Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №755/11149/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11149/25

Провадження №: 2-а/755/341/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись до Дніпровського районного суду міста Києва, як місцевого адміністративного суду, просив: «поновити строк ОСОБА_1 на оскарження постанови № 735 від 30.11.2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП;

скасувати постанову № 735 від 30 листопада 2024 року, видану начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити».

Позов обґрунтовано тим, що 03 жовтня 2024 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було зупинено ОСОБА_1 та доставлено до територіального центру комплектування, після чого складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо уточнення військово-облікових даних у встановлений законом строк. 10 жовтня 2024 року позивачу було видано довідку, якою підтверджено його тимчасову непрацездатність у період з 10 жовтня 2024 року по 14 жовтня 2024 року з призначенням повторного огляду на 14 жовтня 2024. 11 жовтня 2024 року представником позивача - адвокатом подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача, яке зареєстровано того ж дня за вхідним № 3410. Розгляд справи було призначено на 12 жовтня 2024 року о 10:50 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що повідомлення про вирішення поданого клопотання, а також про перенесення розгляду справи на іншу дату йому не вручалося, нова дата розгляду належним чином не доводилася. Надалі позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності також у період з 14 жовтня 2024 року по 23 жовтня 2024 року. Постановою № 735 від 30 листопада 2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята з істотним порушенням процедури розгляду справи, зокрема без належного повідомлення про час і місце її розгляду після поданого клопотання про відкладення, чим його було позбавлено права на участь у розгляді справи, подання пояснень і доказів, що суперечить вимогам КУпАП та гарантіям, закріпленим у Конституції України і практиці Верховного Суду. З огляду на викладене, позивач вважає постанову №735 від 30 листопада 2024 року протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачі не скористалися своїм правом та не направили суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить визнати причини пропуску строку, встановленого для оскарження постанови № 735 від 30 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, поважними та поновити строк звернення до суду з позовом, з огляду на те, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження № 77505228 від 14 березня 2025 року. Зважаючи на вказані обставини ним і був пропущений строк звернення для оскарження постанови.

Враховуючи викладене, суд вважає, що процесуальний строк звернення з позовною заявою про оскарження постанови ОСОБА_1 пропущений з поважних причин, у зв`язку із чим підлягає поновленню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Згідно з пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Статтею 259 КУпАП передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2024 року начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітаном ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення (б/н). Суть адміністративного правопорушення: ОСОБА_1 не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів у порядку та строки, визначені розділом І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року.

30 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесена постанова № 735 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Вказаною постановою встановлено, що факт неуточнення військово-облікових даних військовозобов`язаним ОСОБА_1 протягом 60 днів підтверджується витягом із ЄДРВПР. Це є порушенням вимог розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року. ОСОБА_1 пояснень чи зауважень не надавав, заявив клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою, у зв`язку з чим розгляд справи було перенесено, а повідомлення від 18 листопада 2024 року № 13/10726 направлено за адресою його реєстрації, іншої адреси останній не повідомляв. Враховуючи те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, прийнято постанову № 735 від 30 листопада 2024 року про накладення штрафу у сумі 17 000 гривень.

Відповідно до положень абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, а також виконання інших обов`язків, пов`язаних із мобілізаційною підготовкою та мобілізацією.

Частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, яка набрала чинності 18 травня 2024 року, передбачено обов`язок громадян під час мобілізації з`являтися за викликом до відповідних органів військового управління та уточнювати свої військово-облікові дані у порядку та строки, визначені законом.

Зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом шістдесяти днів з дня набрання чинності зазначеним Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, через центр надання адміністративних послуг або за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Невиконання обов`язку щодо уточнення військово-облікових даних у встановлений законом строк є порушенням вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 3543-ХІІ посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закону № 2232-ХІІ).

За положеннями частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (надалі Закон №3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: - у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності); - у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року, а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що законодавство не покладає на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання забезпечити фактичне отримання повістки адресатом, оскільки обов`язок добросовісно виконувати вимоги законодавства про військовий облік покладено безпосередньо на громадянина.

Відтак, після належного оформлення та направлення повістки за зареєстрованою адресою обов`язок відповідача вважається виконаним, а ризик не отримання або невчасного отримання поштової кореспонденції несе сам військовозобов`язаний.

Наведені обставини свідчать про відсутність у діях відповідача порушення вимог законодавства, що регулює порядок повідомлення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, у період з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року у встановлений законом спосіб здійснив уточнення (оновлення) своїх персональних військово-облікових даних через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або шляхом звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень правомірно встановлено факт невиконання позивачем, який перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, обов`язку щодо уточнення облікових даних у строк, визначений приписами законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказані дії позивача свідчать про порушення вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Положеннями частини третьої статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, натомість позивачем ОСОБА_1 не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак, оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, відповідно до статті 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, дійшов висновку про те, що постанова № 735 від 30 листопада 2024року за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Також відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови № 735 від 30 листопада 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десять днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я :