Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №752/13179/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/13179/25 Головуючий у І інстанції - Данілова Т.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/3322/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року

у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

У травні 2025 року АТ «ПУМБ» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивувало тим, щоним,26.08.2018 року, на підставі кредитного договору №2001112022801 ОСОБА_1 було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000 грн., який пізніше було збільшено до 31518 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед ним, станом на 04.02.2025 року, становить 46058,38 грн., з яких 30311,88 грн. заборгованість за кредитом та 15746,50 грн. заборгованість за процентами.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 46 058,38 грн. та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року зазначений вище позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість по кредитному договору від 26.08.2018 року №2001112022801 у розмірі 46058,38 грн., а також 2422,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неналежну оцінку доказів по справі.

В обґрунтування скарги вказує, що позивачем не надано належного та допустимого доказу який би довів факт погодження з ним умов кредитного договору на підставі якого позивач нарахував відсотки.

Зазначає, що банк в односторонньому порядку змінив суму/ліміт кредиту, строк нарахування відсотків за користування кредитними коштами, тобто змінив істотні умови договору, та зобов`язаний був отримати згоду споживача на встановлення процентної ставки за користування кредитними коштами.

Його згода на зміну суми\ліміту кредиту, строку нарахування процентів та згода на процентну ставку в матеріалах справи відсутня. Довідка про збільшення кредитного ліміту не містить його підпису.

Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року визначає, у тому числі: умови використання кредитних карт; відповідальність сторін; порядок нарахування і сплати відсотків та комісії; порядок погашення боргових зобов`язань за кредитом.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року він розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву №2001112022801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ», а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Звертає увагу, що у матеріалах справи міститься лише копія заяви №2001112022801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ». При цьому, копії додатків, а саме; Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, його підписів не містять, що свідчить про недоведеність факту його ознайомлення саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Просив суд, скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року в частині вимог щодо стягнення з нього 15746,50 грн. заборгованість за процентами та ухвалити нове, яким стягнути з нього 30311,88 грн. заборгованість за кредитом, а в іншій частині позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року оскаржується в частині стягнення заборгованості по нарахованим відсотками, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 26.08.2018 року на підставі кредитного договору №2001112022801 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000 грн., який пізніше було збільшено до 31518 грн.

Вбачається, що відповідач звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі.

У вказаній Заяві зазначено, що підписанням цієї заяви ОСОБА_1 беззастережно підтверджує, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених нижче умовах.

Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, та перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором, позивач направив на адресу позичальнику письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості по кредитному договору.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04.02.2025 року, заборгованості відповідача становить 46058,38 грн., з яких 30311,88 грн. заборгованість за кредитом та 15746,50 грн. заборгованість за процентами.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд першої інстанції виходив з того, що проценти були нараховані позивачем у межах строку користування кредитом та відповідно до умов кредитного договору і погодженого сторонами графіка платежів, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для їх стягнення у розмірі 15746,50 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В справі яка переглядається апеляційним судом не оспорюється факт укладення кредитного договору №2001112022801від 04 листопада 2021 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 , а тому судом вважається, що такий був укладений.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка за розрахунками позивача, станом на 04.02.2025 року, становить 46058,38 грн., з яких 30311,88 грн. заборгованість за кредитом та 15746,50 грн. заборгованість за процентами.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в частині наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитом перед позивачем обґрунтованими, проте висновки, щодо суми нарахованих та стягнутих відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 15746,50 грн. передчасними.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону №1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.

З правової позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 вбачається, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Встановлено, що публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року визначає, у тому числі: умови використання кредитних карт; відповідальність сторін; порядок нарахування і сплати відсотків та комісії; порядок погашення боргових зобов`язань за кредитом.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву №2001112022801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У матеріалах справи міститься лише копія заяви №2001112022801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ».

При цьому, копії додатків, а саме: Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції від 06.04.2018 року, що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, із наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов не можливо вважати, що ця анкета-заява містить істотні умови властиві для такого типу договору, адже з матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку, без визначення розміру відсотків. Інші надані банком документи також не містять підпису відповідача. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження відповідачем конкретних розмірів відсоткової ставки.

Велика Палата Верховного Суду (Справа №342/180/17, Провадження №14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тож, в матеріалах справи відсутній доказ, який би підтвердив, що відповідач погодив умови, які передбачені кредитним договором.

Довідка про збільшення кредитного ліміту не містить підпису відповідача.

Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит погодження на кредитний ліміт 1000 грн. та на строк 1 рік, та не може бути застосована до правовідносин між позивачем та відповідачем після зміни істотних умов договору (збільшення ліміту, збільшення строків нарахування процентів та збільшення процентної ставки).

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми відсотків.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, строків їх нарахування та збільшення кредитного ліміту, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була б погоджена позичальником, та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 15746,50грн. є необґрунтованими, а тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в процентному співвідношення на 65,81%, то з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1594,18 грн. (2422,40 грн. x 65,81%: 100%).

Крім того, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена повністю на 100%, то з позивача АТ «ПУМБ» підлягає стягненню судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, враховуючи покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2039,42 грн. (3633,60 грн.- 1594,18 грн.).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з АТ «ПУМБ» на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесений судових витрат на правову (правничу) допомогу ОСОБА_1 було додано до апеляційної скарги: договір про надання правової допомоги №01-10-2025 від 01.10.2025 року; детальний опис наданих послуг по справі №752/13179/25 (акт наданих послуг) від 10.10.2025 року до договору про надання правової допомоги №01-10-2025 від 01.10.2025 року; квитанцію №0.0.4575970689.1 про оплату послуг адвоката від 10.10.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач, у відповідності до вимог ЦПК України, надіслала апеляційну скаргу позивачу АТ «ПУМБ» та представнику АТ «ПУМБ» - Супрун Є.В. що підтверджується квитанціями №№4735609, 4735610 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.

Разом з тим, позивач та його представник своїх заперечень щодо розміру суми судових витрат не надали.

На підставі викладеного, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, а також враховуючи, що справа є типовою для категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не пов`язана зі необхідністю застосування нових або спірних правових позицій, не вимагала проведення процесуальних дій або подання значної кількості доказів, обсяг матеріалів справи є незначним, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу у загальному розмірі є доведеними та становлять 10000 грн.

Ця сума відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, обсягу матеріалів, необхідних процесуальних дій сторони.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором №22035000073526 від 20 серпня 2018 року у розмірі 30311,99 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2039,42 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба