Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №759/4777/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/4777/26

пр. № 3/759/1858/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника - Бреуса Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , номер паспорта НОМЕР_2 , - за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 року до Святошинського районного суду м. Києва з Управління патрульної поліції Національної поліції України в м. Києві надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 , 17.02.2026 року в 00 год. 01 хв. керував транспортним засобом - автомобілем марки «Honda», державний номерний знак НОМЕР_3 в м. Києві по вул. Кільцева дорога - Зодчих 62, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, порушенння координації рухів, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за, що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, зазначив, що автомобілем він не керував, доказів, що він керував автомобілем працівниками поліції не надано, неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що транспортним засобом він не керував. ОСОБА_1 суду пояснив, що в цей день він перебував в центральній частині м. Києва разом із своєм товаришем ОСОБА_2 та іншими знайомими. Приблизно о 23:30 год. їх наглядно знайомий на ім`я ОСОБА_3 запропонував підвезти їх додому, оскільки направлявся по напрямку їх місця проживання. Далі вони сіли в автомобіль «Honda», державний номерний знак НОМЕР_3 , а саме ОСОБА_1 сів на заднє сидіння, його товариш ОСОБА_2 сів на переднє пасажирське сидіння, а Святослав керував транспортним засобом. Близько 00:00 год. їх зупинили працівники поліції та коли ОСОБА_3 зупинив автомобіль, сказав що в нього відсутнє водійське посвідчення та пересів до ОСОБА_1 на заднє сидіння. Після чого працівники поліції підійшовши до автомобіля запитали хто був за кермом, ОСОБА_1 відразу повідомив що за кермом не був, після чого працівник поліції наказав всім вийти з авто та зазначим що саме ОСОБА_1 був за кермом, оскільки раінше вже ритягувався до адміністартивної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого приїхали інші працівники поліції, яким він також неодноразово повідомляв що не керував транспортним засобом. Дійсно він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки не був водієм та в подальшому відносно нього було складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Через канцелярію суду представник правопорушника - адвокат Бреус Є.В. подав клопотання про допит свідка ОСОБА_2 та клопотання про закриття провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях особи події та складу адміністративного правопорушення, які в судовому засіданні підтримав в повному обсяці та пояснив, що під час всього перебування поряд з працівниками поліції, ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що він не керував транспортним засобом, а сидів на пасажирському сидінні позаду, однак вказані пояснення не було взято до уваги, не було опитано ОСОБА_1 та інших осіб, які перебували в транспортному засобі, посилався на відео з нагрудного реєстратора 470163, яке долучено до матеріалів справи та відповідно до якого, ОСОБА_1 виходить з автомобіля саме із заднього сидіння та працівник поліції відразу визначив що саме ОСОБА_1 був за кермом, однак працівник поліції пропонує саме йому пройти огляд на стан сп`яніння на що ОСОБА_1 відмовився, оскільки не був водієм та не зобов`язаний проходити відповідний огляд. Також, зазначеє що ніхто з працівників поліції навіть не опитує інших учасників та не відбирає ні усні ні письмові пояснення, відсутні будь які докази (відео записи, пояснення свідків, тощо) того, що ОСОБА_1 дійсно перебував за кермом та керував транспортним засобом. Сам по собі лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

За клопотанням представника ОСОБА_4 судом було допитано свідка ОСОБА_2 , який пояснив, він в той день він перебував в центральній частині м. Києва разом із своєм ОСОБА_1 та іншими знайомими. Близько 00:00 год. вони їхали до їх місця проживання з їх наглядно знайомим на ім`я ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Honda», державний номерний знак НОМЕР_3 . ОСОБА_1 сидів на задньому сидінні, ОСОБА_2 сидів на передньому пасажирському сидінні, а Святослав керував транспортним засобом. Потім їх зупинили працівники поліції та коли ОСОБА_3 зупинив автомобіль, сказав що в нього відсутнє водійське посвідчення та пересів до ОСОБА_1 на заднє сидіння. Після чого працівники поліції підійшовши до автомобіля запитали хто був за кермом, ОСОБА_1 повідомив що не керував транспортним засобом, ОСОБА_2 також повідомив що не керував транспортним засобом, після чого працівник поліції наказав всім вийти з авто та перевіривши всіх по планшету, повідомив що саме ОСОБА_1 був за кермом, оскільки раніше вже притягувався до адміністартивної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, після чого приїхали інші працівники поліції, які склали відносно ОСОБА_1 протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, після чого перевірили ОСОБА_2 на стан сп`яніння та дозволили саме йому керувати транпортним засобом.

В матеріалах наявний рапорт поліцейського Марищука С., відповідно до якого, 17.02.2026 року о 00:01 год. ним було помчщено автомобіль «Honda», державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався по Великій окружній дорозі із забрудненими номерними знаками, після чого було прийнято рішення про зупинку даного авто. Після зупинки даного авто на підході до нього було помічено як водій пересів на заднє сидіння, після перевірки ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після чого на місце події було викликано екіпаж "Рубін - 801" для подальшого розбору.

