Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №372/799/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/799/26 Головуючий 1-ї інстанції: Висоцька Г.В.

Провадження №33/824/1769/2026 Доповідач: Яковлева В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Яковлева В.С., з секретарем судового засідання - Родіоновою К.Є., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Корзаченка В.М., потерпілої - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича на постанову Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого менеджером у ТОВ «Директ офіс сервіс», РНОКПП - НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 680 грн. 00 коп. на користь держави.

Стягнуто, згідно ст. 4 ч.2 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 грн.60 коп. на користь Державної судової адміністрації України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, захисник - адвокат Корзаченко В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року у справі №372/799/26 та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення. Крім того, просить допитати притягуваного та свідків - мати ОСОБА_2 , неповнолітнього сина ОСОБА_3 та потерпілу ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи і фактичному встановленні вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, допустив порушення принципу презумпції невинуватості останнього, та розглянув справу без вивчення матеріального права та належної оцінки наявних доказів, чим не забезпечив належної правової процедури.

Також захисник вказує про те, що суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 , однак такий висновок не враховує показань самого ОСОБА_1 , який чітко висловився що не бив, не штовхав та не ображав дружину, а навпаки вона сама вчинила сварку з його матір`ю та з сином, коли він захистився за бабусю.

Крім того, для захисника є не зрозумілим висновок суду про підтвердження вини ОСОБА_1 поясненнями учасниками, хоча інші присутні особи - мати ОСОБА_5 та неповнолітній син ОСОБА_6 у своїх поясненнях виклали зовсім протилежне і не зазначили дій ОСОБА_1 , які можливо було б кваліфікувати як домашнє насильство по відношенню до дружини ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд вказав у постанові що ОСОБА_1 до суду не з`явився та подав заяву про розгляд справи без його участі, хоча самого ОСОБА_1 до суду не викликали, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що суд його викликав у судове засідання.

Апелянт повідомляє, що ОСОБА_1 звернувся до адвоката Корзаченка В.М. за правничою допомогою та пояснив наступне:

Так, 11.02.2026 року близько 19 години 00 хвилин до квартири його матері ОСОБА_5 , яка знаходиться по АДРЕСА_2 , де з нею мешкають ОСОБА_1 і неповнолітній син ОСОБА_6 , прийшла його дружина ОСОБА_1 , яка вчинила сварку з його мамою з тих підстав, що начебто зникли її золоті прикраси, та стала обзивати матір крадійкою у присутності притягуваного ОСОБА_1 та їх сина ОСОБА_6 . На такі звинувачення матір, син та притягуваний ОСОБА_1 пояснили ОСОБА_7 , що ніхто її прикрас не брав і де вона їх сама поклала вони не знають.

Захисник зазначає, що притягуваний ОСОБА_1 , ініціював розірвання шлюбу, адвокатом Корзаченко В.М. було подано відповідну заяву до Обухівського районного суду Київської області ще на початку січня 2026 року, у той час як його дружина звернулась до суду із заявою про намагання примиритися і суд надав строк на примирення 3 місяці. При цьому, потерпіла не мешкає з чоловіком та сином і просто прийшла провідати сина, з яким має досить напруженні стосунки.

Разом з тим, апелянт зазначає, що намагання притягнутого ОСОБА_1 у абсолютній спокійній розмові заспокоїти дружину і припинити її безпідставні звинувачення в адресу матері, остання розцінила як домашнє насильство і викликала поліцію. По приїзду поліції з`ясувалося, що насправді ніхто її не штовхав, не кричав і не викидав речі, тілесних ушкоджень у неї не було, та бажання ОСОБА_4 щось пояснювати поліції зникло, працівники поліції пояснили їй, що вона здійснила хибний виклик наряду поліції і буде за це відповідати на що остання злякалась і стала наполягати на тому, що її ображали і кричали на неї, а працівники поліції вирішили скласти на ОСОБА_1 , відповідний протокол про насильство в сім`ї, незважаючи на пояснення інших присутніх у квартирі осіб, які особисто бачили конфлікт і спростували його наявність. Більше того, працівники поліції повідомили притягнутому ОСОБА_1 , що йому за це нічого не буде та суд обмежиться усним попередженням або ж мінімальним штрафом для чого йому треба написати заяву, щоб суд слухав справу без його участі і що він не проти сплатити штраф та фактично примусили написати таку заяву.

Після цього працівники поліції пішли з квартири, один з поліцейських подзвонив притягнутому ОСОБА_1 , та сказав останньому вийти на вулицю щоб його сфотографувати біля автомобіля поліції з заявою, на що ОСОБА_1 виконав вимогу поліцейських.

Захисник вважає, що у діях притягнутого ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення вказаного у протоколі та постанові, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. 16.02.2026 року адвокат звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, щоб підготуватись до розгляду і заявити відповідні клопотання про допит свідків, перегляд відеоматеріалів поліцейських, щоб встановити реальні обставини та запобігти безпідставному притягненню ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності де дізнався, що справа вже була розглянуто судом 12 лютого 2026 року без виклику та участі ОСОБА_1 на підставі поданої ним заяви, яку фактично примусили написати працівники поліції.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції вкотре підтверджує формальність розгляду справи, вважає що розгляд даної справи, в силу його специфіки вимагає детального і конкретного з`ясування всіх обставин і виваженого підходу з метою отримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, адвокат звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у суду.

На думку захисника, працівник поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, керувався лише припущеннями, без самостійного дослідження необхідних документів, дійшов хибного висновку про наявність порушень у діях ОСОБА_1 .

Разом з тим, апелянт також звертає увагу, що відсутнє будь яке мотивування обрання судом стягнення, суд першої інстанції не врахував що ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності та з пояснень свідків взагалі не вбачається складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, захисника, потерпілої, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 11.02.2026 року близько 20:00 год. в АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, а саме образи, крики, та виганяв із помешкання, що завдало шкоди психологічному здоров`ю, чим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Обґрунтовуючи висновки про винуватість ОСОБА_1 , суд у постанові вказав, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с.1-2) та поясненнями учасників (а.с 4-6).

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Апеляційним судом, було допитано потерпілу, яка зазначила, що у день події між нею та матір`ю її чоловіка - ОСОБА_2 - виник конфлікт у зв`язку зі зникненням належних їй золотих прикрас, подарованих хрещеним. На поставлене запитання щодо можливого переміщення прикрас ОСОБА_2 відповіла, що забрала їх із собою, у зв`язку з чим потерпіла просила повернути вказані речі, що і стало підставою для виникнення конфлікту. Надалі між потерпілою та її чоловіком виникла сварка, після чого вона викликала працівників поліції з метою недопущення подальшого загострення конфлікту. Після прибуття працівників поліції всі учасники події надали письмові пояснення, які були відібрані працівниками поліції. Потерпіла зазначила, що у наданій нею пояснювальній записці вказала про те, що чоловік її штовхав, однак фактично конфлікт носив переважно словесний характер. В судовому засіданні вона пояснила, що у день події її чоловік не застосовував до неї фізичне насильство, речі не викидав та не вчиняв інших насильницьких дій.Зазначила, що сказала поліцейським неправду на зло чоловіку. Також потерпіла повідомила, що на даний час вони з чоловіком проживають разом, спільно ведуть побут та виховують дітей, конфлікти між ними вичерпані. На запитання суду потерпіла зазначила, що вказана ситуація не вплинула на її психологічний стан. З урахуванням викладеного, потерпіла просила апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати.

Разом з цим в судовому засіданні Київського апеляційного суду також була безпосередньо допитана свідок ОСОБА_2 . Свідок пояснила, що є матір*ю ОСОБА_1 . 11.02.2026 перебувала у квартирі разом зі своїм онуком ОСОБА_8 , де вони виконували домашні завдання. У цей час до квартири зайшла потерпіла ОСОБА_4 , яка пройшла на балкон, а згодом, повернувшись, почала звинувачувати свідка у викраденні золотих виробів та вимагала їх повернення. На такі звинувачення свідок відповіла, що жодних речей не брала, що також підтвердили присутні, зокрема ОСОБА_9 та онук, які зазначили, що не бачили жодного золота. У подальшому між учасниками виник словесний конфлікт. Водночас свідок чітко зазначила, що жодних дій фізичного характеру не відбувалося: ніхто нікого не бив, не штовхав, речі з квартири не викидалися, а вона особисто перебувала на місці події протягом усього часу. Зі слів свідка, після конфлікту ОСОБА_4 повідомила про намір викликати поліцію та зазначила, що буде стверджувати про застосування до неї насильства, після чого залишила квартиру та повернулася разом із працівниками поліції. Крім того, свідок вказала, що пояснення ОСОБА_3 складалися під диктовку працівників поліції, протокол складався на місці події, однак його копія ОСОБА_10 надана не була. Свідок повідомила, що на момент події подружжя фактично разом не проживало, при цьому син перебував у батька. Водночас на даний час подружжя проживає разом та поступово налагоджує стосунки, однак із сином і надалі зберігаються напружені відносини.

Частиною першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Так, потерпіла в судовому засіданні пояснила, що конфлікт, який мав місце 11.02.2026, виник на ґрунті побутових непорозумінь, пов`язаних зі зникненням належних їй золотих прикрас, та носив переважно словесний характер. При цьому вона прямо зазначила, що її чоловік не застосовував до неї фізичного насильства, не штовхав її, не вчиняв інших насильницьких дій та не викидав речі. Також потерпіла вказала, що зазначений конфлікт не вплинув на її психологічний стан.

Аналогічні обставини підтвердила свідок ОСОБА_2 , яка була безпосередньо присутня під час події та показала, що між сторонами мав місце словесний конфлікт, при цьому жодних дій фізичного характеру не відбувалося: ніхто нікого не бив, не штовхав, речі не викидалися. Свідок також зазначила, що перебувала на місці події протягом усього часу та могла безпосередньо спостерігати за перебігом подій.

Вказані показання узгоджуються між собою та з письмовими поясненнями, наявними в матеріалах справи, у частині відсутності будь-яких насильницьких дій з боку ОСОБА_3 .

Водночас суд першої інстанції, визнаючи особу винною, не надав належної оцінки зазначеним доказам, а поклав в основу рішення письмові пояснення потерпілої, які не знайшли свого підтвердження під час безпосереднього допиту учасників події в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_8 домашнього насильства, як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича - задовільнити

Постанову Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.С. Яковлева