Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №755/17396/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17396/25

Провадження №: 2/755/12857/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна, про усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду з вимогами до відповідача ОСОБА_2 просила: «усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на садовий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_2. Заповіт спадкодавцем не складався, у зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом, а спадкоємцями першої черги є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадкодавиця ОСОБА_3 тривалий час хворіла, перебувала у безпорадному стані, потребувала постійного стороннього догляду, матеріальної та фізичної допомоги, яку фактично забезпечувала виключно позивач разом із членами своєї сім`ї, зокрема організовувала лікування, придбання ліків, догляд та поховання матері. На думку позивача, відповідач ОСОБА_2 , будучи дочкою спадкодавиці та усвідомлюючи стан її здоров`я і потребу в допомозі, умисно ухилялася від виконання обов`язку щодо надання матеріальної та фізичної підтримки, не брала участі у догляді за матір`ю та не надавала їй необхідної допомоги. Посилаючись на положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України, позивач просить усунути відповідача від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки остання, за твердженням позивача, ухилялася від надання допомоги спадкодавиці, яка через тяжку хворобу та безпорадний стан потребувала стороннього догляду.

01 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до відкриття провадження у цивільній справі суб`єкту звернення.

01 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. (стаття 189 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

10 листопада 2025 року до суду надійшла заява про визнання позову (вх. № 68246), подана відповідачем ОСОБА_2 , з викладенням своєї позиції щодо визнання позову, посилаючись на те, що спірний садовий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, які входять до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , були придбані за особисті кошти позивача ОСОБА_1 . Крім того, саме позивач здійснювала догляд, матеріальне забезпечення та надавала допомогу спадкодавиці, тоді як відповідач участі у наданні матеріальної чи фізичної допомоги не брала.

25 листопада 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування письмових доказів.

Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Леуту Ірину Володимирівну у строк - протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду, направити на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи №2/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

24 грудня 2025 року на запит суду надійшла спадкова справа № 2/2025 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка була заведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леутою Іриною Володимирівною.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, представник позивача - адвокат Решнюк Анатолій Валерійович подав до суду заяву про розгляд справ у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, висловила свою позицію щодо заявлених вимог у заяві про визнання позову, просила здійснювати розгляд справи у її відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна у підготовче судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справ у її відсутність та ухвалити рішення на розсуд суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх на відповідність нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення судового рішення з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 січня 1969 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2002 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть від 26 лютого 2025 року, виданого органом реєстрації актів цивільного стану - Офісом реєстрації актів цивільного стану м. Оффенбах-на-Майні, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з договору-замовлення №25.24985 на організацію та проведення поховання від 01 березня 2025 року № 18/02-26, організацією похорон займалася ОСОБА_1 .

14 березня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леутою Іриною Володимирівною за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 2/2025 (номер у спадковому реєстрі 73795722) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України).

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Вказані правові висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 4 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), від19 червня 2019 року у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 2 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 1 квітня 2021 року у справі № 760/8781/17-ц (провадження № 61-18807св20).

Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Встановлені судом обставини щодо похилого віку спадкодавиці ОСОБА_3 , її потреби у сторонній допомозі та фактичного ненадання відповідачем ОСОБА_2 такої допомоги за життя спадкодавиці у своїй сукупності свідчать про наявність підстав, передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідачки від права на спадкування за законом. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість відповідача надавати спадкодавиці необхідну допомогу та підтримку. Крім того, суд також враховує, що у межах розгляду справи відповідач подала заяву про визнання позову, у якій не заперечує проти задоволення позовних вимог та усунення її від права на спадкування за законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна, про усунення від права на спадкування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1222, 1223, 1224, 1258 Цивільного кодексу України статтями 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 206, 263-265, 274-279, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна, про усунення від права на спадкування, - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , від права на спадкування спадщини за законом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я: