження свідомості, уявлення обмежуються лише подразником, на який спрямовується рухове збудження, ця підготовча стадія протікає мінімально за часом і майже миттєво настає друга стадія - розрядка, афектований вибух. (Постанова ВС №723/873/15-к від 16.01.2019).

Однак, суд не вважає поведінку потерпілого непристойною, спрямованою на приниження гідності та честі обвинуваченого, натомість розцінює як таку, що мала виховний характер та не могла спровокувати стан настільки сильного душевного хвилювання, що знижував би його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Разом з тим, під час досудового розслідування проведена комісійна стаціонарна психолого-психіатрична експертиза обвинуваченого ОСОБА_7 , в ході якої встановлено, що ОСОБА_7 в період вчинення інкримінованого йому злочину в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психічного стресу, як підстави для кваліфікації стану сильного душевного хвилювання, не знаходився.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність раптовості виникнення стану душевного хвилювання у ОСОБА_7 під час даної події.

Згідно рішення "Коробов проти України" від 21.10.2011 року, "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Дії обвинуваченого, які вирізняються своєю узгодженістю та цілеспрямованістю, раптовістю та чітким спрямуванням на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, його утримання, з подальшим зникненням із місця події, підтверджують наявність умислу на вбивство.

Доводи захисту щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_7 , а також неправильності складання певних документів суд розцінює як такі, що дані з метою пом`якшення покарання та уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене, а тому оцінює їх критично і не може прийняти до уваги, оскільки вони є надуманими, не логічними та спростовуються фактичними обставинами провадження.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи провадження в межах пред`явленого обвинувачення, суд кваліфікує дії ОСОБА_7 як незакінчений замах на умисне вбивство, тобто невчинення усіх дій, які особа вважала необхідними для умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині з причин, що не залежали від її волі.

При призначенні покарання ОСОБА_7 суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_7 вчинив незакінчений, умисний, особливо тяжкий злочин проти життя та здоров`я особи.

Як особа, ОСОБА_7 характеризується задовільно, має вищу освіту, працював, не одружений, осудний (висновки судово-психіатричного експерта від 30.09.2025 та 07.01.2026), на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, не судимий.

Обставин, що пом`якшували б покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину відносно особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, про що не заперечували обвинувачений та потерпілий.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, думки державного обвинувачення та потерпілого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням на строк, необхідний для можливого виправлення і перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, із врахуванням ч.3 ст.68 КК України, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, оскільки його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України, є особливо тяжким, внаслідок якого могла настати смерть людини, даних, що істотно знижували б ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду не надано.

Згідно з вимогами ст. ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

При призначенні розміру покарання, суд враховує відношення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав частково, жорстокий характер його дій під час вчинення кримінального правопорушення.

Обрані обвинуваченому такі вид та міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам провадження, але й його особі, є обґрунтованими та будуть необхідними і достатніми для його можливого виправлення, перевиховання та будуть відповідати цілям покарання.

Зважаючи на встановлені обставини та міру покарання, яку призначає суд, а також те, що ризики, вказані в ухвалі суду від 27 квітня 2026 року, не змінилися та не відпали, суд вважає, що запобігання їм неможливе шляхом застосування іншого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, а тому до набрання вироком законної сили залишає запобіжним заходом обвинуваченому ОСОБА_7 тримання під вартою.

Цивільний позов в провадженні не заявлений.

Долю речових доказів та процесуальних витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 100, 124 КПК України.

Арешти, накладені ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2025 на речі, вилучені під час оглядів місця події, які визнані речовими доказами, долю яких вирішує суд відповідно до вимог ст.100 КПК України, зважаючи на те, що метою арешту було забезпечення збереження речових доказів, згідно з положеннями ч.4 ст.174 КПК України, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_7 у виді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор», - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 19 травня 2025 року, тобто з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення молекулярно-генетичних експертиз, в розмірі 10 602 грн. 97 коп.;

Речові докази:

- ніж, постільну білизну, ганчірку зі слідами речовини бурого кольору, змиви речовини бурого кольору, вилучені в ході проведення оглядів місця події, - знищити;

- кросівки марки «Sketchers» сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, банківську картку, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», вилучені у ОСОБА_7 , медичну документацію стаціонарного хворого ОСОБА_4 - повернути за належністю;

- CD диски з аудіо- та відеозаписами - зберігати в матеріалах провадження.

Арешти, накладені ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2025 на майно та речі, які визнані речовими доказами та долю яких вирішив суд, - скасувати.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору, не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1