Судом було викликано поліцейського Марищука С. для допиту в якості свідка та останній в судовому засіданні пояснив, що він дійсно 17.02.2026 року перебував на чергуванні в складі ГШР "Резус 116", рухаючись по вул. Кільцева дорога у м. Києві близько 00:00 год. ними було помічено автомобіль «Honda», державний номерний знак НОМЕР_3 , в якого було забруднені номерні знаки та ними було прийнято рішення про зупинку даного транспортного засобу. Після зупинки вище вказаного автомобіля, він побачив як водій пересів на заднє сидіння, так як авто було тоноване, то він лише бачив чорний силует, підійшовши до автомобіля позаду сиділо дві особи, один з яких як було встановлено в подальшому ОСОБА_1 , та одна особа на передньому пасажирському сидінні, останні не повідомили хто був за кермом та йому здалося що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, однак точно цього стверджувати не може. Після чого ним було викликано екіпаж "Рубін - 801" для подальшого розбору. Відео з його нагрудної камери не збереглось, про це йому повідомили в ГУНП у м. Києві, протокол за забруднені номерні знаки ними складено не було.

Судом було досліджено відео з нагрудного реєстратора 470163 та 476790, відповідно до яких поліцейський Рупчев Р.Д. підходить до пасажирської передньої дверцяти Honda д.н.з. НОМЕР_3 , з якого з заднього сидіння встає та виходить чоловік в сірій кофті та жилетці, за ним ОСОБА_1 та з пасажирського переднього сидіння виходить ОСОБА_2 , в подальшому поліцейський Рупчев Р.Д. встановлює особу ОСОБА_1 , запитує «чому пересідали?», на що ОСОБА_1 повідомив що він не пересідав, в подальшому поліцейський Рупчев Р.Д. почав перевіряти ОСОБА_1 на стан сп`яніння, при цьому ОСОБА_1 неодноразово повідомляє він не був за кермом, він за кермо не сідає, оскільки в нього вже була 130-та, інших осіб працівник поліції просить відійти в сторону, далі поліцейський Рупчев Р.Д. повідомляє, що він вбачає в ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 знову повторює, що він не сидів за кермом. Далі, поліцейський ОСОБА_5 пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 запитує «з якою метою» та знову повторює, що він не був за кермом та ОСОБА_1 повідомляє поліцейському ОСОБА_5 , що останній обвинувачує його в тому, що він не робив, на що працівник поліції повідомляє, що відносно нього буде складено протокол за ч. 2 ст. 130 КУпАП, при цьому інша особа, яка вийшла з вказаного авто в сірому костюмі та жилетці повідомляє працівнику поліції «так а в чому проблема, якщо він не був за кермом», на що працівник поліції нічого не повідомляє, вони просять працівника поліції подивитись відео запис. В подальшому поліцейський Рупчев Р.Д. йде до свого службового автомобіля складати адміністративний протокол за ст. 130 та складати постанову за ст. 126 КУпАП, після їх складання повідомляє ОСОБА_1 про притягення його адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та скаладення протоколу за ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правилами дорожнього руху регламентовано, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, та передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Так, як вбачається з п. 4 р.X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ N 1395 від 07.11.2015 року, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до Розділу 1 п. 6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться:поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров`я України від 09.11.2015 р. N 1452/735 р. пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Так, п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) визначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Сам обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проаналізувавши у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібрані УПП, а також допитвши свідків, суд установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, не є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого.

ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Разом з тим, надані УПП докази в цій справі цим критеріям не відповідають, з огляду на таке.

На підтвердження вини водія у вчиненні адміністративного правопорушення УПП суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення, відеозаписи, рапорт, постанову про притягення до адміністартивної відовідальності за ч. 1 ст. 130 УКпАП.

Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліційського, запис розпочинається з того, що ОСОБА_1 виходить з автомобіля із заднього пасажирського сидіння, неодноразово повідомляє про те, що не керував транспортним засобом, під час перегляду відео запису інші особи не опитувались, в тому числі не опитувались працівники поліції, які здійснювали зупинку трансопртного засобу. Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що відео з його нагрудної камери не збереглось та він не може стверджувати, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом. Свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Обєктивна сторона правпорушення за ст. 130 КУпАп полягає саме в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння.

Аналогічна норма викладена в п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015№ 1395.

Так, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, однак сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути вирішальним доказом винуватості.

Інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини та документи які б підтверджували, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суду надано не було.

З тлумачення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод викладених в рішеннях ЄСПЛ вбачається, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує таке.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, обєктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Так, дійсно, з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Проте, матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, шо ОСОБА_1 керував автомобілем, та порушив правила дорожнього руху, які б спонукали поліцейського пропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння.

Все вищевказане є порушеннями порядку оформлення матеріалів про адміністративні порушення, в тому числі і процесуального документу - протоколу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, матеріали справи не містять безсумнівних доказів щодо вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, суб`єкта правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що останні не містять доказів про вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, стосовно гр. ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 130, 245, 251, 252, 283-285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду.

Суддя: Н.Д. Бабич