Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №358/2502/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року місто Київ

справа № 358/2502/25

провадження № 22-ц/824/8043/2025

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «ТРИБУД»

на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену суддею Лебединець Г.С.,

у справі за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «ТРИБУД» про видачу судового наказу про стягнення боргу по внескам та платежам співвласників об`єднання із ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСББ «ТРИБУД» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення боргу по внескам та платежам співвласників об`єднання із ОСОБА_1 .

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року відмовлено ОСББ «ТРИБУД» у видачі судового наказу про стягнення боргу по внескам та платежам співвласників об`єднання із ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСББ «ТРИБУД» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, вважає, що ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковою.

Зокрема, зазначає про те, що судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що у зв`язку з карантином та воєнним станом перебіг строків позовної давності був призупинений з 02 квітня 2020 року по 04 вересня 2025 року (пункти 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).

Вказує, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності було призупинено з 2 квітня 2020 року. Зазначена норма втратила чинність у зв`язку із скасуванням карантину 30 червня 2023 року. Натомість норма пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зупиняла строки позовної давності із 17 березня 2022 року у зв`язку із воєнним станом і скасована лише 4 вересня 2025 року.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції помилково не було враховано те, що заявником вживалися заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення 22 серпня 2025 року на адресу боржника ОСОБА_1 вимоги про сплату заборгованості разом з всіма додатками.

Зазначену вимогу боржнику ОСОБА_1 було вручено працівником поштового відділення 05.09.2025 року особисто, що підтверджується витягом про перевірку статусу відстеження від 05.09.2025 року.

Станом на день подачі апеляційної скарги, боржник ОСОБА_1 не виявила бажання добровільно сплатити заявнику суму заборгованості. Жодних письмових чи усних заперечень по факту виникнення вказаної заборгованості з боку боржника ОСОБА_1 на адресу заявника не надходили.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість у ОСОБА_1 виникла за період з травня 2017 року по липень 2025 року, заява про видачу судового наказу подана до суду у грудні 2025 року, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену статті 257 ЦК України в три роки. Врахувавши такі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог статті 165 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За змістом частиною 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).

Згідно із пункту 5 частини 1 статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такою вимогою.

Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви.

Згідно із статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Зазначені зміні вступили в силу з 2 квітня 2020 року.

Крім того, 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на даний час.

У свою чергу, пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Заявник, звернувшись до суду із заявою, просить видати наказ про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла за період з травня 2017 року по липень 2025 у розмірі 197 444,80 грн.

З урахуванням вимог вищезазначених законів, апеляційний суд приходить до висновку, що усі вимоги позивача, які ґрунтуються на не погашеній заборгованості за період з травня 2017 року, є такими що заявлені в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду в частині заявлення позивачем вимог про видачу судового наказу з порушенням строку позовної давності.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374,376, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «ТРИБУД» задовольнити.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д.Поливач

А.М. Стрижеус