Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №759/4984/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4984/26

пр. № 2/759/7508/26

21 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу без повідомлення (виклику) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просила визнати недостовірною інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_4 у чаті мешканців ЖБК «Індикатор-6», а саме твердження про те, що позивач є «агентом ФСБ», зобов`язати відповідача спростувати зазначену інформацію, зобов`язати ОСОБА_3 надати доступ до чату та не чинити перешкод у розміщенні спростування, а також стягнути моральну шкоду у розмірі 3 328 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідачем у груповому чаті мешканців будинку було поширено висловлювання: « ІНФОРМАЦІЯ_1», яке, на думку позивача, містить неправдиве звинувачення у співпраці зі спецслужбами держави-агресора та принижує її честь, гідність і ділову репутацію.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2026 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Враховуючи те, що відповідачі у встановлений строк відзив на позовну заяву не надали, суд оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що у чаті мешканців ЖБК «Індикатор-6» відповідачем ОСОБА_4 було розміщено повідомлення змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується наданими позивачем скріншотами листування.

Статтею 275 ЦК України визначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює (ч.4 ст.277 ЦК України).

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний (ч.5 ст.277 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч.6 ст.277 ЦК України).

Статтею 280 ЦК України передбачено: якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню, крім випадку неумисного повідомлення викривачем недостовірної інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" в порядку, передбаченому зазначеним Законом, яка підлягає спростуванню.

Статтями 297 та 299 ЦК України гарантоване право кожного має право на повагу до його гідності та честі та на недоторканність своєї ділової репутації

Цими правовими нормами встановлено, що гідність та честь фізичної особи є недоторканними, і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а також про захист своєї ділової репутації.

У постанові від 21.11.2019р. у справі №927/ 791/18 Верховний Суд зазначив, що за приписами статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Крім того, у постанові від 18.03.2021р. у справі №927/791/18 Верховний Суд зазначив, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Суд, дослідивши матеріали справи зазаначає, що зі змісту спірного повідомлення «ІНФОРМАЦІЯ_1» неможливо однозначно встановити, що зазначене висловлювання стосувалося саме позивача ОСОБА_1 , оскільки у повідомленні відсутні прізвище, ім`я по батькові, адреса, номер квартири чи інші індивідуалізуючі ознаки позивача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що учасники чату сприймали згадану у повідомленні «Людмилу» саме як позивача у справі, а тому суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про поширення відповідачем інформації саме щодо ОСОБА_1 .

Згідно з процесуальними нормами, обов`язок доказування того, що поширена інформація стосується саме позивача, покладається на сторону позивача. Проте матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували, що інші 190 учасників групи «ЖБК Індикатор-6» сприймали згадану особу саме як ОСОБА_1 . За таких обставин суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку про те, що відповідач мав на меті поширити інформацію стосовно позивача або що таке поширення фактично відбулося.

Щодо доказової бази, суд зазначає, що надані позивачем скріншоти екрана мобільного пристрою є фрагментарними та вибірковими. Вони відображають лише окремі репліки без відтворення цілісної хронології та логіки листування. З наданих зображень неможливо встановити предмет і зміст дискусії, яка передувала спірному повідомленню, послідовність відповідей учасників, а також загальну атмосферу обговорення.

Відсутність повного контексту переписки унеможливлює об`єктивну юридичну оцінку висловлювання. Суд не може встановити, чи було це повідомлення самостійним твердженням про факт, чи воно було лише емоційною реакцією на попередні повідомлення інших осіб у ході словесної перепалки. За браком повного тексту обговорення, надані скріншоти не можуть вважатися достатніми та достовірними доказами у розумінні ст. 277 ЦК України.

Також суд приходить до висновку про повну безпідставність позовних вимог до ОСОБА_3 . Як встановлено судом, остання не є автором спірного тексту та не брала участі в його технічному поширенні. Правовий статус адміністратора групового чату в месенджері не передбачає автоматичної солідарної або будь-якої іншої відповідальності за суб`єктивні висловлювання третіх осіб.

Дії ОСОБА_3 щодо модерування чату, зокрема обмеження доступу окремим учасникам, є реалізацією технічних функцій управління групою і не можуть розцінюватися як порушення особистих немайнових прав позивача. Обмеження доступу до чату не є тотожним створенню перешкод у спростуванні інформації, оскільки позивач не позбавлений права вимагати спростування в інший законний спосіб.

Вимога до ОСОБА_3 про надання доступу до чату не ґрунтується на законі, оскільки адміністрування приватних груп у месенджерах є правом адміністраторів, і суд не може втручатися в технічне управління приватним каналом комунікації, якщо це не пов`язано з виконанням обов`язків публічного органу.

Оскільки основна вимога про визнання інформації недостовірною не підлягає задоволенню, похідна вимога про стягнення моральної шкоди також не може бути задоволена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 277, 297 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко