Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №752/5401/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5401/26

Провадження №: 1-кп/752/1802/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025100120000676 від 01 жовтня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, має вищу освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

Відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 25.06.2022 №665-ОС підполковника медичної служби ОСОБА_3 призначено начальником клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та сімейної медицини - начальником поліклінічного відділення - лікарем загальної практики Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ).

Згідно з наказом начальника Головного військово-медичного клінічного центру ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 06.01.2023 № 8-ОД «Про створення позаштатних постійно діючих комісій та призначення позаштатних спеціалістів у Головному центрі на 2023 року» ОСОБА_3 визначено Головою позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) ДПСУ.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу (орган охорони державного кордону).

Згідно зі ст.ст. 2, 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, однією з основних функцій якого є охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) є органом забезпечення Державної прикордонної служби України, а саме: установою медичного забезпечення її діяльності, яка функціонує самостійно.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» на військовослужбовців Державної прикордонної служби України, крім військовослужбовців строкової служби, курсантів військових навчальних закладів, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» і «г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» затверджено форму декларації.

Так, ОСОБА_3 , маючи умисел на внесення завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, будучи суб`єктом декларування, а саме головою позаштатної постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово - медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України, достовірно знаючи, що в разі внесення відомостей щодо реальної вартості об`єкта нерухомості наявності значної, видатки на його придбання, наявності грошових коштів, останній буде підданий критиці громадян, що зашкодить його авторитету та репутації, не бажаючи публічного розголосу вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією.

Так, 26.03.2024 приблизно о 12:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив вихід у мережу Інтернет з ІР-адреси НОМЕР_3 та заповнив на офіційному веб-сайті НАЗК за URL-адресою https://nazk.gov.ua затверджену НАЗК форму декларації та о 12 годині 19 хвилин із використанням свого сертифікату Акредитованого центру сертифікації ключів АТ КБ «Приватбанк» подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - 9e2724e2-eceb-4513-8a05-d6b8f2941f69).

Перелік інформації, яка зазначається у декларації, визначений ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому під час заповнення декларації суб`єкти декларування, в тому числі і ОСОБА_3 ознайомлюються із методичними настановами щодо заповнення декларації. Таким чином, ОСОБА_3 був обізнаний із правилами заповнення декларації перед початком внесення інформації до розділів щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції закону № 3511-IX від 09.12.2023) (далі - Закон) у декларації зазначаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Пунктом 8 частини 1 статті 46 Закону встановлено, що у декларації зазначаються відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо сукупна вартість всіх грошових активів не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 46 Закону у декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини 1 цієї статті.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб`єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента (абзац перший пункту 10 частини 1 статті 46 Закону).

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 46 Закону дані про об`єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб`єкта декларування або членів його сім`ї, зазначаються в декларації, якщо такий об`єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.

Відповідно до Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка затверджена наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21, на початку заповнення декларації суб`єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після ознайомлення проставляється відповідна відмітка.

Після заповнення всіх розділів декларації суб`єкт декларування ознайомлюється із внесеними до неї відомостями та проставляє відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подає декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Так, станом на 31.12.2023 ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) набув у власність квартиру загальною площею 73,6 м?, за адресою: АДРЕСА_2 ; дата державної реєстрації права: 02.12.2023; реєстраційний номер: 1866536180000; вартість квартири: 3 306 000,00 грн., відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2023 №508, придбаної у своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Між суб`єктом декларування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу від 02.12.2023 № 508, предметом якого є квартира АДРЕСА_3 .

Згідно з п. 9 такого договору продаж вказаної квартири за домовленістю сторін вчиняється за ціною 3 306 000,00 грн, які Покупець повністю сплатив Продавцю до підписання цього договору.

Зокрема, п. 7 такого договору визначено, що такий договір укладається за наявності згоди дружини Покупця - ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають у офіційному шлюбі з 10.02.2018, а отже усе зазначене майно набуте ними під час офіційного шлюбу та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, ОСОБА_3 у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» з декларації зазначив відомості, які не відповідають дійсності, на суму 1 806 000,00 грн, чим не дотримав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, вказавши вартість вказаної квартири - 1 500 000 грн.

Крім того, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_3 умисно не зазначив відомостей, про свій дохід, у розмірі 2 785 161,80 грн, за рахунок якого ним було здійснено придбання вищевказаного об`єкта нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_2 ).

При цьому, НАЗК у Роз`ясненнях щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 (зі змінами) орієнтувало суб`єктів декларування на те, що рух коштів сам по собі у готівковій або безготівковій формі між суб`єктом декларування та членами його сім`ї, відомості про яких зазначені в розділі 2.2 «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування» декларації, не вважається доходом / видатком для цілей декларування та не підлягає відображенню в розділах 11 «Доходи, у тому числі подарунки» та 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації відповідно. Водночас якщо такі кошти є самостійним видом доходу (наприклад, подарунком, аліментами), відомості про нього мають бути відображені у декларації.

Також, у розділах 12 «Грошові активи» щорічних декларацій за попередні звітні періоди (2016 - 2022 роки), які подані ОСОБА_3 обрано позначку «У суб`єкта декларування чи членів його сім`ї відсутні об`єкти для декларування в цьому розділі».

Законом визначено, що в розділі 12 декларації зазначаються, зокрема, відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти сукупна вартість яких перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (2022 рік - 134 200,00 грн).

Відповідно до аналізу руху коштів по банківських рахунках, відкритих на ім`я суб`єкта декларування ОСОБА_3 та члена сім`ї (дружини ОСОБА_6 ) в АТ КБ «ПриватБанк», AT «Ощадбанк» та АТ «А - БАНК», встановлено, що за період з 01.01.2023 по 02.12.2023 (включно) (дата здійснення оплати за квартири) ОСОБА_3 мав змогу заощадити грошові кошти у розмірі 252 438,20 грн, та з урахуванням можливих залишків грошових коштів станом на кінець попереднього звітного періоду (31.12.2022), мав змогу використати на набуття активу у вигляді квартири кошти у розмірі, що не перевищує 520 838,20 гривні.

Таким чином, різниця між сумою доступних для суб`єкта декларування грошових активів, наявних на кінець звітного періоду, можливих заощаджень упродовж звітного періоду та здійсненого видатку на придбання квартири становить 2 785 161,80 грн. (вартість квартири 3 306 000,00 грн відняти 520 838,20 грн, (з яких 268 400,00 грн грошові кошти ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_6 станом на 31.12.2022 по 134 200,00 грн., та 252 438,20 грн заощадження ОСОБА_7 ,) які останній мав змогу заощадити за період з 01.01.2023 по 02.12.2023 (включно) (дата здійснення оплати за квартири).

У подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, зазначив у декларації за 2023 рік відомості, які не відповідають дійсності, на суму 2 785 161,80 гривень.

Проте, розуміючи, що вказана інформація може зашкодити його авторитету та репутації як військовослужбовцю Державної прикордонної служби України, не бажаючи публічного розголосу, ОСОБА_3 26.03.2024 приблизно о 12:00 годині:

- у розділі 3 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік «Об`єкти нерухомості», в порушення пункту 2 частини 1 статті 46 Закону, умисно вніс завідомо недостовірні відомості щодо вартості придбаної у квартири для декларування у цьому розділі на суму 1 806 000,00 грн.

- у розділах 11 та 14 щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік «Доходи, у тому числі подарунки» та «Видатки та правочини суб`єкта декларування» відповідно, в порушення пунктів 7, 10 частини 1 статті 46 Закону, умисно вніс завідомо недостовірні що не відповідають дійсності на суму 2 785 161,80 грн.

Після цього, здійснив перевірку повноти та достовірності зазначеної інформації та о 12 годині 19 хвилин 26.03.2024 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 26.03.2024 становив 3028 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи працівником правоохоронного органу та суб`єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог пунктів 2, 7, 10 частини 1 статті 46 Закону, достовірно знаючи про його обов`язок вказати усі передбачені згаданим Законом відомості в декларації, повну та достовірну інформацію в усіх її розділах, вніс завідомо недостовірні відомості, не зазначивши інформації у розділах 3, 11, 14 та щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік про отримані доходи на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_2 та видатки на її придбання.

Відомості, що подані ОСОБА_3 , відрізняються від достовірних на загальну суму 2 785 161,80 грн, що становить розмір понад 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України, а саме умисне внесення суб`єктом декларування, завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 366-2 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб..

3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Просив призначити покарання за ч. 1 ст. 366-2 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати посаду начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та сімейної медицини Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України та посади у військово лікарських комісіях строком на 1 рік.

Обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, розкаявся у вчиненому, не заперечував проти призначення запропонованого прокурором покарання.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, 26 березня 2024 року подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, в яку вніс завідомо недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 2 785 161,80 грн. До своїх дій ставиться критично, розкаюється у вчиненому, подальші декларації подавав без порушень.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши інформацію, що характеризує його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, а саме в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

5.Мотиви зміни обвинувачення або визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.

6.Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно з обвинувальним актом в провину обвинуваченому не ставляться.

7.Мотиви призначення покарання.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином, обставини його вчинення, суму, на яку внесено недостовірні відомості у декларацію, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується посередньо, при цьому повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, активно сприяв органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання, наближене до мінімального у межах санкції ч. 1 ст. 366-2 КК України.

8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

9.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вирком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст. 366-2 КК України у виді штрафу в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн, з позбавленням права обіймати посади начальника клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги та сімейної медицини, начальника поліклінічного відділення Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України та посади у військово лікарських комісіях строком на 1 рік.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1